Ухвала

від 26.07.2017 по справі 757/30709/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року,

за участю прокурора ОСОБА_7

представників власника майна адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016000000003536 від 18.11.2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364 та іншими статтями КК України, було задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону ОСОБА_7 про накладення арешту та накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, яке на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 85984092, - шляхом заборони розпоряджатись вказаним майном;

2) земельна ділянка з кадастровим номером 1221455800:01:004:0128 площею 0.0507 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - шляхом заборони розпоряджатись вказаним майном;

3) автомобіль марки AUDI Q7, 2013 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , - шляхом заборони ОСОБА_6 та іншим особам у володінні (користуванні) яких перебуває вказане рухоме майно розпоряджатися та користуватися ним, з передачею на відповідальне зберігання першому слідчому відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та ДП МВС «Інформ-Ресурси» (код 32248749).

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді місцевого суду, адвокат ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів підозрюваної ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_6 .

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що в порушення вимог ст. 173 КПК України судом взагалі не перевірено обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.

Зазначає, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про те, що майно отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, яке було вчинене у період з квітня 2012 року по липень 2012 року, разом з тим арештоване майно або придбано набагато раніше цієї дати, або отримано набагато пізніше цієї дати безкоштовно, або придбано за рахунок грошових коштів, отриманих від законної підприємницької діяльності.

Також звертає увагу на те, що кримінальне провадження №42016000000003536 від 18.11.2016 року відкрито щодо створення злочинної організації колишнім керівництвом держави за участі службових осіб системи Державної податкової служби України та Міністерства доходів і зборів України у період з липня 2011 року по лютий 2014 року. Проте ОСОБА_6 не має жодного відношення до цього, крім того у підозрі, що пред`явлена останній взагалі не наведена об`єктивна сторона злочину.

Посилається на те, що слідчим суддею необґрунтовано заборону ОСОБА_6 користуватися автомобілем AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 .

В підсумку зазначає, що у слідчого судді не було жодних правових підстав та мети в розумінні ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, при цьому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 01.06.2017 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016000000003536 від 18.11.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 та іншими статтями КК України.

В даному кримінальному провадженні 24.05.2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

01.06.2017 року прокурор групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, яке на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 85984092, - шляхом заборони розпоряджатись вказаним майном;

2) земельна ділянка з кадастровим номером 1221455800:01:004:0128 площею 0.0507 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - шляхом заборони розпоряджатись вказаним майном;

3) автомобіль марки AUDI Q7, 2013 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , - шляхом заборони ОСОБА_6 та іншим особам у володінні (користуванні) яких перебуває вказане рухоме майно розпоряджатися та користуватися ним, з передачею на відповідальне зберігання першому слідчому відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та ДП МВС «Інформ-Ресурси» (код 32248749).

01.06.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання прокурора було задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Задовольняючи дане клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження №42016000000003536 від 18.11.2016 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про необхідність накласти арешт на майно.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке прокурор просить накласти арешт відповідає вимогам ст. 170 КПК України, оскільки є предметом злочину.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, достатність даних, які вказують на вчинення кримінальних правопорушень саме підозрюваною, а також враховано мету накладення арешту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Посилання за змістом апеляційної скарги про недоведеність обґрунтованої підозри щодо вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів.

Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Беручи до уваги викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Поновити адвокату ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016000000003536 від 18.11.2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364 та іншими статтями КК України, якою було задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону ОСОБА_7 про накладення арешту та накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, яке на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 85984092, - шляхом заборони розпоряджатись вказаним майном;

2) земельна ділянка з кадастровим номером 1221455800:01:004:0128 площею 0.0507 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - шляхом заборони розпоряджатись вказаним майном;

3) автомобіль марки AUDI Q7, 2013 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , - шляхом заборони ОСОБА_6 та іншим особам у володінні (користуванні) яких перебуває вказане рухоме майно розпоряджатися та користуватися ним, з передачею на відповідальне зберігання першому слідчому відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та ДП МВС «Інформ-Ресурси» (код 32248749) залишити без змін.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 с і к