Рішення

від 01.08.2017 по справі 428/12249/16-ц

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №428/12249/16-ц

Провадження номер2/428/893/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєверодонецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімпроект м. Київ про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) щодо звільнення за власним бажанням, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання зробити запис в трудовій книжці та стягнення вихідної допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою з урахуванням уточнених позовних вимог до ТОВ Нафтохімпроект м. Київ про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору щодо звільнення за власним бажанням, визнання недійсним запису у трудовій книжці щодо звільнення позивача за власним бажанням, зобов'язання зробити запис в трудовій книжці позивача та стягнення вихідної допомоги, мотивуючи вимоги тим , що позивач працював в ТОВ Нафтохімпроект м. Київ на посаді провідного інженера відділу авторського нагляду та інжинірингового супроводження проектів (АН та ІСП) з 09.07.2013р. згідно з трудовим контрактом. Починаючи з січня 2016р. відповідач почав накопичувати заборгованість з виплати заробітної плати в супереч умов трудового контракту та вимог ст.115 КЗпП України. Так, друга частина заробітної плати за січень 2016р., була виплачена позивачу лише у другій половині вересня 2016р.На підставі заяви позивача, за наказом по ТОВ Нафтохімпроект м. Київ за №330 від 09.09.2016р. позивач знаходився в черговій щорічній відпустці з 14.09.2016р. по 07.10.2016р. За час відпустки позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата. У зв'язку з виникненням цих обставин позивач, перебуваючи у відпустці, 15.09.2016р. подав заяву про звільнення з 07.10.2016р. згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням (порушенням) з боку ТОВ Нафтохімпроект м. Київ діючого законодавства, умов трудового контракту. На підставі заяви позивача від 15.09.2016р. відповідачем ТОВ Нафтохімпроект м. Київ був виданий наказ №364к від 04.10.2016р. про припинення трудового договору і звільнено позивача з роботи згідно ст.38 КЗпП України За власним бажанням з 10.10.2016р., а не у визначений позивачем строк - 07.10.2016р., як це було вказано в заяві позивача. На підставі цього наказу в трудовій книжці позивача був зроблений передвчасний запис №34 про звільнення позивача. 05.10.2016р. при ознайомленні з наказом № 364к позивачем було подано заперечення щодо причини і підстави звільнення та подано нову заяву від 05.10.2016р. в якій позивач відкликав свою заяву від 15.09.2016р. На підставі цієї заяви відповідачем було видано наказ №389к від 07.10.2016р. про скасування наказу № 364к від 04.10.2016р. про звільнення позивача, з яким позивач був ознайомлений 10.10.2016р. після виходу на роботу з відпустки. На підставі наказу №389к від 07.10.2016р. в трудовій книжці позивача було зроблено відповідний запис за №35 від 07.10.2016р. Позивач продовжував працювати в відділі АНтаІСП, але адміністрація відповідача ТОВ Нафтохімпроект м. Київ наполягала на звільненні позивача, тому що було прийнято рішення про ліквідацію відділу. У зв'язку з цим позивач був вимушений написати нову заяву про розірвання дії трудового контракту №94 від 098.07.2013р. з 19.10.2016р. В своїй заяві позивач вказав на невиконання з боку відповідача вимог ст.115 КЗпП України, ст.21 ЗУ Про відпустки та п.4.3. Трудового контракту, і знову наполягав на звільненні згідно ч.3 ст.38 КЗпП України. На підставі поданої позивачем заяви від 17.10.2016р. він був звільнений з роботи 19.10.2016р., згідно наказу №429к від 18.10.2016р. на підставі ст. 38 КЗпП України За власним бажанням . Заборгованість відповідача із виплати заробітної плати станом на день звільнення19.10.2016р. складала 65239,34грн. Фактично відповідач здійснив розірвання трудового контракту у визначений позивачем строк, як це передбачено ч.3 ст.38 КЗпП України, але відповідач визнавати це не хоче. При звільненні позивача в обох випадках відповідач відмовився від виплати позивачу вихідної допомоги згідно з вимогами ст.44 КЗпП України, посилаючись на відсутність коштів. В день звільнення позивача з роботи - 19.10.2016р., в порушення вимог ст.116 КЗпП України, відповідачем ТОВ Нафтохімпроект м. Київ не були здійсненні виплати належних для виплати позивачу сум. Тому, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) ТОВ Нафтохімпроект м. Київ №429к від18.10.2016р. про припинення трудового договору (контракту) щодо звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, визнати недійсним запис №36 у трудовій книжці ОСОБА_1 щодо його звільнення з ТОВ Нафтохімпроект м. Київ за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі наказу (розпорядження) №429к від 19.10.2016р., зобов'язати ТОВ Нафтохімпроект м. Київ зробити запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення з ТОВ Нафтохімпроект м. Київ по ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю , поставивши датою звільнення 19.10.2016р., стягнути з ТОВ Нафтохімпроект м. Київ на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 29310,00грн.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Представник відповідача ТОВ Нафтохімпроект м. Київ у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

У зв'язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювалось.

Оскільки позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в поданих до суду заявах не заперечували проти ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів, судом 01.08.2017р. на підставі ст.ст.224, 225 ЦПК України було винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки позивача ОСОБА_1 було звільнено 19.10.2016р. без проведення належних розрахунків з працівником при звільненні, а до суду він звернувся з позовом 18.11.2016р., то суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 94, ч.1 ст. 115 КЗпП та ст. 1, 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47, 116 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ст.38 КЗпП України, відповідної до якої працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що власник зобов'язаний звільнити працівника за власним бажанням у строки, які вказав сам працівник, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю або умови колективного чи трудового договору з цих питань, у тому числі при наявності такого порушення як затримка заробітної плати.

Згідно із ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) вихідна допомога виплачується у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії трудової книжки серія АТ-VIII №6552810, позивач ОСОБА_1 09.07.2013р. прийнятий на посаду провідного інженера відділу авторського нагляду та інжинірингового супроводження проектів ТОВ Нафтохімпроект , 19.10.2016р. звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. Відповідно до копії трудового контракту №94 від 09.07.2013р., укладеного між ТОВ Нафтохімпроект м. Київ та ОСОБА_1, роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові посадовий оклад у розмірі, визначеному цим договором, надбавки, доплати, премії, компенсації та виплати стимулюючого характеру, передбачені діючим законодавством України та локальними правовими актами роботодавця. Відповідно до копії довідки ТОВ Нафтохімпроект №330 від 11.10.2016р., ОСОБА_1 нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з лютого 2016р. по вересень 2016р., станом на 01.10.2016р. заборгованість із виплати заробітної плати складає 60641,68грн. Згідно копії довідки ТОВ Нафтохімпроект №368 від 19.10.2016р., ОСОБА_1 нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з лютого 2016р. по жовтень 2016р., заборгованість із виплати заробітної плати станом на 19.10.2016р. складає 65239,34грн. Згідно копії довідки ТОВ Нафтохімпроект м. Київ №332 від 11.10.2016р., середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні шість місяців становить 9964,68грн., загальна сума нарахованого доходу за період з 01.04.2016р. по 30.09.2016р. становить 59788,10грн. Відповідно до копії виписки по рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 за період з 01.01.2016р. по 24.01.2017р., виданої 24.01.2017р. АТ ПроКредит Банк м. Київ, 18.01.2016р. ТОВ Нафтохімпроект перерахувало грошові кошти у розмірі 7858,99грн., 01.07.2016-2359,46грн., 21.09.2016р. - 5505,39грн., 14.11.2016 - 51087,48грн., 14.11.2016 - 2866,26грн., разом - 69677,58грн.

15.09.2016р., позивач ОСОБА_1 просив звільнити його у зв'язку з невиконанням відповідачем п.п.4.1-4.3 трудового контракту №94 від 09.07.2013р. з 07.10.2016р. на підставі ч.3 ст38 КЗпП України. Наказом ТОВ Нафтохімпроект м. Київ №364к, ОСОБА_1 звільнено 10.10.2016р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. 17.10.2016р., ОСОБА_1 просив розірвати дію трудового контракту №94 від 09.07.2013р. з 19.10.2016р. згідно ч.3 ст.38 КЗпП України. Наказом ТОВ Нафтохімпроект м. Київ №429к, ОСОБА_1 звільнено 19.10.2016р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Підставою звільнення зазначено заява позивача ОСОБА_1 від 17.10.2016р.

У постанові № 6-120 цс 12 від 31.10.2012р., ВСУ виклав правовий висновок про те, що за змістом ст.38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України.

Судом достовірно встановлено, що з боку відповідача ТОВ Нафтохімпроект м. Київ мало місце систематичне порушення трудового законодавства відносно позивача, який належним чином виконуючи свої трудові обов'язки відповідно до вимог трудового контракту, своєчасно не отримував оплату за свою працю.

Відповідно до п.п. 10, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Згідно із ч.4 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю ( пункт ) закону.

Таким чином, внесений до трудової книжки позивача запис про звільнення за власним бажанням за абз.1 ст.38 КЗпП України має бути змінений на запис про його звільнення у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом вимог законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Звільнення з підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України та внесення відповідного запису до трудової книжки надає позивачу право на отримання від відповідача вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України, згідно якої при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути вихідну допомогу в розмірі 29310,00грн..

Таким чином , у судовому засіданні було встановлено , що факти, викладені позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ Нафтохімпроект м. Київ про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) щодо звільнення за власним бажанням, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання зробити запис в трудовій книжці та стягнення вихідної допомоги, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позовні вимоги задоволені, позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку із чим судові витрати у розмірі 551,20грн. відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 215, 218, 223-226 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімпроект м. Київ про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) щодо звільнення за власним бажанням, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання зробити запис в трудовій книжці та стягнення вихідної допомоги, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімпроект м. Київ №429к від 18.10.2016р. про припинення трудового договору (контракту) щодо звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Визнати недійсним запис №36 у трудовій книжці ОСОБА_1 щодо його звільнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімпроект м. Київ за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі наказу (розпорядження) №429к від 19.10.2016р.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтохімпроект м. Київ (код ЗКПО 38202390), зробити запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімпроект м. Київ по ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю , поставивши датою звільнення 19.10.2016р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімпроект м. Київ (код ЗКПО 38202390) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), вихідну допомогу в розмірі 29310,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімпроект м. Київ (код ЗКПО 38202390) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20грн.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя