Ухвала

від 01.08.2017 по справі 757/15167/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15167/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська продовольча торгівля» про скасування арешту, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/45327/16-к від 15.09.2016 у кримінальному провадженні №12015000000000461 на грошові кошти ТОВ «Харківська продовольча торгівля», -

ВСТАНОВИВ

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська продовольча торгівля» про скасування арешту, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/45327/16-к від 15.09.2016 у кримінальному провадженні №12015000000000461 на грошові кошти ТОВ «Харківська продовольча торгівля».

Клопотання обґрунтовано тим, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2016 не містить жодного обґрунтування, що вимагає стаття 173 КПК України. Крім того, в матеріалах кримінального провадження вказане ТОВ «Харківська продовольча торгівля» не згадується як товариство, відносно якого здійснюється кримінальне провадження. Товариство здійснює реальну господарську діяльність, жодній посадовій особі товариства не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні. Грошові кошти на арештованому рахунку речовими доказами в кримінальному провадженні не визнано. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що належні ТОВ «Харківська продовольча торгівля» гроші відповідають визначенням ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України критеріям.

В судовому засіданні адвокат заявника підтримав подане клопотання з мотивів, що навелені у ньому, та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових заяв до суду не направляв.

Слідчий суддя, дослідивши подане клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування представника заявника, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015000000000461, внесеному до ЄРДР 30.07.2015 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

В рамках кримінального провадження за наслідком розгляду клопотання слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі №757/45327/16-к від 15.09.2016 було накладено арешт на кошти, які знаходяться в ПАТ «Укрсоцбанк» і належать переліку підприємств, в тому числі на належні ТОВ «Харківська продовольча торгівля» кошти на рахунку № НОМЕР_1 .

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність уТОВ «Харківська продовольча торгівля» права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст. 170 КПК України.

Так, згідно вказаної норми закону арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заяваN 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, SeriesAN 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав контрактної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73 SeriesAN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n.50, SeriesAN 98).

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2016 року при арешті грошових коштів, які зберігаються на рахункуТОВ «Харківська продовольча торгівля», слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органа досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що вони відповідають критеріям, визначеним ст. 98, п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Судовим розглядом встановлено, що розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000461 проводиться за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Разом з тим жодній із службових осіб ТОВ «Харківська продовольча торгівля» про підозру не повідомлено.

Тобто з викладеного вбачається, що у службових осіб ТОВ «Харківська продовольча торгівля» відсутній процесуальний статус з яким закон пов`язує можливість накладення арешту на майно підприємства, в даному випадку продовження дій даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Щодо висновку про набуття арештованих грошових коштів в результаті вчинення кримінальних правопорушень, ознаки яких досліджуються в рамках кримінального провадження №12015000000000461, слід зазначити наступне.

Враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ТОВ «Харківська продовольча торгівля» належним йому майном, на підставі вище встановлених обставин, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, оскільки не вбачає підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, на даній стадії кримінального провадження відсутні підстави для накладення арешту на вказане майно, визначені ст. 170 КПК України, а також не доведено наявність ризиків, визначених вказаною нормою закону для подальшого продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження.

За наведених обставин, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт на спірне майно, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність його скасування.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ

Клопотання ТОВ «Харківська продовольча торгівля» задовольнити.

Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/45327/16-к від 15.09.2016 у кримінальному провадженні №12015000000000461, на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (українська гривня) в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, що належить ТОВ «Харківська продовольча торгівля» (ЄДРПОУ 40259529), юридична адреса: місто Харків, вулиця Маліновського, будинок 3.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5