Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/10678/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/10678/17

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс"

про стягнення 19519075,83 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Міненко В.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" про стягнення 19519075,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012 у справі № 5020-375/2012, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача вартість спожитого відповідачем газу за Договором від 28.01.2011 № 06/11-97 у розмірі 17 352 535,44 грн. Оскільки відповідач вказану заборгованість у повному обсязі так і не сплатив, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2568194,69 грн. та 16950881,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих на залишок основної суму боргу.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

Так, з метою належного та своєчасного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 910/10678/17 на сторінці господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі Судова влада в Україні у мережі Інтернет у розділі Новини та події 11.07.2017 розміщено повідомлення про порушення провадження у справі № 910/10678/17 та призначення її до розгляду в судовому засіданні на 01.08.2017. Також, у повідомленні зазначено про те, що електронний варіант відповідної ухвали розміщений в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.uа/.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в рішенні господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012 у справі № 5020-375/2012, 28.01.2011 між сторонами було укладено договір № 06/11-97 поставки природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що позивач передає відповідачу в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ із урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 29921 тис куб.м.

Згідно із п. 3.1 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3073,97 грн. (з ПДВ).

У розділі IV Договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються шляхом поетапної оплати в наступному порядку: оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ із урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3, 4.4 Договору в платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений у минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від відповідача будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

Додатком від 28.01.2011 № 1 до вказаного Договору сторони погодили, що відповідач до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає позивачу належним чином оформлену заявку, яку позивач до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії Об'єднане диспетчерське управління ДК Укртрансгаз для включення її до планового розподілу газу на відповідній місяць поставки (надалі заявка). Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим позивачем із моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки (п. 1.3 Додатку № 1).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додатку № 1 обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача, з урахуванням п. 1.5.1 Додатку 1, та є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

У разі відмови відповідача від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений у наданому позивачу газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу (п. 2.3 Додатку № 1).

У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до Договору, якими змінювалася ціна природного газу, зокрема, додатковою угодою від 11.07.2011 № 2 ціна за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням ПДВ становила 4042,76 грн.

За додатковою угодою від 03.10.2011 № 3 до Договору сторони дійшли згоди, що Договір припиняє свою дію в частині поставки природного газу з 01.10.2011.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а саме: від 31.01.2011 на суму 8 874 920,64 грн; від 28.02.2011 на суму 10 936 818,49 грн; від 31.03.2011 на суму 16 776 438,58 грн; від 30.04.2011 на суму 15 316 294,26 грн; від 31.05.2011 на суму 13 882 986,53 грн; від 30.06.2011 на суму 12 577 900,57 грн; від 31.07.2011 на суму 16 619 075,11 грн; від 31.08.2011 на суму 734 101,26 грн.

Однак, відповідач у порушення умов Договору свої зобов'язання перед позивачем виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 17 352 535,44 грн., що була стягнута з останнього за рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012 у справі № 5020-375/2012, яке набрало законної сили.

Згідно із ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже судове рішення, прийняте в справі № 5020-375/2012, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ним факти не потребують повторного доведення.

У рахунок погашення встановленої за вищенаведеним рішенням суду заборгованості відповідач перерахував 18.03.2013 на рахунок позивача 100000,00 грн. та 19.01.2016 - 29917,63 грн.

Оскільки, відповідач погашення заборгованості здійснив не в повному обсязі, позивач просив стягнути з відповідача нараховані на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 16950881,14 грн. за період з липня 2012 року по травень 2017 року та 2568194,69 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 01.07.2012 по 16.06.2017.

За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже чинне законодавство не пов'язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд вважає його арифметично вірним, а позовну вимогу про стягнення з відповідача вищевказаних сум такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (99046, м. Севастополь, вул. Генерала Мельника, буд. 9-а; ідентифікаційний код 32294088) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 31301827) 16950881 (шістнадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 14 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 2568194 (два мільйони п'ятсот шістдесят вісім тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 69 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 04.08.2017.

Суддя Я.В. Маринченко