Рішення

від 01.08.2017 по справі 904/7194/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2017 Справа № 904/7194/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріаліз Ойл", м. Дніпро

про стягнення 2 350 123 117,02 грн

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 10-490/д від 08.08.2016

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріаліз Ойл" (далі - відповідач) про стягнення 2 350 122 841,17 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів купівлі-продажу, в частині строків поставки нафтопродуктів та повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2017 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 01.08.2017.

31.07.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.08.2017 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, клопотання про долучення судової практики, заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2 350 123 117,02 грн.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без участі його представника, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав і просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів, на підставі яких виник спір.

У судовому засіданні 01.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - позивач, покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріаліз Ойл" (далі - відповідач, продавець) укладені договори купівлі-продажу № 233-2012-НП від 26.10.2012, № 234-2012-НП від 26.10.2012, № 235-2012-НП від 26.10.2012, № 241-2012-НП від 26.10.2012, № 242-2012-НП від 26.10.2012, № 243-2012-НП від 26.10.2012, № 244-2012-НП від 26.10.2012, №245-2012-НП від 26.10.2012, № 246-2012-НП від 26.10.2012, № 247-2012-НП від 26.10.2012, № 248-2012-НП від 26.10.2012, № 249-2012-НП від 26.10.2012, № 250-2012-НП від 26.10.2012, № 252-2012-НП від 30.10.2012, № 253-2012-НП від 30.10.2012, № 254-2012-НП від 30.10.2012, № 255-2012-НП від 30.10.2012, № 256-2012-НП від 30.10.2012, № 257-2012-НП від 30.10.2012, № 258-2012-НП від 30.10.2012, № 259-2012-НП від 30.10.2012, №260-2012-НП від 30.10.2012, № 261-2012-НП від 30.10.2012, № 262-2012-НП від 30.10.2012, №263-2012-НП від 30.10.2012, № 264-2012-НП від 30.10.2012, № 265-2012-НП від 30.10.2012, № 266-2012-НП від 30.10.2012, № 267-2012-НП від 30.10.2012, № 268-2012-НП від 30.10.2012, № 269-2012-НП від 30.10.2012, № 270-2012-НП від 30.10.2012, № 271-2012-НП від 30.10.2012, № 272-2012-НП від 30.10.2012, № 273-2012-НП від 30.10.2012, №274-2012-НП від 30.10.2012, № 275-2012-НП від 30.10.2012, № 276-2012-НП від 30.10.2012, № 277-2012-НП від 30.10.2012, № 278-2012-НП від 30.10.2012, № 279-2012-НП від 30.10.2012, № 280-2012-НП від 30.10.2012, № 281-2012-НП від 30.10.2012, № 282-2012-НП від 30.10.2012, № 283-2012-НП від 30.10.2012, № 284-2012-НП від 30.10.2012, № 285-2012-НП від 30.10.2012, № 286-2012-НП від 30.10.2012 (далі - Договори).

Предметом Договорів є купівля-продаж нафтопродуктів (п. 1 Договорів), асортимент, кількість та ціна яких визначені в пункті 2.1 Договорів.

Загальна вартість нафтопродуктів за Договорами складає 2 337 722 758,90 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договорів умови поставки товару EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

Згідно з п. 3.2 Договорів строк поставки - до грудня 2013 року включно.

Як зазначено у п. 3.3 Договорів, сторони укладають акти прийому-передачі товару чи видаткову накладну, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі чи видаткові накладні, в яких вказується найменування кількість, ціна і вартість товару, що переданий протягом визначеного в такому акті чи видатковій накладній періоду.

За умовами п. 4.1 Договорів покупець зобов'язаний провести попередню оплату за товар у розмірі 100 % вартості товару, що визначена в п. 2.1 договорів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 30.10.2012. В платіжних документах покупець вказує призначення платежу - "попередня оплата за нафтопродукти".

Відповідно до п. 4.2 Договорів після завершення передачі товару проводиться остаточний розрахунок по договору, виходячи з вартості переданого товару та здійсненої покупцем попередньої оплати. Остаточний розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству. Остаточний розрахунок проводиться протягом 30 банківських днів з дати виставлення вимоги про його проведення.

У випадку порушення продавцем строку поставки, покупець має право нарахувати штраф у розмірі 0,01% від вартості товару, щодо якого порушено строк поставки (п. 7.3 Договорів).

Договори набувають чинності з моменту підписання сторонами і діють до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договорів жодна із сторін не заявить про їх припинення, договори вважаються такими, що продовжили свою дію на наступних 12 календарних місяців (п. 10.1 Договорів).

Додатками № 1 до Договорів від 02.12.2013 сторонами узгоджено строк поставки - до грудня 2014 року включно; строк дії Договорів - до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

За умовами додатків № 2 до Договорів від 03.12.2014 строк поставки - до грудня 2015 року включно; строк дії Договорів - до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Згідно з додатками № 3 до Договорів від 24.11.2015 строк поставки - до грудня 2016 року включно; строк дії Договорів - до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Позивач зазначає, що на виконання п. 4.1 Договору він перерахував в установлений Договорами строк відповідачу 2 337 722 758,90 грн. попередньої оплати за поставку 185978,50 тонн нафтопродуктів, які є предметом Договорів, що підтверджується платіжними дорученнями і оборотно-сальдовими відомостями.

За твердженням позивача, відповідач здійснив поставку нафтопродуктів не в повному обсязі, а саме: 2 046,402 тонн на загальну суму 28 106 785,26 грн., що підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 1 від 31.12.2012 до договору № 241-2012-НП від 26.10.2012, актом приймання-передачі нафтопродуктів № 1 від 28.02.2014 до договору №233-2012-НП від 26.10.2012.

Позивачем направлено відповідачу вимогу № 10/765 від 28.03.2017 про повернення попередньої оплати за Договорами, за якими відповідач не здійснив поставку нафтопродуктів позивачу. Зазначена вимога отримана позивачем 27.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач зазначає, що вимога про повернення попередньої оплати у розмірі 2309615973,64 грн. залишена відповідачем без задоволення, внаслідок чого, за твердженням позивача, відповідач порушив покладене на нього грошове зобов'язання.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 30 025 007,65 грн. та 3% річних у розмірі 10 250 898,29 грн.

Крім того, на підставі п. 7.3 Договорів, ст. 611 Цивільного кодексу України позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, нарахований штраф за порушення строків поставки у розмірі 231 237,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 2 309 615 973,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 30025007,65 грн., 3% річних у розмірі 10 250 898,29 грн., штраф у розмірі 231 237,44 грн., а всього 2 350 123 117,02 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 2 309 615 973,64 грн. і пояснив, що відповідач не має можливості повернути попередню оплату з урахуванням індексу інфляції і 3% річних у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договорів та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 2 309 615 973,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеними Договорами.

- Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне здійснення відповідачем своєчасної поставки нафтопродуктів або повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 2 309 615 973,64 грн. відповідачем суду не надано.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, що підтверджує відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд звертає увагу на те, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати є обґрунтованими і підлягають задоволенню, зважаючи на те, що вказане зобов'язання зводиться до сплати грошей, отже є грошовим зобов'язанням, господарський суд дійшов висновку про наявність між сторонами грошових зобов'язань, які відповідач належним чином не виконує, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 5-86кз16.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні у розмірі 30 025 007,65 грн. та 3% річних у розмірі 10 250 898,29 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в п. 7.3 Договорів, у випадку порушення продавцем строку поставки, покупець має право нарахувати штраф у розмірі 0,01% від вартості товару, щодо якого порушено строк поставки.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства України та п. 7.3. Договорів, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач нарахував відповідачу штраф за порушення строків поставки нафтопродуктів у розмірі 231 237,44 грн., розрахунок якого судом також був перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріаліз Ойл" (49000, м. Дніпро, площа ОСОБА_2 (площа Леніна), будинок 1, код ЄДРПОУ 36440286) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) суму попередньої оплати в розмірі 2309 615 973,64 грн. (два мільярди триста дев'ять мільйонів шістсот п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 64 коп.), інфляційні втрати у розмірі 30 025 007,65 грн. (тридцять мільйонів двадцять п'ять тисяч сім гривень 65 коп.), 3 % річних у розмірі 10 250 898,29 грн. (десять мільйонів двісті п'ятдесят тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 29 коп.), штраф за порушення строків поставки нафтопродуктів у розмірі 231 237,44 грн. (двісті тридцять одна тисяча двісті тридцять сім гривень 44 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн. (двісті сорок тисяч гривень 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 07.08.2017

Суддя ОСОБА_3