Постанова

від 25.07.2017 по справі 910/33127/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа№ 910/33127/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

від прокуратури: Жовтий С.О. - посвідчення № 029481 від 02.10.2014;

від позивача: Михайленко М.К. за довіреністю від 06.06.2017, Шевчук О.В. за довіреністю від 20.12.2016, Михайленко Л.П. за довіреністю від 06.06.2017, Дунський Ю.О. за довіреністю від 18.07.2017;

від відповідача: Коваленко О.М. за довіреністю від 22.04.2016;

від третьої особи: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційних скарг Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017

у справі № 910/33127/15 (суддя М.М. Якименко)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України

про стягнення 2 778 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" 2778000 (два мільйона сімсот сімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. - боргу, в тому числі (з яких):

- за Договором №44043/2 на створення та передачу науково-технічної продукції від 07.11.2008 року - 155 000 (сто п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.;

- за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44044/2 від 07.11.2008 року - 418000 (чотириста вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44045/2 від 07.11.2008 року - 205000 (двісті п'ять тисяч) грн. 00 коп.;

- за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №44063/2 від 20.11.2009 року - 2000000 (два мільйона) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав".

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у справі №910/33127/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2017 апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.06.2017.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2017, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав".

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва у справі №910/33127/15 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.06.2017. Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15 було об'єднано в єдине апеляційне провадження.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Прокуратури міста Києва надійшло пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Заступника прокурора міста Києва було відкладено до 14.06.2017.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява по справі.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 14.06.2017 оголошено перерву у розгляді справи до 19.07.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 строк розгляду спору у справі №910/33127/15 продовжено на п'ятнадцять днів.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Заступника прокурора міста Києва було відкладено до 25.07.2017.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

У судове засідання 25.07.2017 з'явились представники прокуратури позивача та відповідача. Представники третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшла заява про призначення у справі №910/33127/15 почеркознавчої експертизи та заява про призначення економічної експертизи.

Розглянувши заяву відповідача про призначення почеркознавчої та економічної експертизи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 1 Закону Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхиляє заяви відповідача про призначення у справі почеркознавчої та економічної експертизи, оскільки для встановлення фактичних даних по даній справі, що входять до предмету доказування, непотрібні спеціальні знання.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав".

Представники відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав".

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники третьої особи не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.11.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Брацлав" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав"; далі по тексту - виконавець, позивач) та Міністерством промислової політики України (правонаступником якого є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договорів № 44043/2 на створення та передачу науково-технічної продукції (далі по тексту - Договір №44043/2), за умовами якого (п. 1.1. Договору №44043/2) замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання ДКР "Розроблення енергозберігаючої системи вакуумного приводу доїльних установок".

Строк здачі робіт за договором - грудень 2010 року (п. 1.3. договору №44043/2).

Згідно з п. 2.1. Договору № 44043/2 замовник за виконану науково-технічну продукцію перераховує замовнику відповідно до протоколу погодження договірної ціни 1950000,00 грн. без ПДВ, в 2008 році - 410000,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 26.02.2009 сторонами внесено зміни до п. 2.1. договору №44043/2 від 07.11.2008 та визначено, що замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни в 2009 році 750000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору №44043/2 встановлено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження асигнувань з Державного бюджету України.

На виконання умов договору №44043/2 позивач виготовив роботи (науково-технічну продукцію) та здійснив поетапну передачу згідно підписаних між сторонами актів здачі-передачі на загальну суму 750000,00 грн., в т.ч.:

- етап №2.1. - згідно акту №1здачі-приймання науко-технічної продукції від 01.06.2009 на суму 200 000,00 грн.;

- етап № 2.2. - згідно акту №2 здачі-приймання науко-технічної продукції від 26.08.2009 на суму 250000,00 грн.;

- етап №2.3. - згідно акту №3 здачі-приймання науко-технічної продукції від 17.12.2009 на суму 300000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідачем прийняті роботи від позивача за вищевказаними актами без жодних зауважень.

Наявна в матеріалах справи банківська виписка свідчить, що відповідачем частково здійснено позивачу оплату виконаних робіт в загальному розмірі 595 000,00 грн. наступним чином: 26.11.2009 в сумі 145000,00 грн., 23.06.2009 в сумі 200000,00 грн. та 07.09.2009 в сумі 250000,00 грн.

07.11.2008 між позивачем та відповідачем укладено Договорів № 44044/2 на створення та передачу науково-технічної продукції (далі по тексту - Договір №44044/2), за умовами якого (п. 1.1. Договору №44044/2) замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання ДКР "Створення уніфікованих доїльних установок типу "Ялинка" і "Паралель" з системою автоматизованого управління для ферм до 5000 голів ВРХ".

Строк здачі робіт за договором - грудень 2010 року (п. 1.3. договору №44044/2).

Згідно з п. 2.1. Договору № 44044/2 замовник за виконану науково-технічну продукцію перераховує замовнику відповідно до протоколу погодження договірної ціни 3500000,00 грн. без ПДВ, в 2008 році - 1830000,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 26.02.2009 сторонами внесено зміни до п. 2.1. договору №44044/2 та визначено, що замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни в 2009 році 750000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору №44044/2 визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження асигнувань з Державного бюджету України.

На виконання умов договору № 44044/2 позивач виготовив науково-технічну продукцію та здійснив поетапну передачу згідно актів здачі-передачі на загальну суму 2580000,00 грн., в т.ч.:

- етап № 1. та етап № 2.1. - згідно акту №1 здачі-приймання науко-технічної продукції від 15.12.2008 на суму 1830000,00 грн.;

- етап №2.2. - згідно акту №1 здачі-приймання науко-технічної продукції від 01.06.2009 на суму 332000,00 грн.;

- етап №2.3. - згідно акту №2 здачі-приймання науко-технічної продукції від 17.12.2009 на суму 418000,00 грн.;

- етап №3 - згідно акту № 2 здачі-приймання науко-технічної продукції від 17.12.2009 на суму 418000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідачем прийняті роботи від позивача за вищевказаними актами без жодних зауважень.

Наявна в матеріалах справи банківська виписка свідчить, що відповідачем частково здійснено позивачу оплату виконаної продукції в загальному розмірі 2 162 000,00 грн. наступним чином: 26.12.2009 в сумі 1 830 000,00 грн., 23.06.2009 в сумі 332000,00 грн.

07.11.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Договорів № 44045/2 на створення та передачу науково-технічної продукції (далі по тексту - Договір №44045/2), за умовами якого (п. 1.1. Договору №44045/2) замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання ДКР "Створення обладнання для безприв'язного і прив'язного утримання корів з доїльною установкою "Молокопровід".

Строк здачі робіт за договором - грудень 2010 року (п. 1.3. договору №44045/2).

Згідно з п. 2.1. договору №44045/2 замовник за виконану науково-технічну продукцію перераховує замовнику відповідно до протоколу погодження договірної ціни 4 400 000,00 грн. без ПДВ, в 2008 році - 1160000,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 26.02.2009 сторонами внесено зміни до п. 2.1. Договору №44045/2 та визначено, що замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни в 2009 році 1060000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору №44045/2 визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження асигнувань з Державного бюджету України.

На виконання умов договору №44045/2 позивач виготовив науково-технічну продукцію та здійснив поетапну передачу згідно актів здачі-передачі на загальну суму 2220000,00 грн., в т.ч.:

- етап №1. та етап №2.1. - згідно акту №1 здачі-приймання науко-технічної продукції від 15.12.2008 на суму 1160000,00 грн.;

- етап №2.2.1. - згідно акту №1 здачі-приймання науко-технічної продукції від 01.06.2009 на суму 660000,00 грн.;

- етап №2.2.2. - згідно акту № 2 здачі-приймання науко-технічної продукції від 17.12.2009 на суму 400 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідачем прийняті роботи від позивача за вищевказаними актами без жодних зауважень.

Наявна в матеріалах справи банківська виписка свідчить, що відповідачем частково здійснено позивачу оплату виконаної продукції в загальному розмірі 2 015 000,00 грн. наступним чином: 19.12.2008 в сумі 590 000,00 грн., 26.12.2008 в сумі 570 000,00 грн., 26.11.2009 в сумі 195 000,00 грн., 23.06.2009 в сумі 660000,00 грн.

20.11.2009 між позивачем та відповідачем укладено Договорів № 44063/2 на створення та передачу науково-технічної продукції (далі по тексту - Договір №440463/2), за умовами якого (п. 1.1. Договору №44063/2) замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання ДКР "Створення установки для охолодження молока з безпосередньою системою охолодження, ємністю ванн 600, 1200 та 1600 л.".

Строк здачі робіт за договором - грудень 2010 року (п. 1.3. договору №44063/2).

Згідно з п. 2.1. Договору №44063/2 замовник за виконану науково-технічну продукцію перераховує замовнику відповідно до протоколу погодження договірної ціни 3400000,00 грн. без ПДВ, в 2009 році - 2000000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору №44063/2 від 20.11.2009 визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження коштів з Державного бюджету України.

На виконання умов договору №44063/2 від 20.11.2009 позивач виготовив науково-технічну продукцію та здійснив поетапну передачу згідно актів здачі-передачі на загальну суму 2000000,00 грн., в т.ч.:

- етап №1. - згідно акту №1 здачі-приймання науко-технічної продукції від 22.12.2009 на суму 410 000,00 грн.;

- етап №2. - згідно акту №2 здачі-приймання науко-технічної продукції від 22.12.2009 на суму 1590000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідачем прийняті роботи від позивача за вищевказаними актами без жодних зауважень.

Договір №44043/2 від 07.11.2008, Договір №44044/2 від 07.11.2008, Договір №44045/2 від 07.11.2008, Договір №44063/2 від 20.11.2009 (далі разом по тексту - Договори).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договорів свої зобов'язання по сплаті за виконані роботи не виконав, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 2778000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1. ст. 837 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.2. договорів визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження коштів з Державного бюджету України.

Згідно з п. 10.2.4. договорів замовник після підписання акту здачі-приймання НТП (науко-технічної продукції) за етапом (або роботи в цілому) по мірі надходження асигнувань з Держбюджету перераховує виконавцю кошти в межах фактичних витрат, але не більше вартості робіт етапу (або роботи в цілому).

Як свідчать матеріали справи всі акти здачі-приймання науково-технічної продукції підписані сторонами у 2008 та 2009 роках.

Законами України "Про державний бюджет на 2008 рік", "Про державний бюджет на 2009 рік", "Про державний бюджет на 2012 рік" серед видатків Державного бюджету передбачено фінансування державної підтримки вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, в тому числі через механізм здешевлення кредитів (код програмної класифікації 2601160).

Стаття 610 ЦК України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виконав роботи за відповідну плату згідно умов Договорів, а відповідач в порушення умов Договорів не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість науково-технічної продукції, та має перед позивачем заборгованість з їх повної оплати в розмірі 2778000,00 грн. (з яких: 155000,00 грн. - за договором № 44043/2 від 07.11.2008 року; 418000,00 грн. - за договором №44044/2 від 07.11.2008 року; 205 000,00 грн. - за договором № 4045/2 від 07.11.2008 року; 2000 000,00 грн. - за договором № 44063/2 від 20.11.2009 року).

На підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 року у справі № 11/446).

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/33127/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/33127/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко