Рішення

від 03.08.2017 по справі 906/512/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" серпня 2017 р. Справа № 906/512/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 12.05.2017;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Вуд-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся"

про стягнення 170000,00грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 170000,00грн за неналежне виконання договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1 від 10.12.2015. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості ТОВ "Мегаліс-Полісся" станом на 03.08.2017, з якої вбачається, що заборгованість останнього не змінилась та становить 170000,00грн (а.с.48).

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвали суду, що направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.33-35), повернулись до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвали вручені відповідачу належним чином.

Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2015 між Приватним підприємством "Вуд-Транс" (кредитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся" (позичальник/відповідач) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1 (далі - договір) (а.с.9).

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, передбачених чинним договором, кредитор зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому - фінансова допомога), а позичальник зобов'язується використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним договором строк.

Фінансова допомога надається у розмірі 200000,00грн для поповнення обігових коштів позичальника. Фінансова допомога надається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства позичальника (п.1.2 договору).

Відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим договором не нараховуються (п.1.3 договору).

Згідно п.1.4 договору фінансова допомога надається строком на дванадцять місяців з 10.12.2015 з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок підприємства позичальника. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.

По закінченні строку, вказаного в п.1.4 цього договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок кредитора (п.1.5 договору).

Позичальник зобов'язаний повернути фінансову допомогу в строки, що встановлені договором (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Позивач фінансову допомогу, обумовлену договором, надав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №953 від 10.12.2015 на суму 200000,00грн (а.с.20).

У зв'язку із частковим поверненням фінансової допомоги у розмірі 30000,00грн (а.с.21), позивач 09.02.2017 надіслав відповідачу претензію про перерахування фінансової допомоги в сумі 170000,00грн, яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення (а.с.22-24).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи не змінилась та становить 170000,00грн.

Неповернення відповідачем отриманих коштів спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється на підставі параграфу 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, положенням договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.12.2015 сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний повернути фінансову допомогу в строк до 10.12.2016.

Стаття 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства і умов договору, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся" (10025, м.Житомир, вул.Вітрука, 9-б, код ЄДРПОУ 39797058)

на користь Приватного підприємства "Вуд-Транс" (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23135398):

- 170000,00грн - боргу;

- 2250,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 4 серпня 2017 року.

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)