Рішення

від 03.08.2017 по справі 917/727/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017 р. Справа № 917/727/17

за позовом Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (вул. Шовковична, буд.10, оф.28, м. Київ,01021)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелбері Інвест" (вул. Маршала Бірюзова, буд.15, м. Полтава, 36014)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2 (вул.Героїв Партизан, буд. 24, м. Полтава, 36014)

про стягнення 30526,51 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3

від третьої особи: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 30526,51 грн., у тому числі 22256,44 грн. основного боргу по договору про виплату винагороди (роялті) № П/01/01/14 від 01.01.2014р., 3506,92 грн. інфляційних, 4763,15 грн. пені.

Позивач також надав клопотання від 06.06.2017р. та від 20.06.2017р. про відшкодування 1908,46 грн. судових витрат на проїзд та добові відрядження (а.с.57, 173).

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що з 01.01.2015р. він уклав договір оренди про передання будівлі ресторанно-готельного комплексу в оренду ФОП ОСОБА_2 та листами від 05.01.2015р., від 04.03.2015р. повідомив позивача про припинення публічного виконання музичних творів (фонограм) у цьому комплексі, але жодної відповіді від позивача не надійшло.

Позивач заперечує доводи відповідача, мотивуючи тим, що він не отримував листів відповідача від 05.01.2015р. та від 04.03.2015р., з ФОП ОСОБА_2 договір про виплату винагороди (роялті) не укладався; наявні докази використання відповідачем спірної будівлі ресторану для здійснення своєї підприємницької діяльності, що підтверджується чеком на оплату товарів; укладання з третьою особою договору оренди будівлі ресторанно-готельного комплексу не призвело до того, що відповідач припинив використання цієї будівлі, а отже і публічного виконання у її приміщенні музичних творів, сплата роялті за які є предметом договору № П/01/01/14 від 01.01.2014р. (а.с.183-184).

Третя особа листом від 01.08.2017р. повідомив проте, що він здійснює підприємницьку діяльність у спірному приміщенні, договорів про виплату винагороди (роялті) з позивачем не укладав (а.с.187).

Явка сторін та третьої особи обов'язковою судом не визнавалася, на дату судового засідання 03.08.2017р. позивач, відповідач та третя особа надали суду свої письмові пояснення, строк вирішення спору закінчується, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні 03.08.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно свідоцтва про облік організацій колективного управління від 22.08.2003р. № 5/2003, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" є організацією колективного управління зі сферою діяльності - управління всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення (а.с.27).

Між Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фелбері Інвест" (відповідачем) було укладено договір про виплату винагороди (роялті) № П/01/01/14 від 01.01.2014р. (далі - Договір); (а.с.40-41).

За умовами п.1 Договору його предметом є умови використання компанією (відповідачем) способом публічного виконання у визначених в додатках до цього договору закладах, що належать відповідачу, фонограм (відеограм) їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконання (далі разом - фонограми) з каталогу позивача та сплати Лізі (позивачу), як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання фонограм.

Компанія (відповідач) зобов'язується сплачувати Лізі (позивачу) узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання фонограм.

Згідно Додатку №1 до Договору відповідач здійснює публічне виконання фонограм у ресторанно-готельному комплексу Міміно (а.с.42).

Згідно Додатку №2 до Договору розмір щомісячної винагороди обчислюється виходячи з фіксованої ставки 500,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов Договору. Сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д); (а.с.43).

За повідомленням Державної служби статистики України офіційні річні індекси інфляції становили: за 2014 рік - 124,9%, за 2015 рік - 143,3%, за 2016 рік - 112,4%.

Таким чином, згідно умов Договору та додатку № 2 до нього сума винагороди (роялті), яку відповідач зобов'язався сплачувати позивачу становила протягом 2015 року - 624,50 гривень щомісячно (500,00 грн. X 124,9%), протягом 2016р. - 894,91 гривень щомісячно (624,50 грн. X 143,3%), з 01.01.2017р. у розмірі 1005,88 гривень щомісячно (894,91 грн. X 1 12,4%).

Згідно п.2.2.1. Договору відповідач зобов'язаний сплачувати винагороду на розрахунковий рахунок позивача не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця.

Як зазначає позивач, за період з січня 2015р. по квітень 2017р. відповідач повинен був сплатити винагороду у загальному розмірі 22256,44 грн. (а саме за 2015 р. - 7494,00 грн., за 2016 р. - 10738,92 грн. і за чотири місяці 2017р. - 4023,52 грн.

Відповідач в порушення умов Договору оплати не провів.

За ст. 49 Закону України Про авторське право і суміжні права організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції, зокрема, як

укладати договори про використання прав, переданих в управління; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Заперечення відповідача щодо позову з мотивів, що він уклав договір оренди про передання будівлі ресторанно-готельного комплексу в оренду ФОП ОСОБА_2 та листами від 05.01.2015р., від 04.03.2015р. повідомив позивача про припинення публічного виконання музичних творів (фонограм) у цьому комплексі, судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до п.3.1 Договору він укладений на невизначений строк. Договір може бути розірваний лише за взаємною згодою сторін.

Як свідчать матеріали справи договір між сторонами не розривався та є діючим.

За п. 2.2.4 Договору відповідач зобов'язався протягом п'яти днів письмово повідомити позивача про припинення публічного виконання фонограм в закладах компанії, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин відповідач зобов'язується сплатити винагороду , узгоджену сторонами у додатках до договору, у повному обсязі і за весь період.

Відповідач надав суду листи від 05.01.2015р., від 04.03.2015р., адресовані позивачу, про припинення публічного виконання музичних творів (фонограм); (а.с.135, 163). В підтвердження їх надсилання відповідач надав витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2015р. (а.с.192-195).

Проте позивач в письмових поясненнях від 19.07.2017р. повідомив про те, що вказаних листів він не отримував (а.с.183-184).

Наданий відповідачем витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2015р., на думку суду, не є належним доказом направлення позивачу вказаних листів, оскільки цей журнал складений відповідачам в односторонньому порядку. Належним доказом надсилання може бути поштова квитанція (фіскальний чек) органу поштового зв'язку та поштовий опис вкладення у цінний лист. Такі докази відповідачем суду не надані.

Отже, відповідач не довів належними доказами факту направлення позивачу листів від 05.01.2015р., від 04.03.2015р. про припинення публічного виконання музичних творів (фонограм).

Тому за умовою п. 2.2.4 Договору відповідач зобов'язаний проводити оплату за публічне виконання музичних творів (фонограм).

Також, судом приймаються до уваги надані позивачем докази: рахунок від 20.06.2017р. № НОМЕР_1 на замовлення у ресторані Міміно їжі і напоїв, який був оплачений двома чеками - на рахунок відповідача та на рахунок третьої особи (а.с.185). Суд погоджується з висновком позивача про те, що вказані докази свідчать про використання відповідачем спірної будівлі ресторану для здійснення своєї підприємницької діяльності, а також що укладання з третьою особою договору оренди будівлі ресторанно-готельного комплексу не призвело до того, що відповідач припинив використання цієї будівлі.

З огляду на викладене, заперечення відповідача є необґрунтованими.

Отже позовні вимоги в частині стягнення 22256,44 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивач заявив вимоги про стягнення 3506,92 грн. інфляційних, нарахованих поетапно за період січень 2015р. - квітень 2017р.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки за умовами п.2.2.1 Договору відповідач зобов'язався сплачувати винагороду на розрахунковий рахунок позивача не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця, то початком нарахування інфляційних на заборгованість січня 2015р. є березень 2015р., аналогічно - щодо інших місяців боргу.

Після проведення перерахунку судом встановлено, що сума інфляційних становить 3036,65 грн . (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині - вимоги щодо стягнення інфляційних судом відхиляються за їх безпідставністю.

В пункті 3.2 Договору сторони визначили, що у випадку відсутності оплати винагороди відповідачем протягом трьох днів від строку, що вказано у п.2.2.1., відповідач зобов'язується, крім погашення заборгованості, сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки платежів.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано 4763,150 грн. пені за період 16.05.2016р. по 15.05.2017р.

Проте позивачем не взято до уваги наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки визначений договором строк оплати за зобов'язаннями за листопад 2015р., за лютий 2016р., травень 2016р., жовтень 2016р., січень 2017р. та лютий 2017р. припадає на вихідні або святкові дні (05.12.2015р. - субота, 05.03.2016р. - субота, 05.06.2016р. - неділя, 05.11.2016р. - субота, 05.02.2017р. - неділя, 05.02.2017р. - неділя), то останнім днем строку платежу є наступний робочий день, після чого повинен відраховуватися строк прострочення за умовами п. 3.2 Договору.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на дану норму та в межах визначеного позивачем у позові періоду нарахування пені ( 16.05.2016р. - 15.05.2017р.) загальна сума належної до стягнення пені становить 1577,35 грн. (у тому числі за зобов'язаннями листопада 2015р. - за період 16.05.2016р. - 09.06.2016р., за зобов'язаннями грудня 2015р. - за період 16.05.2016р. - 09.07.2016р., за зобов'язаннями січня 2016р. - за період 16.05.2016р. - 09.08.2016р., за зобов'язаннями лютого 2016р. - за період 16.05.2016р. - 10.09.2016р., за зобов'язаннями березня 2016р. - за період 16.05.2016р. - 09.10.2016р., за зобов'язаннями квітня 2016р. - за період 16.05.2016р. - 09.10.2016р., за зобов'язаннями квітня 2016р. - за період 16.05.2016р. - 09.11.2016р., за зобов'язаннями травня 2016р. - за період 10.06.2016р. - 10.12.2016р., за зобов'язаннями червня 2016р. - за період 09.07.2016р. - 09.01.2017р., за зобов'язаннями липня 2016р. - за період 09.08.2016р. - 09.02.2017р., за зобов'язаннями серпня 2016р. - за період 09.09.2016р. - 09.03.2017р., за зобов'язаннями вересня 2016р. - за період 09.10.2016р. - 09.04.2017р., за зобов'язаннями жовтня 2016р. - за період 11.11.2016р. - 11.05.2017р., за зобов'язаннями листопада 2016р. - за період 09.12.2016р. - 15.05.2017р., за зобов'язаннями грудня 2016р. - за період 09.01.2017р. - 15.05.2017р., за зобов'язаннями січня 2017р. - за період 10.02.2017р. - 15.05.2017р., за зобов'язаннями лютого 2017р. - за період 10.03.2017р. - 15.05.2017р., за зобов'язаннями березня 2017р. - за період 09.04.2017р. - 15.05.2017р., за зобов'язаннями травня 2017р. - за період 09.05.2017р. - 15.05.2017р.).

Отже позовні вимоги в частині стягнення 1577,35 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині - вимоги щодо стягнення пені судом відхиляються за їх безпідставністю, оскільки вони заявлені з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 1600,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 15.05.2017р. № 53 (а.с.13).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто на суму 1408,00 грн .

Позивач також надав клопотання від 06.06.2017р. та від 20.06.2017р. про відшкодування 1908,46 грн. судових витрат на проїзд та добові відрядження, понесення вказаних витрат підтверджено копіями проїзних документів від 06.06.2017р., від 20.06.2017р. (а.с.57-59, 173-175).

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою .

За ухвалами суду від 22.05.2017р. та від 06.06.2017р. у даній справі явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася. Представник позивача з'являвся в судове засідання за власною ініціативою. Отже, відсутні підстави для відшкодування вказаних позивачем витрат за рахунок відповідача.

Таким чином дане клопотання судом відхиляється.

Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення незалежно від наявності виконавчого провадження згідно ст. 121 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелбері Інвест" (вул. Маршала Бірюзова, буд.15, м. Полтава, 36014; ідентифікаційний код 38874780) на користь Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (вул. Шовковична, буд.10, оф.28, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 32309633) 22256грн. 44 коп . основного боргу, 3036грн. 65 коп . інфляційних, 1577грн. 35 коп . пені, 1408грн. 00 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 04.08.2017р.

Суддя Безрук Т.М.