Постанова

від 04.08.2017 по справі 813/2179/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2017 року справа № 813/2179/17

11 год 25 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Михалюк М.Ю.,

за участю:

представника позивача Навроцького А.І.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом науково - виробничого підприємства Техноцентр Франківської районної асоціації інвалідів м.Львова до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

науково-виробниче підприємство Техноцентр Франківської районної асоціації інвалідів м.Львова звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0009031413 та від 08.06.2017 №0009021413.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, а не на реальному аналізі первинних документів. Позивач зазначає, що як платник податків належно виконав вимоги, встановлені Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, а перевіряючими в ході проведення перевірки зроблено висновки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства без урахування фактичних обставин справи, що спричинило неправильне застосування відповідачем норм Податкового кодексу України до спірних правовідносин, та обґрунтовує зазначене тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача спрямовувалась на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності. Підприємства - контрагенти позивача ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а тому, вони не можуть покладатись в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень. Податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТзОВ "Спілвіс" та ТзОВ "СП "Білдінг таун груп" складається з сум податків, сплачених позивачем платника податку у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Заперечення обґрунтовані тим, що НВП "Техноцентр" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТзОВ "Спілвіс" та ТзОВ "СП "Білдінг таун груп" та складено первинні документи (накладні, податкові накладні) всупереч нормам частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зазначив, що фінансово-господарські операції позивача із його контрагентами здійснені без мети досягнення економічного ефекту від здійснення підприємницької діяльності, а контрагентами позивача здійснювалося маніпулювання податковою звітністю з метою реєстрації податкових накладних для видимості реалізації продукції по ланцюгах постачання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Посадовими особами відповідача складено акт від 18.05.2017 №586/13-01-14-13-21/30539214 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки НВП Техноцентр (ЄДРПОУ - 30539214) з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ СП Спілвіс (ЄДРПОУ - 13836881) за період січень-грудень 2015 р., жовтень 2016 р., із ТзОВ Білдінг Таун Груп (ЄДРПОУ - 40534804) за період грудень 2016 р. (далі - акт перевірки).

Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та висновки про: завищення суми податкового кредиту в розмірі 683 779 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету на загальну суму 552238, гривень.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення: форми "Р" від 08.06.2017 №0009031413, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 690297,5 грн., в т.ч. за основним платежем 552238 грн. та за штрафними санкціями 138059,5 гривень,та форми "В4" від 08.06.2017 №0009021413, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 131541 грн., в т.ч. за грудень 2015 року на суму 16800 грн. та грудень 2016 року на суму 114741 грн.

Висновки про наявність порушень податкового законодавства за господарськими операціями із ТзОВ "Спілвіс" відповідач обґрунтовує виявленими недоліками у наданих до перевірки видаткових накладних, а саме відсутністю реквізитів посадової особи, яка підписувала накладні від постачальника; не зазначення місця складення видаткових накладних; у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних немає змоги підтвердити факт транспортування товарів; відсутністю документів, які б підтверджували походження товарів, зокрема: сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару; наявністю листа Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 15.03.2017 №979/21-06, у якому зазначено, що ТЗОВ "СП "Спілвіс" відсутнє за юридичною адресою.

Крім цього, в акті перевірки також зазначено, що відповідно до інформаційних баз ДФС встановлено відсутність придбання ТЗОВ "СП Спілвіс" товарів, реалізованих позивачу по ланцюгах постачання у періодах охоплених перевіркою. Також зазначено, що СУ ГУ МВС України у Львівській області вживаються заходи за ознаками у кримінальному провадження за №12014140000000355 від 12.06.2014 щодо ТЗОВ "СП Спілвіс", передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України.

Висновки про наявність порушень податкового законодавства за господарськими операціями із ТзОВ "СП "Білдінг таун груп", відповідач обґрунтовує виявленими недоліками у наданих до перевірки видаткових накладних, а саме відсутністю реквізитів посадової особи, яка підписувала накладні від постачальника, що дає змогу стверджувати про дефектність первинних документів, отриманих НВП "Техноцентр" від ТзОВ "Білдінг Таун Груп"; у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних немає змоги підтвердити факт транспортування товарів; відсутністю документів, які б підтверджували походження товарів, зокрема: сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару.

Крім цього, в акті перевірки також зазначено, що відповідно до інформаційних баз ДФС встановлено відсутність придбання ТзОВ "Білдінг Таун Груп" товарів, реалізованих для НВП "Техноцентр" по ланцюгах постачання в періоді грудень 2016 року.

Суд при вирішенні спору встанови наступне.

Позивач для підтвердження правомірності формування податкового кредиту долучив копії податкових накладних в межах спірних правовідносин.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних та дотримання позивачем вимог ПК України щодо формування показників податкової звітності не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Щодо господарських операцій із ТзОВ СП Спілвіс відповідач в акті перевірки вказує, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за періоди січень-грудень 2015 р., жовтень 2016 р., що відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень-грудень 2015 р., жовтень 2016, а податкові накладні, отримані від ТзОВ СП Спілвіс та включені НВП Техноцентр до складу податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо господарських операцій із ТзОВ "Білдінг Таун Груп" відповідач в акті перевірки вказує, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за період грудень 2016 р., що відповідає даним додатку з до податкової декларації з податку на додану вартість за період грудень 2016 р.

Податкові накладні, отримані від ТзОВ Білдінг Таун Груп та включені НВП Техноцентр до складу податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування від 13.12.2016 №2 до податкової накладної від 12.12.2016 року №38 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображено в додатку 1 (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість) до податкової декларації з податку на додану вартість за період грудень 2016 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що реквізити податкових накладних заповнено із дотриманням вимог ст. 201 ПК України.

Підпункт 201.10 ст. 201 ПК України містить вказівку про те, що податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 вказаної статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають: ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони, суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

В ході проведення перевірки у перевіряючих не виникло жодних труднощів щодо ідентифікації здійснених операцій і їх змісту.

З метою попередження безпідставного формування податкового кредиту зареєстрованими платниками податків нереального сектору економіки законодавством вдосконалено механізм адміністрування податку на додану вартість шляхом: покладення на платників податків - продавців обов'язку скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних (пп. 201.1 ст. 201 ПК України), запровадження формули розрахунку суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ( пп. 200 1 .3. ст. 200 1 ПК України).

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200 1 ПК України.

Відповідно до п. 200 1 .1 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 10 вказаного Порядку ДФС: 1) обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі; 2) оприлюднює на офіційному веб-сайті алгоритми обрахунку показників формули обчислення зазначеної суми та джерела їх формування.

Та обставина, що податкові накладні, складені контрагентами позивача на суму здійснених операцій, зареєстровані ДФС України в Єдиному реєстрі податкових накладних є обґрунтованим підтвердженням правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Суд встановив, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивач долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень на підставі яких проведено оплату (в т.ч. ПДВ) контрагентам позивача за поставлені товари.

Факт здійснення розрахунків із ТзОВ СП Спілвіс підтверджують наявні в матеріалах справи платіжне доручення №2507 від 13.01.15, платіжне доручення №2569 від 04.03.15, платіжне доручення №2581 від 25.03.2015, платіжне доручення №2601 від °02.04.15, платіжне доручення №2610 від 22.04.15, платіжне доручення №2622 від 27.04.15, платіжне доручення №2631 від 29.04.15, платіжне доручення №2649 від 06.05.15, платіжне доручення №2655 від 07.05.15, платіжне доручення №2693 від 21.05.15, платіжне доручення №2701 від 26.05.15, платіжне доручення №2712 від 02.06.15, платіжне доручення №2734 від 12.06.15, платіжне доручення №2795 від 10.07.15, платіжне доручення №2802 від 17.07.15, платіжне доручення №2837 від 30.07.15, платіжне доручення №2889 від 25.08.15, платіжне доручення №2893 від 27.08.15, платіжне доручення №2897 від 27.08.15, платіжне доручення №2899 від 28.08.15, платіжне доручення №2915 від 07.09.15, платіжне доручення №2952 від 24.09.15, платіжне доручення №2982 від 05.10.15, платіжне доручення №2983 від 06.10.15, платіжне доручення №3003 від 15.10.15, платіжне доручення №3005 від 16.10.15, платіжне доручення №3010 від 19.10.15, платіжне доручення №3015 від 21.10.15, платіжне доручення №3035 від 23.10.15, платіжне доручення №3119 від 03.12.15, платіжне доручення №3593 від 11.10.16, платіжне доручення №3660 від 31.10.16. При цьому факт здійснення позивачем оплати не заперечується відповідачем.

Факт здійснення розрахунків із ТзОВ Білдінг Таун Груп підтверджують наявні в матеріалах справи платіжне доручення №3794 від 27.12.2016, платіжне доручення №3805 від 28.12.2016, платіжне доручення №3810 від 04.01.2017, платіжне доручення №3811 від 06.01.2017. При цьому факт здійснення позивачем оплати не заперечується відповідачем.

Для підтвердження фактичного виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, позивач надав також договори поставки, видаткові накладні, складених постачальниками позивача, платіжних доручень, а також доказів подальшого використання товарів в межах господарської діяльності позивача інших письмових доказів, а також наданих в під час судового розгляду пояснень, суд встановив фактичне виконання спірних господарських операцій.

Суд встановив, що відповідно до договору від 28.03.2013 №15, укладеного між позивачем та ТзОВ "Спілвіс" останнє протягом 2015-2016 років поставляло позивачу (згідно з замовленнями) будівельні матеріали, та хімічні компоненти, необхідні позивачеві в процесі здійснення господарської діяльності. Доставка товару здійснювалася силами та за рахунок ТзОВ "Спілвіс". За поставлений товар позивач здійснив оплату згідно з отриманими видатковими накладними №2 від 13.01.15, №12 від 27.02.15, №16 від 25.03.15, №18 від 02.04.15, №23 від 22.04.15, №26 від 27.04.15, №29 від 29.04.15, №32 від 06.05.15, №33 від 07.05.15, №37 від 21.05.15, №41 від 26.05.15, №38 від 26.05.15, №49 від 16.06.15, №56 від 10.07.15, №59 від 17.07.15, №63 від 30.07.15, №66 від 31.07.15, №77 від 27.08.15, №80 від 07.09.15, №84 від 21.09.15, №82 від 24.09.15, №86 від 24.09.15, №89 від 30.09.15, №88 від 30.09.15, №90 від 06.10.15, №93 від 23.10.15, №96 від 30.10.15, №101 від 12.11.15, №108 від 20.12.15, №70 від 11.10.16, №72 від 12.10.16, №73 від 12.10.16. Отримані позивачем товари використані при виготовленні товарів та/або реалізовані іншим суб'єктам господарювання , а також використані при здійсненні будівельних робіт.

Відповідно до договору від 28.03.2013 №02-11/16, укладеного між позивачем та ТзОВ "Білдінг Таун Груп" останнє протягом грудня 2016 року поставляло позивачу (згідно з замовленнями) будівельні матеріали, та хімічні компоненти, необхідні позивачеві в процесі здійснення господарської діяльності. Доставка товару здійснювалася силами та за рахунок ТзОВ "Білдінг Таун Груп". За поставлений товар позивач здійснив оплату згідно з отриманими видатковими накладними №28 від 12.12.2016 та №66 від 12.12.2016. Отримані позивачем товари використані при виготовленні товарів та/або реалізовані іншим суб'єктам господарювання, а також використані при здійсненні будівельних робіт.

Представник позивача долучив до матеріалів справи письмові докази, які досліджувались судом під час судового розгляду, а саме договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, довіреності, товарно-транспортні накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти прийманні-передачі виконаних будівельних робіт підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загально виробничих витрат до локального кошторису, оборотно-сальдові відомості, калькуляції вартості виробництва продукції, акти списання.

Під час дослідження письмових доказів суд не виявив їх неповноту, недостовірність, суперечливість, а також складення та/або їх підписання не уповноваженими особами. Доказів протилежного відповідач не надав.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Суд зазначає, що перевірки не містить прямих доказів недостовірності даних, зазначених в первинних документах складених на виконання описаних в акті господарських операцій. В Акті перевірки позивача, не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Суд не погоджується із висновками акта перевірки щодо виявлених відповідачем під час проведення перевірки недоліків договорів, а саме невідповідності нумерації в договорі поставки від 28.03.2013 №15 та складених на його виконання видаткових накладних, в яких зазначено номер договору: "ДГ-0000015 від 28.03.2013", виходячи з наступного. Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 у справі №21-4266а15 (№826/13848/13-а) вказав, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку - для бухобліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд також вказує на те, що відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Крім цього, положеннями ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Законом не заборонено укладати договір поставки товару постачальником - суб'єктом підприємницької діяльності у спрощений спосіб - шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Отже, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі, електронними, у вигляді прийняття замовлення до виконання. При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача основних засобів для виконання спірних операцій не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди останнього. Адже податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, відповідач не довів неможливості здійснення постачальниками позивача автомобільних перевезень товарів наявними у них силами та засобами.

Щодо висновків акта перевірки про те, що СУ ГУ МВС України у Львівській області вживаються заходи за ознаками у кримінальному провадження за №12014140000000355 від 12.06.2014 щодо ТЗОВ "СП Спілвіс", передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає, що такі обставини не впливають на розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з господарською діяльністю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Пунктами 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Поряд з цим за змістом статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для можливості включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є їх здійснення для провадження (ведення) господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків і лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Здійснені із контрагентами позивача спірні господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача, оскільки за отриманий товар позивач перерахував постачальникам грошові кошти, в тому числі нараховані суми податку на додану вартість.

Суд встановив, що придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, зокрема: отримані від ТзОВ "Білдінг таун груп" та від ТзОВ "Спілвіс" матеріали реалізовано та/або використано при виготовленні товарів, які реалізовані та/або використані в процесі виконання робіт, що підтверджується первинними документами позивача з ТзОВ "Енергоресурс-Монтаж", КП "Харківські теплові мережі", ПАТ Укртрансгаз філії УМГ Прикарпаттрансгаз , ТзОВ ОНУР КОСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШЕНЛ , ТзОВ МТВО Комплекс , ДП ІЦ Техно-Ресурс , ТзОВ Поліуретанові технології , КП Червоноградтеплокомуненерго , ТзОВ Компанія Євроімекс , ТзОВ Західноукраїнська холдингова компанія , ПрАТ Компанія Ензим , ПП ДІАТОМ-А , ТзОВ Інженерно-виробничий центр , ТзОВ Корпорація КРТ , ТзОВ підприємство "ТЕПЛОМОНТАЖ", ТОВ "Кріо Холод", КП Житомиртеплокомуненерго Житомирської міської ради .

Згадані господарські операції позивач відобразив в податковій звітності, в т.ч. по податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, а також іншими постачальниками товару у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаними суб'єктами господарювання.

Недобросовісність платника настає у разі існування змови платника з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування. В інакшому випадку правовідносини між учасниками попередніх ланок поставки не можуть впливати на податкові наслідки операцій між кінцевим набувачем та його безпосереднім постачальником.

В разі, якщо контрагентом платника податків податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупця.

Відповідач на надав доказів, а суд не встановив існування змови платника з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, необумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивач не порушив вимоги податкового законодавства в межах спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 08.06.2017 №0009031413 та від 08.06.2017 №0009021413 є протиправними, і тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у сумі 12327,58 гривень.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області 08.06.2017 №0009031413, №0009021413.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь науково - виробничого підприємства Техноцентр Франківської районної асоціації інвалідів м.Львова судовий збір в сумі 12327, 58 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Г. Гулик