Рішення

від 31.07.2017 по справі 908/1307/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/62/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 Справа № 908/1307/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укртеплоенергоцентраль (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 4-А)

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

Секретар судового засідання Чернетенко А.С.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №ДР-45-1216 від 27.12.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_3, виписка з ЄДР 37648405 від 06.06.2017р.

Суть спору:

26 квітня 2016 року Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (далі за тестом - ТОВ Запоріжгаз Збут ) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укртеплоенергоцентраль (далі за текстом - ТОВ Укртеплоенергоцентраль ) про стягнення коштів.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.06.2017 порушено провадження у справі № 908/1307/17, справі присвоєно номер провадження 15/62/17; судове засідання призначено на 12.07.2017; у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 12.07.2017. оголошено перерву до 31.07.2017.

В судовому засіданні 31.07.2017. справу розглянуто, на підставі ст. ст. 82-85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в порушення умов Договору про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 114111І0В9АР016 від 01.01.2016. Відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати поставленого за Договором природного газу за період січень 2016 року - березень 2017 року на суму 2 123 403,55 грн., у зв'язку з чим станом на 13.06.2017 виникла заборгованість у розмірі 293 445,93 грн. Оскільки Відповідачем порушено строки внесення платежів, отже відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені в сумі 18 616,77 грн., 3% річних в сумі 2183,51 грн. та інфляційних втрат в сумі 13 320,40 грн.

25.07.2017 на адресу суду від Позивача надійшло пояснення, в якому зазначено, що заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 293 445,93 грн. складається з вартості спожитого природного газу у розмірі 292 884,81 грн. та відшкодування витрат, пов'язаних з припиненням газопостачання у розмірі 561,12 грн.

31.07.2017 до початку судового засідання від Позивача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 110 000,00 грн. та 561,12 грн. відшкодування витрат, пов'язаних з припиненням газопостачання. На підтвердження оплати Відповідачем зазначених сум Позивачем надано копії платіжних доручень № 41 від 25.07.2017 на суму 110 000,00 грн. та № 42 від 25.07.2017 на суму 561,12 грн.

Клопотання не суперечить ст. 22 ГПК України, приймається судом до розгляду.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просив стягнути з ТОВ Укртеплоенергоцентраль на користь ТОВ Запоріжгаз Збут 183 445,93 грн. основного боргу, пеню в сумі 18 616,77 грн., 3% річних в сумі 2 183,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 320,40 грн., а також покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач позов визнав частково, про що зазначив у відзиві, який надійшов на адресу суду 10.07.2016р. У відзиві зазначає, що Позивачем всупереч п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань невірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат:

- у квітні 2016 заборгованість у сумі 74 759,53 грн. виникла 10.04.2016 та була повністю погашена у цьому ж місяці 22.04.2016, тому інфляційні витрати не можуть нараховуватись на цю суму;

- у грудні 2016 року заборгованість у сумі 25 893,76 грн. виникла 10.12.2016 та була повністю погашена у ньому ж місяці 22.12.2016, тому інфляційні втрати не можуть нараховуватись на цю суму;

- у березні 2017 року заборгованість у сумі 223 739,46 гри. виникла 10.03.2017 тому інфляційні втрати на цю суму мають нараховуватись починаючи з 01.04.2017 (квітня 2017 року). але, враховуючи те, що 07.04.2017 ТОВ УТЕЦ була частково погашена заборгованість на суму 50 000 грн., інфляційні втрати за квітень 2017 року не можуть бути нараховані на 223 739,46 грн., а мають нараховуватись на остаточну суму боргу, яка на 07.04.2017 складає 173 739.48 грн.;

- у квітні 2017 року заборгованість у сумі 119 145,35 грн. виникла 10.04.2017, тому інфляційні втрати на цю суму мають нараховуватись, починаючи з 01.05.2017 (травень 2017 року).

Таким чином, згідно доданого до відзиву розрахунку інфляційних втрат, обґрунтована сума інфляційних втрат складає 5371,16 грн.

Позивач у поясненні, що надійшло на адресу суду 25.07.2017 зазначив, що розмір інфляційних втрат розраховано у відповідності до вимог ч. 2 ст. 265 ЦК України та листа Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , а тому твердження Відповідача не містять правового обґрунтування.

Також 28.07.2017 від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Клопотання не суперечить ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.

За клопотанням представників Сторін особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.01.2016 між ТОВ Запоріжгаз Збут - Постачальник та ТОВ Укртеплоенергоцентраль - Споживач укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №114111І0В9АР016 (далі за текстом - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору з врахуванням Додаткової угоди від 30.12.2016, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 (2017) році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 4.1. Договору Сторони узгодили, що розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці..

4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

Згідно з п. 4.2.3. Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюються до 10 числа місяця наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до умов договору у період січня 2016 - березня 2017 року Позивач поставив Відповідачу природний на загальну суму 2 122 842,43 грн. Обсяги отриманого газу підтверджуються відповідними актами приймання-передачі природного газу, копії яких залучено до матеріалів справи, а саме: № ЗЗП00001345 від 31.01.2016 на суму 344 433,32 грн.; № ЗЗП00002950 від 29.02.2016 на суму 257 123,69 грн.; № ЗЗП00005091 від 31.03.2016 на суму 155 519,53 грн.; № ЗЗП00012984 від 30.11.2016 на суму 174 161,36 грн.; № ЗЗП00014649 від 31.12.2016 на суму 320 670,96 грн.; № ЗЗП00001491 від 31.01.2017 на суму 317 964,76 грн.; № ЗЗП00003083 від 28.02.2017 на суму 433 823,46 грн.; № ЗЗП00005094 від 31.03.2017 на суму 119 145,35 грн.

Відповідно до п. 5.4.2. Договору Відповідач зобов'язаний оплачувати Позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Відповідач порушив своє грошове зобов'язання за Договором та станом на 13.06.2017 кошти за поставлений газ сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 292 884,81 грн.

Крім того, умовами п. 5.4.7. Договору передбачено, що Споживач зобов'язався компенсувати Постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостачання, якщо такі послуги Оператора ГРМ здійснювалися внаслідок винних дій (бездіяльності) Споживача та оплачувалися Постачальником.

Постачальником ТОВ Запоріжгаз Збут складено Акти про припинення та відключення газопостачання №№ 1878, 1879, 1880 від 13.03.2017.

Також Сторонами підписано наступні Акти:

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) з припинення та відновлення газопостачання № 000002854 від 13.03.2017 на суму 2 713,37 грн.;

- Акт надання послуг № 00003850 від 13.03.2017 з відшкодування витрат на припинення газопостачання на суму 187,04 грн.;

- Акт надання послуг № 00003849 від 13.03.2017 з відшкодування витрат на припинення газопостачання на суму 187,04 грн.;

- Акт надання послуг № 00003851 від 13.03.2017 з відшкодування витрат на припинення газопостачання на суму 187,04 грн.

Як свідчить платіжне доручення № 821 від 25.05.2017 Відповідачем сплачено лише 2 713,37 грн., призначення платежу - припинення та відновлення газопостачання споживачам дог. № 09-16-9431 від 01.01.2016 згідно акту № 000002854 від 13.03.2017.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем щодо відшкодування витрат, пов'язаних з припиненням газопостачання становить 561,12 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вже зазначалося, 31.07.2017 від Позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 110 000,00 грн. основного боргу та 561,12 грн. відшкодування витрат, пов'язаних з припиненням газопостачання, у зв'язку зі сплатою Відповідачем зазначених сум.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 110 561,12 грн. підлягають припиненню за відсутності предмета спору, оскільки сплачені після звернення Позивача до суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ Запоріжгаз Збут в частині стягнення з ТОВ Укртеплоенергоцентраль 182 884,81 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на порушення строку виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, просить стягнути з останнього на свою користь пеню в сумі 18 616,77 грн., 3% річних в сумі 2183,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 320,40 грн.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

За змістом п. 6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунки виконано частково вірно та стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних в сумі 2183,29 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 320,40 грн. У стягненні 3% річних в розмірі 0,22 грн. відмовляється у зв'язку з помилковістю розрахунку.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, 28.07.2017 від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 50%, яке обґрунтоване наступним.

Діяльністю Відповідача ТОВ Укртеплоенергоцентраль є постачання теплової енергії до деяких громадських будівель ПАТ Укртелеком та ПАТ Укрпошта у м. Запоріжжя та у Запорізькій області за регульованим тарифом. У опалювальному сезоні 2016-2017 у зв'язку з ростом тарифу на газ підприємство працювало на початку опалювального сезону без прибутку, а наприкінці сезону працювало в збиток. Але не зважаючи на це, підприємство не могло ані порушити умови договору, ані залишити будівлі та працівників споживача без тепла у зимовий період. Споживачами в кінці опалювального сезону було лише частково компенсовано збитки, завдяки чому Відповідачеві вдалося погасити частку заборгованості перед ТОВ Запоріжгаз Збут у сумі 50 000 грн. у квітні 2017 року.

При цьому Відповідач неодноразово звертався до Позивача з пропозиціями щодо укладення мирової угоди. Однак пропозиції Позивачем було відхилено.

Також в обґрунтування клопотання Відповідач просить взяти до уваги додані документи (оборотно-сальдова відомість за 1 квартал 2017 року, в якій видно збиток підприємства на кінець опалювального періоду у 485 579,38 грн., оборотно-сальдова відомість на 01.01.2017-27.07.2017, в якій видно збиток підприємства на сьогоднішній день у 529 525,75 грн.), які підтверджують що Відповідач, маючи складне фінансове становище, не мав нагоди здійснити погашення заборгованості раніше ніж тепер.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання, також посилаюсь на тяжке матеріальне становище.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи думку Позивача, беручи до уваги матеріальні інтереси обох Сторін, судом відмовляється в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

За таких обставин, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 18 616,77 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укртеплоенергоцентраль про стягнення коштів підлягають частковому задоволенню.

Відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укртеплоенергоцентраль про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укртеплоенергоцентраль (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 4-А, код ЄДРПОУ 37648405) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (690365 м. Запоріжжя, вул. Заводська, б. 7, код ЄДРПОУ 39587271) 182 884,81 грн. (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 81 коп.) основного боргу, 18 616,77 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот шістнадцять гривень 77 коп.), 2183,29 грн. (дві тисячі сто вісімдесят три гривні 29 коп.) коп. 3% річних, 13 320,40 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять гривень 40 коп.)інфляційних втрат, 4 913,49 грн. (чотири тисячі дев'ятсот тринадцять гривень 49 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відмовити в позові в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,22 грн.

В частині стягнення 110 561,12 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України - 04 серпня 2017 року.

Суддя І. С. Горохов