Рішення

від 02.08.2017 по справі 903/562/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 серпня 2017 р. Справа № 903/562/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Теста , м. Івано-Франківськ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВМП , м. Нововолинськ

про стягнення 233 599 грн. 12 коп .

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 14.07.2017 року.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Теста просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВМП 234 663 грн. 69 коп., в тому числі 218 875 грн. 19 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки від 31.07.2014 року № 39/1-14 товар, 9 894 грн. 32 коп. пені, 1 385 грн. 42 коп. 3% річних, 4 508 грн. 76 коп. інфляції тасудові витрати по справі..

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки від 31.07.2014 року № 39/1-14 щодо оплати отриманого товару.

Відповідач у заяві №276 від 01.08.2017 року розгляд справи просить відкласти. Зазначає, що 27.06.2017 року товариство зазнало кібератаку, якою ушкоджено сервери та коп'ютерне обладнання, та як результат, товариство втратило можливість проведення фінансово-господарської діяльності. 29.06.2017 року вказаний факт зафіксований працівниками Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області. 27.07.2017 року товариство звернулось до Волинської регіональної ТПП із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання обов'язків для суб'єктів господарювання за законодавчими та іншими нормативними актами України. У зв'язку з важкістю пошуку первинних документів серед значної їх кількості підприємство не має можливості звірити дані в позовній заяві з даними, наявними у ТОВ "ВМП".

Представник позивача клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив, оскільки борг виник ще на початку року, покупцю надавалась відстрочка оплати на 45 календарних днів. Він мав можливість оплатити заборгованість до кібератаки. Відкладення судового засідання є лише затягуванням розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилене судом.

Ухвалою суду від 19.07.2017 року явка представників сторін не визнана обов'язковою, відповідач про розгляд справи дізнався 24.07.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4540815184610, мав можливість до судового засідання провести звірку взаєморозрахунків, зокрема, на підставі наявних у позивача документів, отримати необхідну щодо розрахунків інформацію у банку, надати витребувані судом документи, направити представника у судове засідання.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, в межах повноважень, наданих довіреністю, представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про зменшення позовних вимог в частині строку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат - до 26.06.2017 року включно (до вказаної у заяві відповідача дати кібератаки), та просить стягнути з відповідача 218 875 грн. 19 коп. основного боргу, 9 142 грн. 29 коп. пені, 1072 грн. 69 коп. 3% річних, 4 508 грн. 95 коп. інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору в сумі 3 520 грн. 20 коп.

Згідно п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, прийняте судом, а тому має місце нова ціна позову - 233 599 грн. 12 коп..

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Враховуючи, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе, згідно ст. 75 ГПК України, розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

31 липня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Теста (постачальник) та відповідачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВМП (покупець) був укладений договір поставки № 39/1-14 (а. с. 30-32).

Згідно п. п. 1.1, 1,2, 2,1, 2,2, 2.2.1, 6.5, 7.1, 7,5, 8.2, 9.5, 13,1, 13,2 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (оболонка та інші допоміжні матеріали для харчового виробництва). Асортимент товару передбачається в накладній на поставку відповідної партії товару. Товар поставляється партіями в кількості згідно з письмовими заявками покупця. Одиниця виміру - метри. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання накладної. Товар поставляється за цінами, визначеними у накладній на поставку відповідної партії товару. Загальна сума договору визначається сукупністю сум всіх видаткових накладних. Термін оплати - 45 календарних днів з моменту отримання товару. У випадку прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штрафні санкції у вигляді 3% річних та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014 року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не сповістить іншу сторону про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки від 31.07.2014 року № 39/1-14.

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 421 208 грн. 52 коп., що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату (а. с. 33-39, 43-58).

Відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, 08.06.2017 року повернув товар позивачу на суму 202 333 грн. 33 коп., що підтверджується накладними на повернення, поясненнями № 87 від 31.07.2017 року, податковими накладними (а. с. 40-42, 70-71, 77-88)

Заборгованість відповідача в сумі 218 875 грн. 19 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 4 508 грн. 95 коп. інфляції та 3% річних в сумі 1072 грн. 69 коп. підставні і підлягають стягненню з відповідача згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нараховані позивачем 9 142 грн. 29 коп. пені підставні та підлягають до стягнення з відповідача відповідно до п. 9.5 договору, ст. 232 ГК України. ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» .

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 503 грн. 99 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" (Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 3, код ЄДРПОУ 36266887) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Теста , (м. Івано-Франківськ ,бул.Південний , буд. 42, код ЄДРПОУ 39270854):

- 218 875 грн. 19 коп. боргу, 4 508 грн. 95 коп. інфляції, 1 072 грн. 69 коп. 3 % річних, 9 142 грн. 29 коп. пені, 3 503 грн. 99 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 237 103 грн. 11 коп. (двісті тридцять сім тисяч сто три грн. 11 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

07.08.2017

Суддя А. М. Кравчук