Рішення

від 27.07.2017 по справі 905/1221/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.2017 Справа № 905/1221/17

Позивач: керівник Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, м. Покровськ

до відповідача-1: Мирноградської міської ради Донецької області, м. Мирноград

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю ПСБ , м. Мирноград

про визнання недійсними рішення і договору

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

прокуратури: ОСОБА_1 - посвідчення;

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: ОСОБА_2 - за дов.

Керівник Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Мирноградської міської ради Донецької області (надалі - міськрада, відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю ПСБ (надалі - ТОВ ПСБ , товариство, відповідач-2) про визнання:

- незаконним рішення Димитровської міської ради №VI/99-20 від 19.06.2015 Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі магазину АТБ м-на Світлий та укладання договору особистого строкового сервітуту , яким надано згоду ТОВ ПСБ на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, відповідно до паспортів прив'язки споруд, та згоду на укладання договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди;

- недійсним договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди №19, укладеного 19.06.2015 між Димитровською (натепер - Мирноградською) міської радою та ТОВ ПСБ .

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що оспорюваним рішенням Димитровської міської ради всупереч чинному законодавству, зокрема нормам Земельного кодексу України, надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю ПСБ на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на м-ні Світлий відповідно до паспорту прив'язки споруд, та згоду на укладання договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд на строк, який відповідає строку дії паспорту прив'язки, а саме 5 років.

Як на підставу позовних вимог про визнання недійсним договору прокурор посилається на удаваність правочину (ст.235 Цивільного кодексу України) та те, що фактично між сторонами існують орендні правовідносини , а відтак, укладенням договору про встановлення земельного сервітуту порушені інтереси держави, оскільки для передачі земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності мають бути здійснені земельні торги та одержано рішення власника земельної ділянки, чого у дійсності зроблено не було .

Мирноградська міська рада вимог суду не виконала, відзив на позовну заяву не надала, а також повноважного представника у жодне судове засідання для дачі пояснень щодо суті спору не направила.

Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю ПСБ позовні вимоги не визнав з посиланням, зокрема на те, що договір про встановлення земельного сервітуту укладався відповідно до типових положень, затверджених Мирноградською міською радою, а отже був вчинений з боку товариства з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також відповідач-2 у судовому засіданні заявив про пропуск прокурором строку позовної давності, проте заяви про застосування позовної давності не подав.

Прокуратура вважає доводи товариства необґрунтованими з посиланням, зокрема, на те, що:

- вимоги чинного законодавства під час укладення оспорюваного правочину сторонами дотримано не було;

- строк позовної давності пропущено не було, оскільки оспорювані рішення і угоду прокуратурі стало відомо тільки у 2017 році.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури і товариства господарський суд встановив:

Рішенням Димитровської (на сьогодні - Мирноградської) міської ради №VI/99-20 від 19.06.2015р. Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі магазину АТБ м-на Світлий та укладання договору особистого строкового сервітуту надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю ПСБ на:

- розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на м-ні Світлий відповідно до паспорту прив'язки споруд та

- укладання договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд на строк, який відповідає строку дії паспорту прив'язки, а саме - 5 років.

Пунктом 3.1. зазначеного рішення суб'єкта господарювання зобов'язано звернутись до відділу архітектури, містобудування та земельних відносин виконавчого комітету Димитровської міської ради для укладення договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд, а п.3.2. зобов'язано встановити тимчасові споруди протягом 6 місяців з дня реєстрації договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд.

19.06.2015р. між Димитровською (на сьогодні - Мирноградською) міською радою та ТОВ ПСБ укладено договір особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, відповідно до п.1.1. якого предметом цього договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно Сервітуарію на територію (об'єкт благоустрою) в м. Димитрові (натепер - м. Мирнограді), на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда загальною площею 18,9 кв.м.

Договір зареєстрований у відділі містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Димитровської (натепер Мирноградської) міської ради 19.06.2015р. за №19, про що в книзі записів реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди вчинені відповідні записи.

Відповідно до п.1.2. договору від 19.06.2015р. об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою) в м. Димитрові (натепер - м.Мирнограді), в районі магазину АТБ м-на Світлий , площею 18,9 кв.м., розташування та межі якої зазначено в додатку 1 до цього договору, тобто об'єктом договору є земельна ділянка, розташована під тимчасовою спорудою.

В п.1.4. договору сторони зазначили, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-якими іншими договором користування земельною ділянкою . Строк дії договору відповідно до п.2.2. складає 5 років.

У разі реєстрації земельної ділянки та надання їй кадастрового номеру, нормативна грошова оцінка такої ділянки у зазначеному місці площею 18,9 кв.м. у 2017 році складала б 15 568,40 грн.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

· відповідно до ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки , інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом . Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут);

· ч.2 ст.402 Цивільного кодексу України встановлено що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки;

· ч.5 ст.403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном ;

· згідно ч.1 ст.404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо ;

· ч.2 ст.404 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту ;

· відповідно до ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками);

· відповідно до ст.100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки , а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут),

господарський суд:

1) дійшов до висновку , що чинним законодавством не встановлено виключного права землекористувачів або землевласників на одержання (встановлення) земельного сервітуту, але з огляду на те, що:

- земельний сервітут - це право користування чужою земельною ділянкою, належне певній особі або необмеженому колу осіб ;

- земельний сервітут може бути встановлений для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом , тобто, для встановлення сервітуту принциповою є умова щодо неможливості задоволення потреби осіб у інший, ніж встановлення сервітуту, спосіб ;

- сервітут , у тому числі і земельний, не може позбавляти власника майна (землі), щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (землею);

- володілець земельним сервітутом має право вимагати від власника (володільця) земельної ділянки надання такого сервітуту (права користування земельною ділянкою),

2) вважає, що будь-яких підстав для визнання між відповідачами прав на встановлення земельного сервітуту не існувало і відповідачі, уклавши оспорюваний договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади:

- позбавили власника землі і громаду міста права володіння і користування нею на весь час строку дії договору, що не відповідає вимогам ч.5 ст.403 Цивільного кодексу України;

- фактично вчинили (оформили, приховали) інший правочин, а саме - відносини (договір) оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності і для передачі в оренду якої мали бути здійснені земельні торги (ст.124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України у разі, якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Частиною 1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним . При цьому, за змістом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів , крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України, ст.13 Закону України Про оренду землі за договором оренди земельної ділянки орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк.

З викладеного вбачається, що спірну земельну ділянку надано у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених чинним законодавством , зокрема поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки .

Таким чином, договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Димитрова (нині - м.Мирноград) суперечить вищенаведеним вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Тобто, потреба підприємця в отриманні земельної ділянки мала вирішитися шляхом прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки в користування (оренду), в порядку визначеному Цивільним і Земельним кодексами України, Законом України Про оренду земель .

Зазначене вказує на те, що оспорюване прокурором рішення винесено з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки, що розташовується під тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності, повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ст.12 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України .

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

А, отже, враховуючи вищезазначене, за відсутності у юридичної особи-підприємця права на земельний сервітут (особистий строковий земельний сервітут), міська рада мала можливість і повинна була розпорядитися вказаною земельною ділянкою шляхом передачі в оренду.

Прийняттям і укладенням оспорюваних рішенням та договору порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, відповідачами застосовано невірний механізм надання та одержання у користування земельної ділянки, відносини оформлено без дотримання як чинного законодавства, так і законодавчих засад рівності прав громадян і юридичних осіб, і як наслідок, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню .

Заперечення товариства є безпідставними і судом до уваги судом не прийняті. Зокрема:

- згідно п. в ч.1 ст.99 Земельного кодексу України можуть вимагати встановлення земельного сервітуту (права на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)) власники або землекористувачі земельних ділянок , до яких втовариство не належить;

- строк позовної давності прокурором не пропущений, оскільки з моменту ухвалення оспорюваного прокуратурою рішення і укладення між сторонами договору особистого строкового сервітуту минуло тільки 2 роки (ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки).

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.202, 203, 215, 235, 401, 402 Цивільного кодексу України, ст.ст.98, 99, 100, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності і керуючись ст.ст.43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Димитровської міської ради №VI/99-20 від 19.06.2015р. Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі магазину АТБ м-на Світлий та укладання договору особистого строкового сервітуту , яким надано згоду ТОВ ПСБ на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, відповідно до паспортів прив'язки споруд, та згоду на укладання договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди.

Визнати недійсним договір особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди №19, укладений 19.06.2015р. між Димитровською (натепер - Мирноградською) міської радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ПСБ .

Стягнути на користь прокуратури Донецької області (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код ЄДРПОУ - 25707002, банківські реквізити: розрахунковий рахунок № 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, отримувач - прокуратура Донецької області) з:

- Мирноградської міської ради Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 9, код ЄДРПОУ 04052956, банківські реквізити не відомі) 2 400,00грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору;

- Товариства з обмеженою відповідальністю ПСБ (85320, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34827852, банківські реквізити не відомі) 800,00грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя В.І. Матюхін

Повний текст рішення складено 28.07.2017р.

Надруковано примірників:

1 - до справи;

1 - позивачу;

'1 - відповідачу.