Рішення

від 31.07.2017 по справі 922/1704/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р.Справа № 922/1704/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремсервіс-2005", м. Чугуїв про стягнення 159024,64 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 7 від 09.01.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" (позивач) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремсервіс-2005" (відповідач) заборгованість за договорами №15/05-02 від 15.05.2015 р. та №25/05-03 від 25.05.2016 р. в сумі 159024,64 грн., з яких: 121494,75 грн. - сума основного боргу; 8290,82 грн. - пеня; 9488,59 грн. - інфляційні втрати; 19750,48 грн. - річні. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 29.05.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2017 р. о 11:30.

14.07.2017 р. судом було задоволено клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено по 09.08.2017 р., розгляд справи відкладено на 31.07.2017 р. о 12:00.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 31.07.2017 р. за вх. № 24482, надав документи згідно заяви, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

15.05.2015 р. між сторонами був укладений договір поставки № 15/05-02 (купівлі-продажу) товару з відстроченням оплати (надалі - договір поставки).

Відповідно до розділу 1 договору поставки позивач зобов'язувався поставити товар (запасні частини до транспортних засобів), а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти цей товар та здійснити оплату.

Пунктом 3.3. договору поставки було передбачено, що покупець (відповідач) здійснює попередню оплату за товар (партію товару) у розмірі 100%. Допускається відстрочення платежу на термін до семи календарних днів.

Відповідно до п. 5.2. договору поставки за несвоєчасну оплату вартості товару згідно п.3.3. договору поставки, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки платежу за весь час прострочення до повного погашення боргу в розмірі ста відсотків. При стягненні пені застосовується строк позовної давності у три роки, при цьому нарахування пені здійснюється за весь час до моменту погашення заборгованості у повному обсязі.

Крім того, п. 5.2. договору поставки було передбачено, що за порушення виконання грошового зобов'язання, покупець (відповідач) повинен сплатити вартість отриманого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки платежу, а також 25 % річних від простроченої суми за весь час прострочки.

Позивач виконав свої обов'язки за договором поставки належним чином. Факт отримання відповідачем товару за договором поставки підтверджується наступними видатковими накладними:

- № Фж-003590 від 20.04.2016 року на суму 36152,94 грн. (не сплачено -33978,74 грн.);

- № Фж-003623 від 21.04.2016 року на суму 3386,04 грн.;

- № Фж-003788 від 26.04.2016 року на суму 25354,14 грн.;

- № Фж-004216 від 13.05.2016 року на суму 22024,80 грн. (не сплачено 3370,80 грн.);

- № Фж-004273 від 17.05.2016 року на суму 6541,20 грн.;

- № Фж-010423 від 18.11.2016 року на суму 2920,24 грн. (не сплачено 300,00 грн.);

- № Фж-011845 від 27.12.2016 року на суму 840,24 грн. (не сплачено 660,47 грн.);

- № Фж-0001040 від 09.02.2017 року на суму 10960,98 грн.;

- № Фж-0001041 від 09.02.2017 року на суму 14803,92 грн. (не сплачено 7542,24 грн.);

- № Фж-0001406 від 17.02.2017 року на суму 6400,08 грн.

Також, в підтвердження факту отримання відповідачем товару за договором поставки позивачем надані до суду копії довіреностей відповідача на отримання від позивача ТМЦ та копії податкових документів.

Крім того, суд зазначає, що 25.05.2016 р. між сторонами був укладений договір № 25/05-03.

Відповідно до п.1.1. договору № 25/05-03 замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання провести ремонт головної передачі Т-150 в кількості 2 од., які належать замовнику (відповідачу).

Згідно п. 2.1. договору № 25/05-03 вартість робіт, зазначених у п.1.1. договору складає 23000,04 грн. з урахуванням ПДВ.

Розмір авансу складає 100% від загальної вартості робіт - 23000,04 грн.

Відповідно до п.2.3. договору № 25/05-03 аванс підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору.

Згідно інформації з оборотно-сальдової відомості по рахунку: 361; замовлення; контрагенти: ТОВ "Агроремсервіс-2005" за 01.04.16 - 17.07.17 вбачається, що позивачем був виставлений відповідачу для оплати рахунок № Фж-4758 від 29.04.2016 року на суму 23000,04 грн.

26.05.2016 р. між сторонами був складений акт № ОУ-0000088 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 23000,04 грн. щодо проведення робіт (надання послуг) з ремонту головної передачі Т-150 в кількості 2 од. по рахунку № Фж-4758 від 29.04.2016 р.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи інформацію з оборотно-сальдової відомості по рахунку: 361; замовлення; контрагенти: ТОВ "Агроремсервіс-2005" за 01.04.16 -17.07.17 господарський суд приходить до висновку, що загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем за зазначеними вище договорами становить 121494,75 грн.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 121494,75 грн., а відповідно до листа вих.№ 330 від 26.09.2016 р. ТОВ "Агроремсервіс-2005" просило позивача реструктуризувати свій борг перед позивачем у сумі 178410,09 грн. відповідно до запропонованого графіку зазначеному у листі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи те, що сума основного боргу у розмірі 121494,75 грн. відповідачем не сплачена, та доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі стягнення основного боргу у розмірі 121494,75 грн.

Окрім того, згідно позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9488,59 та річні у розмірі 19750,48 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат та річних, враховуючи умови договору поставки щодо нарахування річних у розмірі 25% (п. 5.2. договору поставки), суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у розмірі 9488,59 та річні у розмірі 19750,48 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення пені у розмірі 8290,82 грн. суд зазначає, наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

На підставі викладеного, враховуючи умови договору поставки щодо нарахування пені (п. 5.2. договору поставки), суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума пені у розмірі 8290,82 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо у спорі про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, судові витрати за правилами цієї статті мають бути стягнуті на користь товариства, то вони стягуються на користь учасників (акціонерів) такого товариства, зазначених у частині восьмій статті 28 цього Кодексу, у тій частині, в якій вони понесені цими учасниками (акціонерами). Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, господарський суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2385,37 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремсервіс-2005" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Халтуріна, буд. 15, ідентифікаційний код 39517602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, ідентифікаційний код 33480844) суму основного боргу у розмірі 121494,75 грн.; 8290,82 грн. пені; 9488,59 грн. інфляційних втрат; 19750,48 грн. річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 2385,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_2