Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/10252/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/10252/17

За позовом комунального підприємства "Київський центр нових технологій в стоматології"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

про стягнення 2 987,52 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Магратій Я.В.(за довіреністю)

Від відповідача: Барабай К.М.(дов. від 22.06.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про надання медичних послуг № 17/12 від 09.08.2012 у розмірі 2 987,52 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2017 порушено провадження у справі №910/10252/17 та призначено до розгляду на 18.07.2017.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2017 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 18.07.2017 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 01.08.2017.

Представник позивача в судове засідання 01.08.2017 з'явився, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2017 також з'явився, проти позову заперечив, про що подав письмові заперечення. Дані заперечення ґрунтуються на тому, що позивачем не надано відповідачу медичну довідку, як те передбачено п. 3.4. договору про надання медичних послуг № 17/12 від 09.08.2012, а також подав заяву про застосування до вимог позивача позовної давності, яка на думку відповідача вже спливла. Суд прийняв до уваги даний відзив.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона" (надалі відповідач, замовник за договором) та комунальним підприємством "Київський центр нових технологій в стоматології" (надалі позивач, виконавець за договором) було укладено договір № 17/12 про надання медичних послуг(далі договір).

Предметом даного договору є надання виконавцем замовнику медичної допомоги та медичних стоматологічного профілю застрахованим особам (Клієнтам) Замовника (п. 1.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивачем було надано наступні послуги:

- відповідно до рахунку - фактури № СФ-21 від 31.07.2014 виконавцем надано послуги у липні 2014 року на суму 1051,92 грн.;

- відповідно до рахунку - фактури № СФ-24 від 31.08.2014 виконавцем надано послуги у серпні 2014 року на суму 1935,60 грн.

Загалом було надано послуг на загальну суму 2 987,52 грн.

Згідно п.3.2. договору виконавець зобов'язувався здійснювати оплату за надані виконавцем медичні послуги у порядку зазначеному у Розділі 3 даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору вартість обумовлених видів медичних послуг визначається згідно узгодженими Сторонами тарифами.

Відповідно до п.3.4 договору оплата послуг замовником здійснюється на підставі: акту виконаних робіт, схеми калькуляції стоматологічних послуг, медичної довідки.

Оплата замовником рахунку здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту одержання зазначених в п. 3.4 даного договору документів.

Однак, в порушення умов договору, відповідачем належним чином не виконувались зобов'язання, а саме, не було здійснено оплату за надані стоматологічні послуги за липень, серпень 2014 року, в результаті чого виникла

заборгованість у розмірі 2987,52 грн.

У зв'язку з неоплатою, на адресу відповідача направлялась претензія № 21714-142 від 26.05.2017, яка залишилась без розгляду.

Станом на день розгляду справи відповідачем заборгованість по оплаті за надані стоматологічні послуги сплачена не була.

Відповідач заперечував проти позову, зазначивши, що позивачем не надано відповідачу медичну довідку, як те передбачено п. 3.4. договору про надання медичних послуг № 17/12 від 09.08.2012.

Проте, матеріалами справи спростовуються дані твердження відповідача, зокрема, позивачем до матеріалів справи додано докази надсилання відповідачу акту виконаних робіт, схеми калькуляції стоматологічних послуг та копії медичних книжок по застрахованих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Оскільки договором не конкретизовано яка саме форма медичної довідки і чи взагалі ця довідка має бути по формі, згідно п. 3.4. договору має бути надіслана відповідачу, то саме копії медичних книжок розцінюються судом як доказ направлення відповідачу обумовленої договором медичної довідки.

Крім того, відповідач подав заяву про застосування до вимог позивача позовної давності, яка на думку відповідача вже спливла.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, у зв'язку з наступним:

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачем надано послуги, неоплата яких являється предметом даного спору, у липні та серпні 2014 року.

З даним позовом до суду позивач звернувся 23.06.2017 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору про надання послуг, а тому суд застосовує відповідні положення що регулюють даний вид договорів.

Таким чином, відповідач, в порушення умов договору за отримані послуги по наданню виконавцем медичних послуг заборгував позивачу 2 987,52 грн.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги в сумі 2 987,52 грн. належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 987,52 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "Київський центр нових технологій в стоматології" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36Б, код ЄДРПОУ 30726778) на користь комунального підприємства "Київський центр нових технологій в стоматології" (03057, м. Київ, пров. Польовий, буд. 7, код ЄДРПОУ 19071422) основний борг в розмірі 2 987(дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 52 коп. та судовий збір в розмірі 1 600(одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.08.2017