Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/9056/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/9056/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисконт комплект строй"

про стягнення 16 521,97 грн, Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Войтенко О.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисконт комплект строй" про стягнення 16 521,97 грн.

Ухвалою суду від 07.06.2017 порушено провадження у справі №910/9056/17, розгляд справи призначено на 30.06.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2017 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2017 не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 30.06.2107 розгляд справи відкладено на 17.07.2017.

17.07.2017 до Господарського суду міста Києві від позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору.

В судовому засіданні 17.07.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 17.07.2017 не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у справі, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.07.2017 розгляд справи відкладено на 01.08.2017.

В судовому засіданні 01.08.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 01.08.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Науково - виробниче підприємство "Більшовик" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дисконт Комплект Строй" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди №ДО-24/Б-2014, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування об'єкт оренди: приміщення в будинку побуту на 2-му поверсі, згідно додатку №1, за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 70, загальною площею 37,0 кв.м, вартість об'єкта 191 771,00 грн.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно з п. 3.1 договору орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує орендодавцю протягом строку дії договору плату за користування об'єктом оренди 91,76 грн за 1 кв.м., крім того ПДВ 18,33 грн, а всього за 1 кв.м в місяць 110,00 грн. Загальна сума за користування об'єктом оренди за базовий місяць (січень 2014 року) складає -всього з ПДВ - 4 070,00 грн.

У п.3.2 договору визначено, що плата за користування об'єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, на умовах 100% попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць, вказаної в п. 3.1.

Строк договору з 01.03.2014 по 31.12.2015 включно (додаткова угода №3 від 29.04.2015.

За актом приймання-передачі від 01.03.2014, на виконання умов договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв в користування приміщення в будинку побуту на 2-му поверсі, згідно додатку №1, за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 70, загальною площею 37,0 кв.м.

31.10.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір про розірвання договору оренди №ДО-24/Б-2014 від 01.03.2014.

31.10.2015 за актом здачі-приймання, відповідач передав, а позивач прийняв приміщення в будинку побуту на 2-му поверсі, згідно додатку №1, за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 70, загальною площею 37,0 кв.м.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач в порушення грошових зобов'язань за договором оренди №ДО-24/Б-2014 від 01.03.2014 не здійснив сплату орендної плати за жовтень 2015 року, в зв'язку з чим його заборгованість становить 10 176,91 грн.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до матеріалів справи, 01.03.2014 на виконання умов договору оренди №ДО-24/Б-2014 від 01.03.2014 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування об'єкт оренди приміщення в будинку побуту на 2-му поверсі, згідно додатку №1, за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 70, загальною площею 37,0 кв.м, вартість об'єкта 191 771,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання об'єкта оренди до договору.

31.10.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору оренди №ДО-24/Б-2014 від 01.03.2014, відповідно до умов якої, договір оренди розірвано з 01.11.2015.

31.10.2015 за актом здачі-приймання, відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт оренди: приміщення в будинку побуту на 2-му поверсі, згідно додатку №1, за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 70, загальною площею 37,0 кв.м.

Судом встановлено, що в порушення грошових зобов'язань за договором оренди №ДО-24/Б-2014 від 01.03.2014 не здійснив сплату орендної плати за жовтень 2015 року.

Відповідачем до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати ним орендної плати за договором оренди №ДО-24/Б-2014 від 01.03.2014 за жовтень 2015 року.

Як вже зазначалось, договір оренди було розірвано з 01.11.2015, об'єкт оренди повернуто власнику за актом приймання-передачі 31.10.2015, в зв'язку з чим позивачем безпідставно до суми заборгованості з орендної плати за жовтень 2015 року було враховано індексацію орендної плати за листопад 2015 року.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню в сумі 7 170,06 грн.

Позивач за прострочення строків сплати орендних платежів, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 460,78 грн - інфляційних втрат та 364,23 грн - 3% річних за період прострочення з 11.10.2015 по 31.12.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за договором оренди №ДО-24/Б-2014 від 01.03.2014, адже не сплачено орендну плату за жовтень 2015 року, що є підставою для застосування відповідальності порушення грошового зобов'язання.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 264,02 грн та 997,40 грн, відповідно, за період прострочення з 11.10.2015 по 31.12.2016.

Крім того, позивач за прострочення строків сплати орендних платежів, нарахував пеню в сумі 4 520,05 грн за період прострочення з 11.10.2015 по 31.12.2016.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3 договору, з урахуванням додаткової угоди №2 від 01.03.2015, передбачено, що у випадку порушення строку сплати орендної плати за користування об'єктом оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013).

Суд здійснивши перерахунок пені з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 1 588,63 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дисконт комплект строй (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 16, оф. 16, код ЄДРПОУ 37856074) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Більшовик" (03680, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 49/2, код ЄДРПОУ 14308569) 7 170 (сім тисяч сто сімдесят) грн 06 коп. - заборгованості, 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн 40 коп. - інфляційних втрат, 264 (двісті шістдесят чотири) грн 02 коп. - 3% річних, 1 588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн 63 коп. - пені та 970 (дев'ятсот сімдесят) грн 35 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 04.08.2017

Суддя Спичак О.М.