Рішення

від 02.08.2017 по справі 922/1960/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р.Справа № 922/1960/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростармаркет", м. Київ до Приватного сільськогосподарського підприємства "Оазис", с. Мурафа про стягнення коштів за участю представників:

пози вача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 29.05.2017;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 150 від 24.07.2017;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростармаркет" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Оазис" про стягнення боргу у розмірі 17848,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 41135,14 грн. та 3% річних у розмірі 10079,22 грн. Судові витрати у розмірі 1600,00 грн. позивач також просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № АСМ-О-2012-04-06 від 06.04.2012 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2017 о 10:30 год.

24.07.2017 від позивача на адресу господарського суду із супрвідним листом за вх. № 23620 надійшли додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

25.07.2017 відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позов за вх. №23752, який долучений судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.07.2017 оголошена перерва до 02.08.2017 о 12:00 год.

02.08.2017 представником позивача до канцелярії суду надані заперечення на відзив відповідача за вх. № 24754, який долучений до матеріалів справи.

Після перерви в судовому засіданні розгляд справи було продовжено 02.08.2017 об 12:00 год.

В судовому засіданні присутній представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача суму основного боргу визнає, проте стягнення інфляційних втрат та 3% річних заперечує. Відповідач вважає, що позивач має право розраховувати 3% річних та інфляційні втрати лише з моменту звернення до суду, оскільки строк оплати не встановлено сторонами, а вимоги про сплату відповідно до ст. 530 ЦК України позивач відповідачу не направляв.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

06.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агростармаркет (позивач, постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством Оазис був укладений договір поставки № АСМ-О-2012-04-06 мінеральних добрив.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, постачальник зобов'язався поставити мінеральні добрива та іншу продукцію (надалі - товар) партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, яка вказана в Специфікаціях, що є Додатками до цього договору, а покупець зобов'язався сплатити з нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору.

Згідно п. 3.2. Договору сторони погодили, що загальна сукупна вартість Товару, вказана у Додатках до цього Договору складає суму цього Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору поставки (Додаток № 1) ціна товару складає 152848,80 грн.

Згідно п. 3.4. Договору сторони погодили, що оплата за кожну партію Товару по цьому Договору здійснюється покупцем на умовах, вказаних у відповдних додатках та Специфікаціях до цього Договору, у повному обсязі та у відповідності до можливих змін, вказаних в п. 3.3 цього Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору сторонами встановлено оплату за поставлений товар в два етапи:

- попередня оплата в розмірі 80% до 14 квітня 2012р., що складає 122279,04 грн.

- остаточна оплата в розмірі 20% до 15 вересня 2012р., що складає 30569,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2012 на виконання умов вище вказаного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 152848,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9 від 28.04.2012 та податковою накладною № 9 від 28.04.2012.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та без заявлених претензій з боку відповідача.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, сплативши лише 135000,00 грн.:

21.03.2013 - 50000,00 грн.;

11.10.2013 - 20000,00 грн.;

10.06.2014 - 20000,00 грн.;

19.02.2015 - 15000,00 грн.;

11.06.2015 - 10000,00 грн.;

25.06.2016 - 10000,00 грн.;

15.07.2015 - 10000,00 грн., що підтверджується випискою банку.

Сума у розмірі 17848,80 грн. залишилась відповідачем не сплаченою, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, піписаним між сторонами.

Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, позивач був змушений звернутись до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення відповідача заборгованості за Договором поставки № АСМ-О-2012-04-06 від 06.04.2012 в розмірі 69063,16 грн., з яких: 17848,80 грн. - заборгованість за поставлений товар, 10079,22 грн. - 3% річних, 41135,14 грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з відзиву відповідача, останній вважає, що строків оплати за поставлений товар сторони не встановлювали, оскільки вимоги про сплату відповідно до ст. 530 ЦК України позивач відповідачу не направляв, відповідач розцінює звернення позивача до суду з даним позовом як вимогу про сплату.

На підставі вказаного, відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості, проте вважає, що розраховувати 3% річних та інфляційні втрати позивач має право лише з моменту звернення до суду.

Проте, твердження відповідача спростовується наступним.

Як було зазначено вище, договором поставки № АСМ-О-2012-04-06 мінеральних добрив від 06.04.2012 та специфікацією № 1 до нього (далі - Договір) встановлені терміни оплати за поставлений Товар, а саме: "оплата здійснюється Покупцем в два етапи і наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 80% до 14 квітня 2012р.. що складає 122279,04 грн.

- остаточна оплата в розмірі 20% до 15 вересня 2012р.. що складає 30569,76 грн."

Відповідно до ст.ст. 525-527 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.12.5 Договору, якщо Покупець не здійснить оплату Товару протягом 15 днів з моменту підписання Договору обов'язки по цьому Договору у Постачальника припиняються. Тобто, положення цього пункту звільняють Постачальника від взятого обов'язку щодо поставці Товару і дають право на власний розсуд здійснювати поставку або ні.

Виходячі з того, що у відповідача потреба в отриманні товару не відпала і він бажав його отримати, позивачем така поставка була здійснена у відповідності до п. 12.3. Договору: "У випадку перерахування Покупцем коштів пізніше, ніж це передбачено п. 3.4. цього Договору, постачальник має право на свій розсуд передати покупцеві партію товару у відповідні терміни та по відповідній вартості, визначеній постачальником. Ці є наслідки настають у випадку виникнення обставин, передбачених пунктом 13.5 цього Договору".

Відповідно до п.2. ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про не другу сторону.

Проте, Покупець не повідомляв Постачальника про неможливість здійснення оплати.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач має право на захист.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов Договору поставки відповідач не розрахувався за поставлений товар у встановлені в договорі строки, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 17848,80 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано та позовні вимоги позивача в цій частині визнані повністю.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором поставки № АСМ-О-2012-04-06 від 06.04.2012 у розмірі 17848,80 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування здійснені позивачем, суд прийшов до висновку, що суми 3% річних у розмірі 10079,22 грн. за період з 16.04.2012 по 29.05.2017 та інфляційних втрат у розмірі 41135,14 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Оазис" (62021, Харківська область, Краснокутський район, с. Мурафа, вул. Соснова, 16, код ЄДРПОУ 32685259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростармаркет" (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 26, оф. 27, код ЄДРПОУ 33053122) суму боргу у розмірі 17848,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 41135,14 грн., 3% річних у розмірі 10079,22 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/1960/17