Рішення

від 01.08.2017 по справі 903/515/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2017 р. Справа № 903/515/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста МК"

до Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1

про стягнення 30 788,84грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Матвіюк Н.Р., дов. б/н від 01.07.2017р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

У судовому засіданні 01.08.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста МК" звернулося з позовом до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 про стягнення 30 857,07грн., в тому числі 20 000,00грн. боргу за монтаж автомобільних тензометричних ваг згідно договору монтажу №0701-1М від 01.07.2016р., 2 927,40грн. пені за період з 29.10.2016р. по 28.04.2017р. за порушення строків оплати згідно п.6.2. договору, 5 580,00грн.-штрафу в розмірі 20% від вартості договору за прострочення платежу більше, ніж на 10 календарних днів згідно п. 6.2. договору, 1 942,20грн. інфляційних втрат за період з листопада 2016 року по травень 2017 року, 407,47грн. річних за період з 29.10.2016р. по 23.06.2017р. відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті виконаного позивачем монтажу автомобільних тензометричних ваг у встановлені пунктом 4.2. договору монтажу №0701-1М від 01.07.2016р. строки.

Ухвалою суду від 27.06.2017р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18.07.2017р. на 11:30год. Зобов'язано відповідача подати суду: довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; у випадку заперечень щодо розрахунків подати контррозрахунок; докази часткової оплати.

Відповідач в судове засідання 18.07.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав. Водночас, подав до суду заяву б/н від 18.07.2017р. (вх.№01-54/6651/17), в якій, у зв'язку зі станом здоров'я голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1, який особисто хотів бути присутнім на судовому засіданні, просив суд відкласти розгляд справи.

Розгляд справи відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних доказів, зобов'язано відповідача подати довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; у випадку заперечень щодо розрахунків подати контррозрахунок; докази часткової оплати.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2017р. в межах повноважень, визначених довіреністю від 01.07.2017 р., звернувся до суду із заявою від 01.08.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, а саме: стягнути 2 859,17 грн. пені за період з 01.11.2016 р. по 28.04.2017 р., 3% річних у розмірі 407,47 грн. за період з 01.11.2016 р. по 23.06.2017 р. , інфляційні втрати у розмірі 1942,20 грн. за період з листопада 2016 р. по червень 2017 р. Заяву обґрунтував врахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України при проведенні розрахунку пені.

Від стягнення 5 580,00 грн. 20% штрафу позивач відмовився, зазначивши у заяві, що з наслідками відмови від стягнення штрафу ознайомлений.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом прийнята заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову - 30 788,84грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився. В заяві від 01.08.2017 р. вдруге звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із станом здоров'я голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 Долучив виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Представник позивача клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечила, як необґрунтоване.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалив відхилити останнє у зв'язку з необґрунтованістю.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вищий господарський суд України у п. 3.9.2 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.07.2017 р. явка сторін обов'язковою не визнавалась, відповідач не був позбавлений права на направлення в судове засідання інших повноважних представників, направлення пояснень та витребуваних доказів поштою і такою можливістю не скористався.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, був повідомлений ухвалами суду від 27.06.2017р., 18.07.2017р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, розгляд спору відкладався, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста МК" (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 (покупець) був укладений контракт на постачання № 0701-1П, згідно якого покупець (відповідач) доручає, а постачальник (позивач) приймає на себе зобов'язання з постачання комплекту ваг автомобільних тензометричних ВАТ-80 Аксіома з найбільшою границею зважування 80 т і довжиною вантажоприймальної платформи 18 м естакадного виконання (а.с. 7-9).

01.07.2016р. між сторонами було укладено договір монтажу № 0701-1 М, згідно умов якого СФГ ОСОБА_1 - замовник доручає, а між ТзОВ "Веста МК" виконавець бере на себе зобов'язання з монтажу комплекту ваг автомобільних тензометричних ВАТ-80 Аксіома з найбільшою границею зважування 80 т і довжиною вантажоприймальної платформи 18 м естакадного виконання (а.с. 10).

Вартість робіт складає 27 900,00 грн. (п. 1.2.).

На виконання умов договору позивач здійснив монтаж ваг автомобільних тензометричних ВАТ-80 Аксіома З НГЗ 80т і довжиною платформи 18 м, що підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 16102601 від 26 жовтня 2016 р.

Згідно п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору по закінченні проведення роботи з встановлення та пусконалагоджувальних робіт виконавець передає замовнику підписаний зі свого боку акт виконання робіт. Протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи та підписати акт виконаних робіт. У разі відмови підписання акту виконаних робіт замовник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання надати письмову мотивовану відмову із зазначенням причин.

Акт надання послуг на суму 27 900,00грн. підписаний замовником - відповідачем без зауважень та скріплений печатками сторін (а.с. 13).

Оплату відповідач здійснив частково 23.11.2016 р. в розмірі 7 900,00 грн., що стверджується випискою за 23.11.2016 р. з рахунку позивача та платіжним дорученням № 108 від 23.11.2016р. (а.с. 17, 21).

01.06.2017р. позивач направив відповідачу претензію № 170601-01, в якій просив сплатити борг, яка залишена без задоволення (а.с. 15).

Внаслідок дій позивача по монтажу ваг між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 901 ЦК України, згідно якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір монтажу №0701-1М від 01.07.2017 р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Протилежного суду не доведено.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 4.1. договору монтажу № 0701-1М від 01.07.2016 р. розрахунок проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник проводить оплату 100% вартості згідно п. 1.2. договору протягом 2 банківських днів після монтажу ваг на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідачем оплачено отриманий товар частково в розмірі 7900,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача та платіжним дорученням № 108 від 23.11.2016 р. з призначенням платежу за монтаж автомобільної ваги (а.с. 17, 21).

Заборгованість за монтаж комплекту ваги згідно договору № 0701-1М від 01.07.2017 р. становить 20 000,00 грн., стверджується договором № 0701-1М від 01.07.2017 р., актом здачі-приймання робіт № 16102601 від 26.10.2016 р., платіжним дорученням № 108 від 23.11.2016 р. про часткову оплату відповідачем, належними доказами не заперечена та підлягає до стягнення з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 в силу ст. 193 ГК України, ст. ст. 901, 903 ЦК України.

Крім того, позивач (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та відмови від стягнення штрафу від 01.08.2017 р.) просив стягнути з відповідача 2 859,17 грн. пені за період з 01.11.2016 р. по 28.04.2017 р., 3% річних у розмірі 407,47 грн. за період з 01.11.2016 р. по 23.06.2017 р. , інфляційні втрати у розмірі 1942,20 грн. за період з листопада 2016 р. по червень 2017 р.

У договорі монтажу (п. 6.2) сторони обумовили відповідальність замовника за порушення термінів оплати, зазначених у п. 4.2. договору, у формі пені за кожен день прострочення.

Згідно ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 2 859,17 грн. за період з 01.11.2016р. по 28.04.2017 р. виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, є підставною і підлягає до стягнення в силу ст.ст. 230-232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", п.6.2. договору.

Розрахунок пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення Аналітично-інформаційний центр Ліга ТОВ Ліга закон .

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем відповідно до норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 407,47 грн. за період з 01.11.2016р. по 23.06.2017р., інфляційні втрати у розмірі 1 942,20 грн. за період з листопада 2016 р. по червень 2017 р., які підлягають до стягнення згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення Аналітично-інформаційний центр Ліга ТОВ Ліга закон та встановлено, що сума процентів за визначений позивачем період становить 438,51 грн., а сума інфляційних втрат - 2 176,02 грн., проте до стягнення підлягають суми, заявлені позивачем. Заяви про збільшення розміру позовних вимог до суду не надходило.

Позивач у заяві від 01.08.2017 р., поданій представником в межах повноважень, визначених довіреністю від 01.07.2017 р., від стягнення 5 580,00 грн. 20% штрафу відмовився. Відмову прийнято судом як таку, що не суперечить законодавству, зокрема ч. 2 ст. 549 ЦК України щодо визначення штрафу, та не порує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Провадження в частині стягнення 5 580,00 грн. штрафу слід припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на те, що спір до суду доведений з вини відповідача, суд, керуючись ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 596,46 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог) покладає на нього.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста МК" (пер. Котовського, 4/48, м. Бакалія, Бакалійський р-н., Харківська область, код ЄДРПОУ 35659310)

20 000,00 грн. основного боргу, 2 859,17 грн. пені, 407,47 грн. річних, 1 942,20 грн. інфляційних втрат, 1 596,46 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього 26 805,30 грн.

3. Провадження в частині стягнення 5 580,00 грн. штрафу припинити.

4 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено

04.08.2017

Суддя С. Т. Філатова