Рішення

від 03.08.2017 по справі 917/1169/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017 р. Справа № 917/1169/17

за позовом Фермерського господарства "Козубівське", вул. Котовського 106-б, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесагро", АДРЕСА_1,38714

про стягнення 284 339,86 грн.

суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.08.2017 р.

від відповідача: ОСОБА_2, доручення № 2 від 02.07.2017 р.

Розглядається позов про стягнення 205000,08 грн попередньої оплати за непоставлений товар за договором поставки №1 від 06.09.2016 р., 29128,68 грн інфляційних, 4937,00 грн - 3% річних, 45274,10 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано умови договору поставки № 1 від 06.09.2016 р. а саме: не поставлено товар на суму здійсненого авансового платежу.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача підтвердив факт отримання від позивача суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

06.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнесагро" (Постачальник) та Фермерським господарством "Козубівське" (Покупець) укладений договір поставки № 1.

Відповідно до п.1.1 договору Постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 3.1 договору, Покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатит цей ОСОБА_3.

Згідно з п. 3.1. ОСОБА_3, що підлягав поставці за договором є Lubofos NPK (S) 5-10-25-(15) мішок 50 кг TaNPK8:20:30+2S

Поставка передбаченого договором ОСОБА_3 здійснюється Постачальником за власний рахунок: склад Покупця (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2. строк поставки ОСОБА_3 - до 20.09.2016 р.

Загальна кількість товару становить 40 тон (п. 7.1договору).

Загальна вартість ОСОБА_3 становить 409000,00 грн. з ПДВ (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору розрахунки за ОСОБА_3 здійснюються Покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточи рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 2.1. Постачальник зобов'язувався передати Покупцю ОСОБА_3 відповідно до умов договору.

Оплата за партію Продукції, яка підлягає поставці, здійснюється наступним чином: 409000,00 грн. з ПДВ сплачується Покупцем до 09.09.2016 р. (п. 7.6 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору перехід права власності на ОСОБА_3 (дата поставки) відбувається в момент передачі останнього, і оформляється видатковою накладною та (або) товарно-транспортною накладною.

На виконання умов договору поставки № 1 від 06.09.2016 р. позивачем здійснено попередньо оплату ОСОБА_3 на загальну суму 205000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 419 від 07.09.2016 р.

Відповідач порушуючи умови договору та норми чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого позивачем ОСОБА_3 (мінеральні добрива). Представник відповідача підтвердив факт отримання від позивача суми попередньої оплати в розмірі 205000,08 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 205000,08 грн попередньої оплати, 45274,10 грн пені, 29128,68 грн інфляційних та 4937,00 грн - 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимога позивача про повернення суми попередньої оплати підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання з договору поставки.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки, перерахувавши відповідачу 205000,08 грн., попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 419 від 07.09.2016 р.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором не поставив товар у визначений строк - до 20.09.2016 р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача, щодо поставки товару позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення передоплати за договором поставки в сумі 205000,08 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 45274,10 грн пені за період 20.09.2016 р. - 10.07.2017 р.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 - 548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В договорі №1 від 06.09.2016 р., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнесагро" (Постачальник) та Фермерським господарством "Козубівське" відсутні положення про стягнення неустойки (пені, штрафу) за прострочення повернення суми попередньої оплати (авансового платежу), тому відсутня відповідальність відповідача у вигляді сплати неустойки.

Посилання позивача в позовній заяві на п. 8.1 договору (відповідальність сторін) не беруться судом до уваги, оскільки зазначеним пунктом передбачено відшкодування збитків за порушення умов договору, в той час як збитки та пеня є різними за своєю правовою природою категоріями.

На підставі викладеного позовні вимоги в частині стягнення пені є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 29128,68 грн. інфляційних та 4937,00 грн. - 3% річних, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (в даному випадку мінеральних добрив).

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 16.09.2014 №3-90гс14 у справі №921/266/13-г/7, від 01.07.2015 № 3-357 гс15 у справі № 910/14120/14, від 15.10.2013 № 3-30гс 13.

Крім того, у пункті 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Договором поставки не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 29128,68 грн. інфляційних та 4937,00 грн. - 3% річних задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесагро", АДРЕСА_1, 38714, код ЄДРПОУ 40631187 на користь Фермерського господарства "Козубівське", вул. Котовського 106-б, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300, код ЄДРПОУ 36546033, р/р 26003580132 у ПАТ "Полтавабанк", МФО 331489, ІПН 365460316216 - 205000,08 грн. попередньої оплати, 3075,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 07.08.2017р.

Суддя О.А.Киричук