Ухвала
від 27.07.2017 по справі 757/37381/17-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

27 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ТОВ "Вокер", на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року,

за участю прокурора ОСОБА_6

представника власника майна адвоката ОСОБА_5 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017110350000127 від 08.06.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, було задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_7 , погоджене із прокурором відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на розрахунковий рахунок ТОВ "Вокер" (код ЄДРПОУ 38182029), яке належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритий в Державній казначейській службі України (код ЄДРПОУ 37567646), а саме: №37514000165381.

Зобов`язано Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646) повідомити військову прокуратуру Центрального регіону України про залишок коштів на розрахунковому рахунку№ НОМЕР_1 .

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна.

В апеляційній скарзі представник власника майна адвокат ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ТОВ "Вокер", просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що слідчим суддею в порушення вимог ч. ч. 1, 3 ст. 170 КПК України застосовано запобіжний захід у виді арешту майна щодо юридичної особи, яка не має в рамках зазначеного кримінального провадження жодного із процесуальних статусів, визначених у ч. 1 ст. 170 КПК України.

Зазначає про те, що обґрунтування клопотання щодо накладення арешту на майно є абсурдним, оскільки не може бути метою накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Вокер" конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у зв`язку з тим, що кримінальне провадження здійснюється не у відношенні ТОВ "Вокер" чи його службових осіб, при цьому жодній службовій особі даного товариства не повідомлено про підозру.

Також апелянт наголошує на тому, що слідчий у клопотанні не зазначив, а слідчий суддя всупереч п. 4 ч. 2 ст. 173 КПК України не обґрунтував вказану мету накладення арешту на майно.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що ОСОБА_8 , як колишній учасник ТОВ "Вокер" мав по відношенню до даного товариства, як юридичної особи корпоративного типу, виключно корпоративні права, а на даний час не є і не був власником майна ТОВ "Вокер", в тому числі грошових коштів товариства. З огляду на вказане, ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки майно ТОВ "Вокер" не є майном її учасників, при цьому товариство не несе будь-якої майнової відповідальності за діяння його колишніх учасників.

Також вказує на те, що слідчий суддя в ухвалі не зазначив жоден доказ, що вказував би на обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ "Вокер" було вчинено будь-яке кримінальне правопорушення, чи грошові кошти на рахунку ТОВ "Вокер" є здобутими злочинним шляхом, чи визнані речовими доказами, отже в ухвалі слідчого судді відсутня будь-яка правова підстава для накладення арешту на грошові кошти на рахунку ТОВ "Вокер".

Звертає увагу і на порушення слідчим суддею вимог ст. 173 КПК України, з огляду на неврахування місцевим судом, при накладенні арешту на розрахунковий рахунок, негативних наслідків для третіх осіб, оскільки накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ "Вокер" грубо порушує принцип співрозмірності та розумності права власності завданням кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу місцевого суду без змін, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, при цьому апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини третьої зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 30.06.2017 р. було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом військової прокуратури Центрального регіону України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017110350000127 від 08.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.06.2017 року близько 19:30 години, ОСОБА_8 , будучи депутатом Олевської міської ради об`єднаної територіальної громади Житомирської області VIII скликання, діючи умисно, перебуваючи в адміністративній будівлі Управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, надав начальнику даного управління ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 1600 доларів США за не перешкоджання останнім та підпорядкованими йому співробітниками управління здійсненню незаконного видобутку бурштину на території Житомирської області та невжиття заходів по документуванню даної протиправної діяльності.

21.06.2017 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

30.06.2017 року слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту розрахунковий рахунок ТОВ "Вокер" (код ЄДРПОУ 38182029), яке належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритий в Державній казначейській службі України (код ЄДРПОУ 37567646), а саме: №37514000165381, посилаючись на те, що арешт необхідний з метою досягнення дієвості кримінального провадження, а також забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості приховування, знищення, перетворення, відчуження майна.

30.06.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого про накладення арешту на майно було задоволено, оскільки клопотання відповідає вимогам кримінального процесуального закону та містить для цього достатньо правових підстав.

Разом з тим, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва приходить до висновку про те, що дослідивши обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про необхідність в накладенні арешту на розрахунковий рахунок ТОВ "Вокер" (код ЄДРПОУ 38182029), яке належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритий в Державній казначейській службі України (код ЄДРПОУ 37567646), а саме: №37514000165381, з огляду на наявність достатніх правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки ч. 10 ст. 170 КПК України чітко регламентує перелік майна, що може бути арештоване. В даному випадку, слідчий мав ініціювати арешт майна грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, разом з тим слідчий помилково зазначив у клопотанні необхідність накладення арешту на розрахункові рахунки, а слідчий суддя не дослідив належним чином клопотання та додані до нього матеріали та наклав арешт на розрахункові рахунки із зазначенням їх переліку, що не передбачено чинним кримінальним процесуальним законом України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому згідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, має бути встановлено правову підставу для накладення арешту на майно.

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно, слідчий суддя місцевого суду, в постановленій ним ухвалі, послався на вимоги ст. 170 КПК України, при цьому з посиланням на завдання арешту, без обґрунтування підстав задоволення клопотання слідчого відповідно до встановлених обставин кримінального провадження, з урахуванням вказаних норм закону.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту, та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином розрахункові рахунки можуть бути предметом злочину, стосовно яких існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказом злочину, підлягають спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, відсутнє також посилання на те, яка сума знаходиться на розрахункових рахунках та за якими операціями грошові кошти надійшли на вказані у клопотанні слідчого банківські рахунки, оскільки в даному кримінальному провадженні саме грошові кошти можуть виступати предметом злочину, а не самі рахунки.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, на які посилається орган досудового розслідування, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна - адвокату ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ТОВ "Вокер", строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ТОВ "Вокер", задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017110350000127 від 08.06.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, якою було задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_7 , погоджене із прокурором відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на розрахунковий рахунок ТОВ "Вокер" (код ЄДРПОУ 38182029), яке належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритий в Державній казначейській службі України (код ЄДРПОУ 37567646), а саме: №37514000165381, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_7 , погодженого із прокурором відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_6 , про накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ "Вокер" (код ЄДРПОУ 38182029), яке належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритий в Державній казначейській службі України (код ЄДРПОУ 37567646), а саме: №37514000165381, відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 и б а к

Дата ухвалення рішення27.07.2017
Оприлюднено07.03.2023
Номер документу68092682
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —757/37381/17-к

Ухвала від 27.07.2017

Кримінальне

Апеляційний суд міста Києва

Дзюбін В'ячеслав Вікторович

Ухвала від 30.06.2017

Кримінальне

Печерський районний суд міста Києва

Литвинова І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні