Постанова

від 01.08.2017 по справі 918/1222/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 918/1222/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі Харитонюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 04.05.2017р. №6

відповідача: ОСОБА_2 - директора, ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 12.06.2017р. №05.

третіх осіб:

Великожитинської сільської ради - ОСОБА_4 - сільського голови,

Шпанівської сільської ради - ОСОБА_5 - сільського голови.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Рівненській області

на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.17 р.

у справі № 918/1222/16 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Рівненській області, м. Рівне

до ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп", с. Кустин Рівненського р-ну

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Великоомелянської сільської ради, Кустинської сільської ради, Обарівської сільської ради, Верхівської сільської ради, Грушвицької сільської ради, Дядьковицької сільської ради, Великожитинської сільської ради, Малошпаківської сільської ради, Шпанівської сільської ради.

про стягнення збитків у сумі 10 662 800 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.01.2017р. у справі №918/1222/16 у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Рівненській області до відповідача ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" про стягнення збитків у сумі 10 662 800 грн. відмовлено.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Рівненській області в доход державного бюджету України 35 358 грн. 88 коп. судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права. Суд неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, з огляду на таке.

Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до Положення Державна екологічна інспекція у Рівненській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери її управління.

На виконання постанови слідчого СВ Рівненського РВ УМВС України про призначення перевірки від 03.06.2015. Держекоінспекцією у Рівненській області видано наказ «Про проведення позапланової перевірки» від 12.06.2015 №54 та оформлено направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.06.2016 №10.

Держекоінспекцією у Рівненській області в період з 16.06.2015 по 29.06.2015 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзДВ «Рівненський райсількомунгосп» .

В ході перевірки було встановлено, що ТзДВ «Рівненський райсількомунгосп» здійснює свою діяльність без спеціального дозволу на користування надрами, і, окрім того, здійснює централізоване водопостачання холодної води без дозволу на спецводокористування. За результатами проведеної позапланової перевірки ТзДВ «Рівненський райсількомунгосп» державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 29.06.2015р.. Вищевказаний акт перевірки було підписано керівником ТзДВ «Рівненський райсількомунгосп» . За порушення вимог природоохоронного законодавства (ст.91-4 КУпАП) на генерального директора ТзДВ «Рівненський райсількомунгосп» складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.06.2015р. №2-6 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 26.06.2015 №1-6. Згідно квитанції №291 від 30.06.2015р. штраф сплачено, що є підтвердженням вчинення правопорушення. Також, внесено обов'язковий для виконання припис від 26.06.2015р..

Скаржник вказує, відповідно до статуту ТзДВ «Рівненський райсількомунгосп» , затвердженого зборами підприємства (протокол №1 від 11.04.2011 року), однією із сфер діяльності є надання комунальних послуг і послуг по водозабезпеченню та водовідведенню і інших платних послуг установам, підприємствам, селянським, фермерським господарствам та населенню. Підприємство надає послуги з водопостачання юридичним, приватним, бюджетним і фізичним особам.

Згідно із довідкою, наданою ТзДВ «Рівненський райсількомунгосп» , кількість води, отриманої абонентами за 2014 рік, становить -85,7 тис.м3, за 5 міс.2015 року становить-30,2 тис.м3.

Підприємством укладено договори про передачу майна виконавцю замовником для використання останнім у господарській діяльності для надання послуг з водопостачання юридичним, приватним, бюджетним і фізичним особам, проведення його технічного обслуговування з правом отримання плати по затверджених тарифах за надані послуги, з метою одержання прибутку від цієї діяльності:

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Верхівськ, Рівненського району від 02.01.13 року (акт приймання передавання від 02.01.13 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Кустин, Рівненського району від 06.07.12 року (акт приймання передавання від 06.07.12 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.М.Шпаків,с.Заріцьк Рівненського району від 02.01.13 року (акт приймання передавання від 02.01.13 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.В.Омеляна, Рівненського району від 01.08.12 року (акт приймання передавання від 01.08.12 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Обарів, Рівненського району від 27.07.12 року (акт приймання передавання від 27.07.12 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.В.Житин, Рівненського району від 01.08.12 року (акт приймання передавання від 01.08.12 року) ;

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Дядьковичі, Рівненського району від 06.08.12 року (акт приймання передавання від 06.08.12 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Шпанів,с.Хотин, Рівненського району від 01.07.12 року (акт приймання передавання від 01.07.12 року) ;

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Грушвиця, Рівненського району від 01.08.12 року (акт приймання передавання від 01.08.12 року);

Згідно з п.2 вказаних вище договорів дане майно передано для надання послуг з водопостачання юридичним, приватним, бюджетним і фізичним особам.

З посиланням на ст.13 Конституції України, ч.1 ст. 149, ст. 151 ГК України, ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. 9 ч.1 ст. 44, ст. ст. 48, 49 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, скаржник зазначає, що необхідність отримання двох дозвільних документів від водокористувачів визначено також у постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування , так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр". При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Перевіркою встановлено, що ТзДВ Рівненський райсількомунгосп свою діяльність з видобування та використання води проводить без дозволу на користування надрами та дозволу на спецводокористання, однак господарський суд Рівненської області не взяв до уваги те, що в ТзДВ Рівненський райсількомунгосп відсутні відповідні дозволи.

Крім того, з посиланням на постанову КМ України від 30.05.2011 року №615 Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами , ст. 23 Кодексу України про надра, ст.ст.125,126 ЗК України, ст. 110 Водного кодексу України, ч.ч. 4,5 ст.68, ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 №389, вказує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Однак господарським судом Рівненської області проведено невірний розрахунок видобутої води ТзДВ Рівненський райсількомунгосп згідно довідки суб'єкта господарювання за підписом керівника, завіреної печаткою. ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю Рівненський Райсількомунгосп за період за 2014 рік видобуто 85.7 тис.м.куб. та за 5 місяців 2015 року водобуто 30.2 тис.м.куб.(разом-115,9 тис.м.куб.води). За розрахунком суду , кількість видобутої води не перевищує доступні 300 кубічних метрів на добу(85700 м.куб.:365 днів - 234,794520547945520547945205479452 м.куб.на добу; 30200м.куб.:151 днів=200 м.куб. на добу. У той же час право щодо водозабору підземних вод без спеціальних дозволів в межах 300 кубічних метрів на добу, закріплене у ст.23 Кодексу України про надра, стосується виключно землевласників і землекористувачів.

Відповідач не є ні власником , ні землекористувачем земельних ділянок, на яких знаходяться артезіанські свердловини, з яких здійснюється забір підземних вод, відтак правила ст.23 Кодексу України про надра на нього не поширюються. За таких умов відповідач зобов'язаний був отримати дозвіл на користування надрами. Відповідно до ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно довідки ТзДВ Рівненський райсількомунгосп , вказує скаржник, за період 01.01.14року по 01.06.2015 року підприємством без дозволу на спецводокористування та без спеціального дозволу на користування надрами було використано з підземного водного горизонту 115,9 тис.м.куб.води.

Державною екологічною інспекцією в Рівненській області проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води з підземного водоносного горизонту ТзДВ Рівненський райсількомунгосп за період 01.01.14року по 01.06.2015 року .

Отже, сума збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання води з підземного горизонту (без спеціального дозволу на користування надрами) ТзДВ Рівненський райсількомунгосп за період 01.01.14року по 01.06.2015 року становить - 5 331 400 грн. 00коп. та внаслідок самовільного використання води з підземного горизонту (без дозволу на спецводокористування) ТзДВ Рівненський райсількомунгосп за період 01.01.14року по 01.06.2015 року становить - 5 331 400 грн.00коп., разом - 10662800 грн. 00 коп..

Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2017 року у справі №918/1222/16 та прийняти нове рішення - про стягнення з ТзДВ Рівненський райсількомунгосп суму збитків в розмірі 10 662 800 грн. 00 коп., заподіяних державі внаслідок самовільного використання води з підземного водоносного горизонту ТзДВ Рівненський райсількомунгосп за період з 01.01.2014 по 01.06.2015, та перерахувати на спеціальний рахунок місцевого бюджету для зарахування коштів до Фонду охорони навколишнього природного середовища Кустинської сільської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" зазначає таке.

Дійсно, позивач провів позапланову перевірку, на підставі якої було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, який позивач вважає доказом вини відповідача по справі і вважає його достатнім доказом.

Зазначає, що й позапланова перевірка проводилася з порушенням норм чинного законодавства. Так, в наказі про проведення перевірки від 12 червня 2015 року № 54 (саме він зазначений у акті, як підстава такої перевірки) вказано іншу юридичну особу у якості суб'єкта перевірки. Це саме стосується і направлення на проведення позапланової перевірки № 10 від 12 червня 2015 року. Сам акт не містить, а ні дати складання, а ні даних, коли така перевірка закінчилась.

Вказує, що розрахунок суми позовної заяви, яку надав позивач, базується на довідці, яку надав відповідач. Втім, така довідка не відповідає вимогам вищезгаданого п. 9.2 ОСОБА_5, адже в ній вказано кількість води отриманої споживачами Рівненського району, водночас, ця кількість ніяким чином не доводить того, що вона отримана завдяки користуванням (несанкціонованим) надрами. Про що зазначено в ч.3 акта, де в поясненнях зазначено: Підприємство забору води з свердловин не веде ...

Відповідач звертає увагу, що у процесі досудового розгляду спору, відповідач неодноразово наголошував на тому, що ним здійснювалося лише надання послуг з транспортування води для споживачів, що, зокрема, знайшло відображення у постанові про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2015 року.

Разом з тим, зазначає, що у рішенні господарського суду відображено, що кількість води, отриманої споживачами Рівненського району у 2014 році не перевищує 300 м. кв. на добу, а за 5 місяців 2015р. - 200м.куб. за добу, однак позивач, зазначивши в апеляційній скарзі, що такий розрахунок є невірним, не пояснив в чому, на його думку, полягає неправильність розрахунку.

Вказує, що такий розрахунок є правомірним, що, зокрема, відображено у постанові ВГСУ від 24 жовтня 2016 року по справі № 908/939/16.

Відповідач наголошує на тому, що, він займається тільки наданням послуг (робіт) пов'язаних із підтриманням технічного обладнання в належному стані. ОСОБА_6 не надаються послуги по водопостачанню в розумінні Водного кодексу, лише послуги по технічному обслуговуванню систем водопостачання.

Відповідач не є власником, або орендарем земельної ділянки/водного об'єкту, тому він не має можливості отримати дозвіл на спеціальне водокористування, оскільки, відповідно до Регламенту (інформаційної картки) на отримання дозволу на спеціальне водокористування, який видається департаментом екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації у разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення, анулювання, переоформлення та видачу дублікатів, що розташований на сайті Рівненської райдержадміністрації, де в п. 6.2. Вичерпний перелік документів, необхідних для отримання дозволу на спеціальне водокористування (в частині експлуатації орендованих водних об'єктів) , зазначено, що для отримання такого дозволу, необхідно подати, зокрема: копія договору оренди земельної ділянки; копія договору оренди водного об'єкту.

З посиланням на ст. 1166 ЦК України зазначає, що отримати дозвіл неможливо, не з вини відповідача, для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків з'ясування обставин наявності вини у його діях (бездіяльності) є ключовим у вирішенні цього спору. Наведені обставини свідчать, що відповідач не несе відповідальності за неможливість отримати дозвіл.

Крім того, звертає увагу відповідач, в рішенні господарського суду Рівненської області зазначено про закриття кримінального провадження відповідно до постанови СВ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015180180000175 від 09.02.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, саме на підставі якого Державною екологічною інспекцією у Рівненській області було проведено позапланову перевірку дотримання природоохоронного законодавства відповідача. Так, вищезазначеною постановою встановлено, що відповідачем фактично здійснювалось лише надання послуг з транспортування води для споживачів. Також відповідною постановою зазначене кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

З посиланням на ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України, п.4 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609, п.4 частини третьої статті 129 Конституції України відповідач зауважує, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставин, викладених у апеляційній скарзі, відтак відповідач не вбачає підстав для її задоволення.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2017 по справі №918/1222/16 залишити без змін.

Ухвалою суду від 05.07.2017 року у справі №918/1222/16 колегією суддів у складі: головуючий суддя Гулова А.Г., судді Маціщук А.В., Розізнана І.В. розгляд справи відкладено на 01 серпня 2017 р. об 15:00 год. Залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Великоомелянську сільську раду, Кустинську сільську раду, Обарівську сільську раду, Верхівську сільську раду, Грушвицьку сільську раду, Дядьковицьку сільську раду, Великожитинську сільську раду, Малошпаківську сільську раду, Шпанівську сільську раду. Зобов'язано Державну екологічну інспекцію в Рівненській області направити на адресу третіх осіб копії позовної заяви і апеляційної скарги та доданих до них документів; докази направлення надіслати Рівненському апеляційному господарському суду до судового засідання 01 серпня 2017 року. Ухвалено третім особам - Великоомелянській сільській раді, Кустинській сільській раді, Обарівській сільській раді, Верхівській сільській раді, Грушвицькій сільській раді, Дядьковицькій сільській раді, Великожитинській сільській раді, Малошпаківській сільській раді та Шпанівській сільській раді у строк до 17 липня 2017 року надіслати до суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, позивачу подати до Рівненського апеляційного господарського суду довідку про кількість води, отриманої абонентами за 2014 рік та за 5 місяців 2015 року, посилання на яку містяться в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та докази сплати судового збору - до початку судового засідання 01.08.2017р..

Відзивів на апеляційну скаргу треті особи не надали, що, відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Треті особи - Великоомелянська сільська рада, Кустинська сільська рада, Обарівська сільська рада, Верхівська сільська рада, Грушвицька сільська рада, Дядьковицька сільська рада, Малошпаківська сільська рада, в судове засідання повноважних представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони та треті особи добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін, третіх осіб - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.101, 102 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2017 року у справі №918/1222/16 та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Представники відповідача заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві. Просять рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники третіх осіб заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те, що з відповідачем укладено не договори оренди водопровідних мереж, свердловин та водонапірної башти, а договори на їх технічне обслуговування та просили рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як убачається з матеріалів справи, згідно із положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України № 454/2011від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до вказаного положення Державна екологічна інспекція у Рівненській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери її управління.

На виконання постанови слідчого відділення РВ УМВС України в Рівненській області про призначення перевірки від 03.06.2015р. по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015180180000633 від 09.05.2015р., з метою проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" (м. Рівне, вул. Нижньодворецька, 43) та Грушвицькою сільською радою (с. Грушвиця, Рівненський район), відповідно до ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", п.8 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін та визнання таких, що втратила чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. та ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Державною екологічною інспекцією у Рівненській області видано наказ "Про проведення позапланової перевірки" №54 від 12.06.2015р..

Відповідно до направлення № 10 від 12.06.2015р. було проведено позапланову перевірку дотримання природоохоронного законодавства відповідачем, про що складено акт від 26.06.2015р.

У акті зазначено, що ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" здійснює свою діяльність без спеціального дозволу на користування надрами та здійснює централізоване водопостачання холодної води без дозволу на спеціальне водокористування.

Як встановлено позивачем в ході перевірки, відповідно до статуту ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп", затвердженого загальними зборами підприємства, протоколом №1 від 11.04.2011р., однією зі сфер його діяльності є надання комунальних послуг і послуг по водозабезпеченню та водовідведенню, інших платних послуг установам, підприємствам, селянським, фермерським господарствам та населенню.

ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" представлена ліцензія серія АГ №580295 від 05.08.2011р. на централізоване водопостачання, строк дії якої з 07.07.2011р. по 07.07.2016р.

ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" та Великоомелянською сільською радою, Кустинською сільською радою, Обарівською сільською радою, Верхівською сільською радою, Грушвицькою сільською радою, Дядьковицькою сільською радою, Великожитинською сільською радою, Малошпаківською сільською радою, Шпанівською сільською радою укладено договори:

- договір на передачу водопровідних мереж, свердловин та водопровідної башти на технічне обслуговування в с. Грушвиця, Рівненського району від 01.08.2012р. (а.с. 91-93);

- договір на передачу свердловин та водонапірних веж на технічне обслуговування в с. Шпанів та с. Хотин, Рівненського району від 01.07.2012р. (а.с. 103-104);

- договір на передачу водопровідних мереж, свердловин та водопровідної башти на технічне обслуговування в с. Дядьковичі, Рівненського району від 06.08.2012р. (а.с. 94-96);

- договір на передачу свердловин та водонапірних веж на технічне обслуговування в с. Виликий Житин, Рівненського району від 01.08.2012р. (а.с. 97-99);

- договір на передачу водопровідних мереж, свердловин та водопровідної башти на технічне обслуговування в с. Обарів, Рівненського району від 01.08.2012р. (а.с. 85-87);

- договір на передачу свердловин та водонапірних веж на технічне обслуговування в с. В. Омеляна, Рівненського району від 01.08.2012р. (а.с. 79-81);

- договір на передачу свердловин та водонапірних веж на технічне обслуговування в с. М. Шпаків та с. Заріцьк, Рівненського району від 02.01.2013р. (а.с. 100-102);

- договір на передачу водопровідних мереж, свердловин та водопровідної башти на технічне обслуговування в с. Кустин, Рівненського району від 06.07.2012р. (а.с. 82-84);

- договір на передачу свердловин та водонапірних веж на технічне обслуговування в с. Верхівськ, Рівненського району від 02.01.2013р. (а.с. 88-89).

Відповідно до довідки ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" кількість води, отриманої абонентами, становить за 2014 рік - 85,7 тис. м3 та за 5 місяців 2015 року - 30,2 тис. м3.

У зв'язку із виявленими порушеннями на директора ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" ОСОБА_2, 26.06.2015р. Державною екологічною інспекцією у Рівненській області складено протокол №2-6 про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого винесено постанову №1-6 від 26.06.2015р., за якою директора ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 91-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Суму штрафу сплачено у добровільно порядку, що стверджується наявною в справі квитанцією № 291 від 30.06.2015р..

На підставі акта перевірки від 26.06.2016р. відповідно до "ОСОБА_2 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за №767/16783, Державною екологічною інспекцією у Рівненській області проведено розрахунки збитків, заподіяних ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" самовільним водокористуванням та надрокористуванням, за період з 01.01.2014р. по 01.06.2015р. без спеціального дозволу на користування надрами та без дозволу на спеціальне водокористування у розмірі 5331400,00 грн., всього - 10 662 800 грн. 00 коп. та пред'явлено відповідачу претензію з вимогою про сплату 10662800,00грн. збитків, яка залишена без задоволення.

За наведених обставин, Державна екологічна інспекція у Рівненській області, керуючись ч.1 ст. 149, ст. 151 ГК України, ст.ст. 2, 44, 48 Водного кодексу України, ст.ст. 19, 21, 23, 64 Кодексу України про надра, ст. ст. 38, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", звернулася з позовом до ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" про стягнення збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 10 662 800 грн. 00 коп.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 17.01.2017р. у справі №918/1222/16 у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Рівненській області до відповідача ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" про стягнення збитків у сумі 10 662 800 грн. відмовлено.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Рівненській області в доход державного бюджету України 35 358 грн. 88 коп. судового збору.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.151 ГК України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

З пункту 9 статті 44 Водного кодексу України вбачається, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне використання водних ресурсів лише за наявності дозволу.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Нормами статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Нормами статті 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідачу згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, нараховано збитки у розмірі 10662800,00грн., у зв`язку із самовільним використанням води з підземного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами та без дозволу на спецводокористування в період 01.01.2014р. по 01.06.2015р.

Так, в акті від 26.06.2015р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами у розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)" вказано, що відповідач здійснює централізоване водопостачання холодної води без дозволу на спеціальне водокористування, підприємством не ведеться первинний облік забраної та використаної води із артсвердловин, в порушення ст.44 Водного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підприємство здійснює свою діяльність без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), чим порушено ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Відповідачем у примітці до акту перевірки вказано, що зауважень до перевірки інспекторами не має, однак підприємство забору води з свердловин не веде і тому отримувати дозвіл на спецводокористування не доцільно. Відповідачем також зауважено, що він займається лише наданням послуг (робіт), пов'язаних із підтриманням технічного обладнання у належному стані. ОСОБА_6 не надаються послуги по водопостачанню в розумінні Водного кодексу України, лише послуги по технічному обслуговуванню систем водопостачання.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача проти позову, що відповідно до ст.23 Кодексу України про надра він вправі здійснювати забір води з підземного горизонту без спеціального дозволу, оскільки використовує воду для своїх господарських і побутових потреб та добовий обсяг спожитої води не перевищує 300м3, оскільки відповідно до ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Доказів на підтвердження того, що відповідач є землевласником чи землекористувачем земельної ділянки, на яких розташовані об'єкти водопостачання, які він обслуговує, матеріали справи не містять.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні копії договорів (а.с. 79-105):

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Верхівськ, Рівненського району від 02.01.13 року (акт приймання передавання від 02.01.13 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Кустин, Рівненського району від 06.07.12 року (акт приймання передавання від 06.07.12 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.М.Шпаків,с.Заріцьк Рівненського району від 02.01.13 року (акт приймання передавання від 02.01.13 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.В.Омеляна, Рівненського району від 01.08.12 року (акт приймання передавання від 01.08.12 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Обарів, Рівненського району від 27.07.12 року (акт приймання передавання від 27.07.12 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.В.Житин, Рівненського району від 01.08.12 року (акт приймання передавання від 01.08.12 року) ;

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Дядьковичі, Рівненського району від 06.08.12 року (акт приймання передавання від 06.08.12 року);

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Шпанів,с.Хотин, Рівненського району від 01.07.12 року (акт приймання передавання від 01.07.12 року) ;

- на передачу артезіанської свердловини, водонапірної башти на водопровідні мережі в с.Грушвиця, Рівненського району від 01.08.12 року (акт приймання передавання від 01.08.12 року);

Згідно з п.1 вказаних вище договорів замовник зобов'язався передати виконавцю, а виконавець зобов'язався прийняти у строкове платне користування слідуюче майно: артезіанську свердловину, водонапірну башту та водопровідні мережі для їх технічного обслуговування.

Представники відповідача як у суді першої, так і суді апеляційної інстанції стверджували, що ТДВ "Рівненський райсьлькомунгосп" займається лише наданням послуг (робіт) пов'язаних із підтриманням технічного обладнання в належному стані, що також підтвердили представники третіх осіб - сільські голови Великожитинської, Шпанівської сільських рад у судовому засіданні 01.08.2017р.

Відповідно до довідок, які видані сільськими радами та містяться у справі (а.с. 106-112) водопровідні мережі, інженерні споруди та свердловини є власністю сільських громад та знаходяться на балансі бухгалтерського обліку відповідних рад.

Крім того, суд звертає увагу на постанову СВ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015180180000175 від 09.02.2015р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, саме на підставі якого Державною екологічною інспекцією у Рівненській області було проведено позапланову перевірку дотримання природоохоронного законодавства ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп". Так, вищезазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю "Рівненський райсількомунгосп" фактично здійснювалось лише надання послуг з транспортування води для споживачів. Також відповідною постановою зазначене кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що товариством не надаються послуги по водопостачанню в розумінні Водного кодексу України, а лише послуги по технічному обслуговуванню систем водопостачання.

Положеннями цивільного законодавства визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема, ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

В силу ст. 33 ГПК України позивачем не доведено, що відповідач є суб'єктом спеціального водокористування.

Таким чином, позивачем не доведено наявність спричинення відповідачем шкоди та обставини, які б свідчили про наявність повного складу правопорушення, оскільки відповідач не надає послуги з водокористування в розумінні Водного кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2017р. у справі №918/1222/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції Державній екологічній інспекції у Рівненській області було відстрочено сплату судового збору до 06.03.2017р., однак доказів сплати судового збору станом на 01.08.2017 року позивач не надав. Судом не береться до уваги надана позивачем ксерокопія платіжного доручення від 01.08.2017р. на суму 5000,00грн., оскільки вказаний документ не відповідає вимогам ст. 36 ГПК України, та, крім того, на ньому відсутня відмітка банку про перерахування коштів.

Пунктами 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки Державна екологічна інспекція у Рівненській області до прийняття судом апеляційної інстанції постанови сплату судового збору не здійснила, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги з неї підлягає стягненню з в доход Державного бюджету України судовий збір.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За нормами п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата становила - 1378 гривень.

Згідно із пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206700,00 грн.).

Оскільки сума заявлених вимог становила 10 662 800 грн. 00 коп., за подання даного позову підлягало сплаті 159 942 грн. 00 коп.

А тому, позивач при зверненні із апеляційною скаргою мав заплатити судовий збір у розмірі 175936,20грн. (159942,00х110%).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2017р. у справі №918/1222/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Рівненській області - без задоволення.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Рівненській області (33018, м. Рівне, вул. Курчатова,11, код ЄДРПОУ 38012803) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 175 936 грн. 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Рівненської області.

4. Справу №918/1222/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.