Рішення

від 27.07.2017 по справі 910/7486/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017Справа №910/7486/17

За позовомДержавного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком" простягнення 43522,60 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком" 26018,97 грн., з яких: 21360,00 грн. основного боргу за договором №08/09 про базування та зберігання повітряних суден від 16.04.2009, 1909,01 грн. пені, 215,05 грн. - 3% річних, 1039,71 грн. інфляційних втрат та 1495,20 грн. - 7% штраф.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати послуг, пов'язаних з розміщенням та зберіганням повітряного судна ЯК-40 UR-CLA.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/7486/17, розгляд якої призначено на 21.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача, неподанням сторонами витребуваних судом документів, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 06.07.2017.

Заявою від 03.07.2017 №157/661 позивач збільшив розмір позовних вимог. Заява мотивована тим, що відповідачем не були сплачені рахунки за надані послуги за період з червня місяця 2016 року по червень місяць 2017 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 43522,60 грн., з яких: 34710,00 грн. основного боргу, 3492,72 грн. пені, 508,26 грн. - 3% річних, 2381,92 грн. інфляційних втрат та 2429,70 грн. - 7% штрафу. Зазначену заяву відповідно до вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу України 06.07.2017 в судовому засіданні прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі №910/7486/17 на 15 днів, а у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, а також неподанням ним в повному обсязі витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 27.07.2017.

Представник позивача в судове засідання 27.07.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, представника в судове засідання не направив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2009 між Авіаційною транспортною компанією "Южмашавіа" Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (авіакомпанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павіоком" (замовник, відповідач) був укладений договір про базування та зберігання повітряних суден № 08/09 (далі - договір), відповідно до якого замовник замовляє, а авіакомпанія здійснює комплекс послуг, пов'язаних з розміщенням та зберіганням повітряного судна Як-40 UR-CLA (ПС) (п.1.1), замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги на умовах, визначених п. 3.1, п. 3.2 даного договору (п.2.2.1), замовник до 5 числа поточного місяця, здійснює передоплату в розмірі вартості послуг за базування ПС, вказаних в додатку № 1 до цього договору (п.3.1), остаточний розрахунок з надання авіакомпанією послуг проводиться на підставі реєстру до 5 числа місяця, наступного за звітним. Підставою для оплати є рахунок, виставлений авіакомпанією (п.3.2), за підсумками роботи за місяць сторони підписують акт виконаних робіт (п.3.4), у разі несвоєчасної оплати замовником послуг в строки встановлені даним договором, нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочки від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня (п.4.1), договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 (п.7.1), якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії даного договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п.7.2).

На виконання своїх зобов'язань у період з червня місяця 2016 року по червень місяць 2017 року позивач надав відповідачу послуги з базування та зберігання повітряного судна на загальну суму 34710,00 грн., що підтверджується виставленими рахунками № 73 від 30.06.2016, № 86 від 31.06.2016, № 95 від 31.08.2016, № 108 від 30.08.2016, № 122 від 31.10.2016, № 137 від 30.11.2016, № 157 від 31.12.2016, № 7 від 31.01.2017, №22 від 28.02.2017, №34 від 31.03.2017, №44 від 30.04.2017, № 55 від 31.05.2017, №68 від 30.06.2017 та актами наданих послуг за відповідний період, які надсилались відповідачу через відділення поштового зв'язку.

Однак відповідач зі свого боку порушив взяті на себе зобов'язання та не сплатив вартість наданих послуг за вказаний період.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за вищевказаним договором було надано відповідачу послуги за період з червня місяця 2016 року по червень місяць 2017 року на загальну суму 34710,00 грн. З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов, які викладені в п.3.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг станом на момент розгляду справи настав.

Однак відповідач, в порушення умов договору, вартість наданих позивачем послуг не оплатив, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 34710,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 34710,00 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3492,72 грн. пені, 508,26 грн. - 3% річних, 2381,92 грн. інфляційних втрат та 2429,70 грн. - 7% штрафу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати замовником послуг в строки встановлені даним договором, нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочки від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3492,72 грн. пені за розрахунком позивача, який долучено позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог та перевірено судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками позивача, які перевірено судом.

Щодо вимог позивача про стягнення 7 % штрафу у розмірі 2429,70 грн. суд зазначає наступне.

У цій частині позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якими передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовується штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі семи відсотків від вартості товарів, послуг, з яких допущене порушення.

У п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відзначається, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Суд зазначає, що позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, однак за змістом ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій до порушень не грошових зобов'язань, а отже нарахування позивачем штрафу на грошове зобов'язання (оплата послуг) на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України є безпідставним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.cт. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 15, ідентифікаційний код 34619937) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ідентифікаційний код 14308368) 34710 (тридцять чотири тисячі сімсот десять) грн. 00 коп. основного боргу, 3492 (три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 72 коп. пені, витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2381 (дві тисячі триста вісімдесят одна) грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 508 (п'ятсот вісім) грн. 26 коп. та 1510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 68 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.2017

Суддя Ю.М. Смирнова