Рішення від 02.08.2017 по справі 497/704/17

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.08.2017

Справа № 497/704/17

Провадження № 2/497/520/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

02.08.2017 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., при секретарі судового засідання Бекметовій Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Болград заочно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2017 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу за договором позики від 14.06.2016 року - в розмірі 1060372 гривень, що еквівалентно 40 (сорок) тысяч дол.США., та судових витрат в розмірі сплаченого позивачем судового збору - 8420грн., посилаючись на те, що відповідач добровільно не виконує зобов'язання за вказаним договором позики.

Відповідач, повідомлена належним чином про час та місце судового засідання, до суду не з'явилася, не надала суду заперечень або пояснень щодо предмету позову.

Позивач надав суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу за його відсутністю, задовольнивши позов в повному обсязі, погоджуючись на заочний розгляд справи за своїм позовом.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду заочно, а позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 червня 2016 року між сторонами було укладено договір позики , відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 Дмитрвіна отримала від позивача ОСОБА_3 в борг грошові кошти в розмірі 40 000 доларів США та зобов'язалася повернути ці грошові кошти до 31.12.2016 року, про що власноруч написала розписку у присутності свідка - адвоката ОСОБА_4

Судом також встановлено, що відповідач до теперішнього часу борг позивачу не повернула. Доказів на спростування цієї обставини відповідач не надала.

Відповідно до ст.1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1047 ЦПК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1048 ЦПК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ч.1 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки договором позики, що укладений між сторонами, не встановлено розмір відсотків за користування грошовими коштами, відповідно до ст.1048 ч.1 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки в розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Відсотки від суми позики підлягають стягненню за весь період з дати отримання відповідачем грошових коштів по день повернення позики. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року по справі № 6-37цс15.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (ст.192 ч.1 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ч.2 ЦК України). Відповідно до ст.533 ч.1 ЦК України, грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях. За вимогою ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом. Згідно з частиною 3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто, грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов"язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов"язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. У національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов"язання, передбачені зокрема у ст. 1048 ЦК України, та при застосуванні ст.625 ЦК України. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України по справі № 6-79цс14.

У абзаці 2 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18 грудня 2009 року, зазначено, що в разі пред"явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення ріщення.

Національним банком України станом на день звернення позивача до суду - 10 травня 2017 року, - курс української гривні встановлено на рівні 2650,9341 грн. за 100 доларів США. Таким чином на користь позивача підялгає стягненню 40000 доларів США х 2650,9341 гривень : 100 = 1060372 гривен.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, - судовий збір в розмірі 8420 гривні.

Керуючись ст.ст.526,610,612,625,1049,1050 ЦК України, ст.ст.10,11,31,44,57,60, 79, 81, 88,209,212,213-215,223,294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за догором позики - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 14 червня 2016 року в розмірі 1060372 (один мільйон шістдесят тисяч триста сімдесят дві) гривні, що еквівалентно 40 (сорока тисячам)дол.США, а також судові витрати в розмірі 8420 (вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, а всього, - 1068792 (один мільйон шістдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто дві) гривні.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Болградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка подається до канцелярії суду особисто відповідачем, або його представником, або надсилається ними поштою на адресу суду.

Рішення також може бути оскаржене зацікавленими особами шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня отримання його копії, а відповідачем - після отримання копії ухвали суду про відмову у перегляді заочного рішення.

Суддя А.В.Кравцова