Рішення

від 27.07.2017 по справі 359/5590/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/5590/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В. Провадження № 22-ц/780/2476/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М. Категорія 18 27.07.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір №DN81AR100130210, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 71 365 грн. 65 коп. на строк до 10 лютого 2015 року з цільовим призначення на купівлю автомобіля. У порушення норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 23 червня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 213 777 грн. 88 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 29 985 грн. 78 коп., заборгованості по процентах у розмірі 21 199 грн. 26 коп., заборгованості по комісії у розмірі 18 555 грн. 16 коп. та пені у розмірі 144 037 грн. 68 коп.

Посилаючись на те, що кредитор на свій розсуд має право вимагати від боржника повернення будь-якої частини заборгованості, ПАТ КБ ПриватБанк просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 90 000 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 29 985 грн. 78 коп., заборгованості по процентах у розмірі 21 199 грн. 26 коп., заборгованості по комісії у розмірі 18 555 грн. 16 коп. та пені у розмірі 20 259 грн. 80 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2016 року в позові ПАТ КБ ПриватБанк відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ ПриватБанк просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ ПриватБанк , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність підстав для перерахування від імені відповідача страхових платежів ЗАТ СК Інгосстах та відповідно збільшення розміру простроченого кредиту. Таким чином, позивачем не доведено обґрунтованість та розмір нарахованих відсотків на збільшену ним, починаючи з 13 липня 2009 року, суму заборгованості за кредитом.

Крім того, суд зазначив, що позивачем з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки з 9,6% до 21% річних, однак ним не вказано у зв'язку з настанням якої, з передбачених договором обставин збільшилась процентна ставка за договором, а також не надано доказів того, що зміна процентної ставки здійснена в порядку визначеному договором, і що відповідач надіслав відповідачу письмове повідомлення про таке підвищення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що при нарахуванні розміру заборгованості за кредитом, процентами та пені, він діяв у відповідності до умов кредитно-заставного договору.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір № DN81AR100130210, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 71 365 грн. 65 коп. зі сплатою 9,60% річних, з терміном повернення кредиту до 10 лютого 2015 року.

Згідно з пунктом 17.1 кредитно-заставного договору, банк надає кредит на таких базових умовах: а) частина кредиту в розмірі 62 190 грн. надається з метою придбання позичальником автомобіля; б) частина кредиту 4 166 грн. 45 коп. надається з метою оплати перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту; в) частина кредиту в розмірі 34 грн. надається з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі; г) частина кредиту в розмірі 4975 грн. 20 коп. надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту;

Пунктом 17.1.8 кредитно-заставного договору встановлено сплату інших платежів на користь банку: а) винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 4975,20 грн.; б) винагорода за надання фінансового інструменту, яка сплачується щомісяця в період сплати у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту

Відповідно до пункту 17.2 кредитно-заставного договору, до договорів страхування входять: договір страхування предмета застави та договір особистого страхування позичальника.

Згідно з пунктом 17.4 кредитно-заставного договору, позичальник доручив банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредит: а) у сумі 62 190 грн. на поточний рахунок автосалону Автоцентр на Калиновой , код 32160371, рахунок №2600214000 в Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 300335; б) у сумі 4 166 грн. 45 коп. на сплату страхових платежів на поточний рахунок страхової компанії ЗАО Страхова компанія Інгосстрах , код 2956813592, рахунок №26507050000686 в ПриватБанк, МФО 305299; в) у сумі 34 грн. на сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого манна на рахунок ДП Інформаційний центр МЮУ №26002301813 в ГОУ ВАТ Ощадбанк , МФО 30300465 з призначенням платежу: ДН005098/11 ДФДП Інформаційний центр МЮУ За реєстрацію обтяжень рухомого майна ; г) у сумі 4 975 грн. 20 коп. для сплати винагороди банку за надання фінансового інструменту на рахунок № 61112909903109 в ПриватБанку, МФО 305299.

Відповідно до пунктів 2.2, 17.9 кредитно - заставного договору, для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за даним договором, позичальник надає банку у заставу автомобіль CHEVROLET Aveo SF69Y , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 на праві власності.

По справі встановлено, що на виконання вказаного вище кредитно-заставного договору, 11 лютого 2008 року між ЗАТ Страхова компанія Інгосстрах та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземного транспорту № DN81AR100130210, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси, повязані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом CHEVROLET AVEO SF69Y , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (а.с.47-49).

Згідно з пунктом 6 договору струхвання, розмір страхової суми становить 70 100 грн., ліміт відповідальності за ризиком, вказаним у пункті 7.1.2 договору та у разі повного зниження ТЗ 70 100 грн. У разі лонгації договору страхування на наступні періоди ліміт відповідальності за ризиком, вказаним у пункті 7.1.2 та у разі повного знищення зменшується за кожен рік лонгаціїї договору на 10% від страхової суми.

Відповідно до пункту 8 договору страхування, загальна сума страхового платежу становить 3 855 грн. 50 коп., а у разі лонгації договору розмір платежу щорічно зменшується на 10% від страхової.

Пунктом 9 договору страхування встановлено, що цей договір діє 12 місяців (один рік) з 11 лютого 2008 по 10 липня 2009 року. У разі сплати страхового платежу, зазначеного у пункті 8 цього договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

На виконання зазначених договорів, відповідно до пунктів 3.4, 17.1.7 кредитно-заставного договору, позичальнику банком була відкрита кредитна лінія у розмірі 29 165 грн. 15 коп. для сплати чергових страхових платежів.

Так, у пункті 17.1.7 кредитно-заставного договору зазначено, що позичальнику відкривається кредитна лінія в розмірі 29 165,15 грн. саме для сплати чергових страхових платежів. Кредитно-заставним договором не передбачено додаткового погодження з позичальником відкриття кредитної лінії та перерахування банком коштів на сплату чергових страхових платежів на підставі пункту 17.1.7 договору. Факт згоди позичальника як на відкриття кредитної лінії, так і на перерахування страхових платежів банком підтверджується підписом ОСОБА_2 безпосередньо у кредитно-заставному договорі.

Згідно з пунктами 10.3, 10.4 договору страхування, у разі безготівкової сплати страховий платіж вважається сплаченим з моменту надходження коштів на рахунок страховика. У разі перерахування чергового страхового платежу у призначенні цього платежу зазначається: Страхова премія за договором DN81AR100130210 від 11 лютого 2008 року .

В той же час, згідно з положеннями пунктів 3.4.1, 3.4.2 кредитно-заставного договору, якщо позичальник не подав банку підтверджуючий документ про сплату чергових страхових платежів за договорами страхування станом на дату, коли вони повинні бути сплачені, банк має право самостійно сплатити такі страхові платежі протягом п'яти банківських днів замість позичальника. Якщо банк скористається своїм правом і сплатить чергові страхові платежі, то позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати банку суму сплачених коштів та усі інші витрати банку, пов'язані із здійсненням таких платежів. У разі непогашення позичальником такої заборгованості у вказаний строк, вона вважається простроченою.

У матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_2 сплачував страхові платежі та подавав банку підтверджуючі документи про їх сплату і таких доказів відповідач суду не надав.

Оскільки ОСОБА_2 не надавав банку підтверджуючих документів про сплату чергових страхових платежів, то банк відповідно до умов кредитно-заставного договору замість відповідача перераховував чергові страхові платежі ЗАТ Страхова компанія Інгосстрах , що підтверджується даними виписки по рахунку №22036052606207 з 01 січня 2007 року по 22 листопада 2016 року, відкритого на ім`я відповідача (а.с.55-58) та меморіальними ордерами (а.с.59-77), а сума, що була сплачена позивачем включалася до загальної заборгованості за тілом кредиту, про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с.4-6). У зв'язку з цим договір страхування автоматично продовжувався на відповідний строк, за який була здійснена сплата страхового платежу.

Зважаючи на доведеність факту здійснення позивачем страхових платежів за договором страхування наземного транспорту від 11 лютого 2008 року замість відповідача у відповідності до умов кредитно-заставного договору № DN81AR100130210, та приймаючи до уваги, що відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів самостійної сплати страхових платежів за і відшкодування банку сплачених коштів даним договором, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно зарахував витрати на здійснення страхових платежів до розміру заборгованості за кредитно-заставним договором № DN81AR100130210.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявність підстав для перерахування від імені відповідача страхових платежів ЗАТ СК Інгосстрах та відповідно збільшення розміру простроченого кредиту, є необґрунтованими.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банком необґрунтовано збільшено розмір відсоткової ставки з 9,6 % річних до 21% річних з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку , яким ЦК України доповнено ст.1056-1, згідно з якою встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 1056-1 ЦК України, яка набрала чинності 10 січня 2009 року розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

З матеріалів справ вбачається, що наказом голови правління ЗАТ ПриватБанк , правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк , від 05 січня 2009 року №КТ-БТ-СП-2009-1/1 прийнято рішення про зміну відсоткової ставки по діючим кредитам бізнесу, в тому числі по Авто в кредит та її підвищення до 30% річних в національній валюті (а.с.105-106).

Згідно з пунктом 6.3.1 кредитно-заставного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США.

Як вбачається з реєстру поштових відправлень №803 avt від 07 січня 2009 року на адресу ОСОБА_2 банком було направлено лист про підвищення відсоткової ставки з 9,6 % річних до 21 % річних за кредитним договором DN81AR100130210 від 11 лютого 2008 року (а.с.107)

Таким чином, позивачем збільшено в односторонньому порядку розмір процентної ставки за користування кредитом з 9,6 % річних до 21 % річних та повідомлено позичальника про її зміну відповідно до положень пункту 6.3.1 кредитно - заставного договору.

За таких обставин, висновки суду про те, що позивачем не надано доказів того, що зміна процентної ставки здійснена в порядку визначеному договором та, не надано доказів про повідомлення позичальника про підвищення процентної ставки, є необгрунтованими.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

Вирішуючи позов ПАТ КБ ПриватБанк про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитно-заставним договором, колегія суддів вважає, що він підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положеннями пунктів 6.2.1-6.2.4 кредитно-заставного договору позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені у пункту в пункті 17.1.4 договору, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до вимог договору, сплатити банку винагороди, визначені пунктами 5.2, 16.9, 16.10, 17.1.9 цього договору та погасити іншу заборгованість, погасити кредит в порядку, в сумах і строки, що передбачені пунктами 12.2.6 та 17.1.6 договору.

Відповідно до пункту 14.2 кредитно-заставного договору, у випадку порушення позичальником зобов`язань, передбачених пунктами 6.2.2 та 6.2.3 договору щодо сплати винагород та процентів, він сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Пунктом 14.3 кредитно-заставного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником зобов`язань щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого пункт 6.2.4 цього договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. При цьому проценти за користування кредитом на суму такого простроченого платежу додатково до вищевказаної пені не нараховуються.

По справі встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором станом на 23 червня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 213 777 грн. 88 коп., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 29 985 грн. 78 коп., заборгованості по процентах у розмірі 21 199 грн. 26 коп. заборгованості по комісії у розмірі 18 555 грн. 16 коп. та пені у розмірі 144 037 грн. 68 коп. (а.с. 4-6).

Зі змісту кредитно - заставного договору видно, що ним встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу , а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 періодично частково погашав заборгованість по тілу кредиту, процентах та останній платіж здійснив 13 липня 2009 року (а.с.4 зворот).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 подав письмову заяву про застосування строку позовної давності (а.с.35).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 14.11 кредитно-заставного договору сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки, тривалістю у п'ять років.

ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з даним позовом 12 липня 2016 року, а відтак заборгованість за кредитно-заставним договором підлягає стягненню з відповідача на користь банку за останні п'ять років, тобто з 12 липня 2011 року та в межах позовних вимог.

З наданого при апеляційному розгляді справи розрахунку заборгованості за кредитно-заставним договором вбачається, що у період з 12 липня 2011 року по 23 червня 2016 року розмір заборгованості ОСОБА_2 становить, зокрема, за кредитом - 29 985 грн. 78 коп., по відсотках за користування кредитом - 13 031 грн. 07 коп. та комісія - 9 991 грн. 24 коп. (а.с.130-133).

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що згідно з вимогами ч.2 ст.258 ЦК України нарахування пені не може перевищувати одного року. Передбачений пунктом 14.11 кредитно-заставного договору строк позовної давності тривалістю у п'ять років є строком звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що пеня підлягає стягненню за останній рік перед зверненням до суду з позовом та з урахуванням меж позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк , тобто у період з 12 липня 2015 року по 23 червня 2016 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 12 липня 2015 року по 23 червня 2016 року розмір заборгованості відповідача по пені становить 36 299 грн. 80 коп. (а.с.130-133).

Оскільки ПАТ КБ ПриватБанк просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по пені у розмірі 20 259 грн. 80 коп., а відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, то колегія суддів вважає, що з відповідача на користь повивача підлягає стягненню заборгованість по пені у розмірі 20 259 грн. 80 коп.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк підлягає стягненню заборгованість за кредитно - заставним договором від 11 лютого 2008 року у розмірі 73 267 грн. 89 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 29 985 грн. 78 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 13 031 грн. 07 коп., заборгованості по комісії у розмірі 9 991 грн. 24 коп. та пеня у розмірі 20 259 грн. 80 коп.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ ПриватБанк з наведених вище підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ ПриватБанк , то понесені ним судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позову публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 11 лютого 2008 року у розмірі 73 267 (сімдесят три тисячі двісті шістдесят сім) грн. 89 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 29 985 грн. 78 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 13 031 грн. 07 коп., заборгованості по комісії у розмірі 9 991 грн. 24 коп., пені у розмірі 20 259 грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судовий збір у розмірі 814 грн. 10 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді