Постанова

від 01.08.2017 по справі 920/593/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 920/593/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від 1-го відповідача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 26.06.2017р.,

від 2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Алькор» (вх.№2192 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 30.06.2017р. у справі №920/593/17,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+» , с. Жихове, Середино-Будський район, Сумська область;

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Алькор» , м. Київ;

2. Приватного підприємства «Воздвиженське» , м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 2500000 грн. 00 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.06.2017р. у справі №920/593/17 (суддя Коваленко О.В..) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+» від 20.06.2017 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; накладено арешт в межах суми позову у розмірі 2500000 грн. 00 коп. на майно або грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова-промислова група «Алькор» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52, офіс 601, код 39503364); накладено арешт в межах суми позову в розмірі 2500000 грн. 00 коп. на майно або грошові кошти, що належать Приватному підприємству «Воздвиженське» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1/175, код 38094526).

Не погоджуючись з прийнятою місцевим господарським судом ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Алькор» звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати повністю ухвалу господарського суду Сумської області від 30.06.2017р. у справі № 920/593/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Агроінвест+" від 20.06.2017р. про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Алькор» вказує на необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду як такої, що винесена з порушенням приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для її скасування під час повторного перегляду судом апеляційної інстанції в порядку ст. 101 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 30.06.2017р. у справі № 920/593/17 - без змін (вх.№ 7616 від 20.07.2017р.).

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що заявником апеляційної скарги в супереч положень ст. 94 ГПК України не зазначено підстав, з якими пов'язано перегляд судового рішення, з посиланням на норми чинного законодавства.

Разом з тим, зважаючи на положення ст. 66 ГПК України, у відповідності до яких господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 66 Кодексу заходів до забезпечення позову, прийняття рішення про вжиття заходів є правом суду, яке передбачено діючим законодавством.

В судовому засіданні представник 1-го відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати повністю ухвалу господарського суду Сумської області від 30.06.2017р. у справі № 920/593/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Агроінвест+" від 20.06.2017р. про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник позивача, 2-го відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Підпунктом 3.9.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено: якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач та 2-й відповідач належним чином повідомлялись про час та місце розгляду даної справи за їх юридичними адресами, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, проте не скористались правом бути присутніми у судовому засіданні, представників для участі в засіданні не направили.

Відповідно до пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та 2-го відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

06.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Агроівест+" (іменоване - кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФПГ 2Алькор" (іменоване - позичальник, 1-й відповідач) укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 6/10/16, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає позичальнику позику в розмірі 3000000 (три мільйони) гривень, а позичальник зобов'язується повернути позику відповідно до умов даного договору.

Позика видається терміном до 30 квітня 2017 року, що відраховується від дати отримання позики позичальником (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.4 договору умовою дії даного договору є нотаріальне оформлення договору застави транспортного засобу - екскаватор JS360LC, 2011р.в., ідент. №JCBJS36DC01909496, двигун № 6НК1-556941, держ. Номерний знак 02549 ТВВ (свідоцтво про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу серія ВВ №003659), що належить ТОВ "ВК "Дорбудмеханізація" в строк не пізніше 20 днів від дати укладення даного договору з внесенням до державного реєстру рухомого майна відповідно до закону.

Як зазначає позивач, згідно платіжного доручення від 07.10.2016р. № 937 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+» було перераховано грошові кошти на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Алькор".

Згідно платіжного доручення від 01.03.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Алькор" було повернуто частину позики в розмірі 500,00 грн.

Крім того, 06.10.2016р. між Приватним підприємством "Воздвиженське" (іменоване - поручитель, 2-й відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Агроінвест+" укладено договір поруки у відповідності до п. 1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" свого обов'язку за договором позики № 6/10/16 від 06.10.2016р., укладеним між кредитором і боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 2 договору).

Відповідно до п. 9 договору сторони домовились, що істотною умовою цього договору є обов'язкове нотаріальне посвідчення цього договору, яке буде здійснено в термін не пізніше 20 днів з дня підписання цього договору у нотаріуса, визначеного кредитором. Сторони домовилися, що не посвідчення цього договору у нотаріуса у визначений в цьому пункті термін, тягне за собою недійсність усіх умов, які визначені в ньому, та недійсність всього договору в цілому, а договір вважається неукладеним.

Наявність заборгованості 1-го відповідача за договором позики від 06.10.2016р. № 6/10/16 стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Агроінвест+" до господарського суду Сумської області з даним позовом.

Одночасно, позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх.№1930к від 29.06.2017р.), в якій просив прийняти рішення, яким вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майна або грошові суми, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова-промислова група "Алькор" та Приватному підприємству «Воздвиженське» .

Місцевий господарський суд, задовольняючи подану заяву про забезпечення позову, з посиланням на положення ст.ст. 66,67 ГПК України, положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із змінами та доповненнями), вказує, що забезпечення позову в даному випадку є запобіганням можливим порушенням майнових прав позивача через утруднення виконання судового рішення в даній справі у випадку невжиття відповідних заходів.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.

При цьому, у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (пункт 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявник, який просить вжити заходи до забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову і особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Проте, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданого у справі клопотання позивач зазначає, що істотною умовою виконання договору позики від 06.10.2016р. № 6/10/16 відповідно до п. 2.4 договору визначено нотаріальне оформлення договору застави транспортного засобу, що належить ТОВ "ВК "Дорбудмеханізація", в строк не пізніше 20 днів від дати укладення даного договору з внесенням до Державного реєстру застав рухомого майна відповідно до закону. Разом з тим, як зазначає позивач, після отримання грошових коштів, посадові особи зазначеного підприємства ухиляються від нотаріального посвідчення договору застави та передачі в якості забезпечення обумовленого майна, що має наслідком відсутність укладеного договору застави станом на час розгляду справи.

Зважаючи на те, що у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором та засновником ТОВ "ФПГ "Алькор" та засновником ТОВ "ВК "Дорбудмеханізація" є одна і та сама особа - ОСОБА_2, який ухиляється від виконання зобов'язань за договором позики № 6/10/16 від 06.10.2016р. та укладення договору застави транспортного засобу, свідчать про наміри боржника ухилитись від виконання своїх зобов'язань за договором позики, шляхом відчуження та приховування майна, на яке у випадку задоволення позовних вимог може бути накладено стягнення.

Крім того, на думку позивача, дії 2-го відповідача, пов'язані з ухиленням від нотаріального посвідчення договору поруки від 06.10.2016р., також свідчать про наміри посадових осіб ПП "Воздвижинське" ухилитись від виконання своїх обов'язків, передбачених в договорі, у зв'язку з чим не вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.66 ГПК України у майбутньому зробить неможливим виконання рішення суду та відновлення прав позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду за наслідками задоволення позову.

В поданій позивачем заяві містяться лише загальні міркування про можливу небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, без надання будь-яких доказів на підтвердження фактичних обставин, на підтвердження викладеного.

Посилання позивача на знаходження майна ТОВ "Фінансова-промислова група "Алькор" в м. Кролевець, яке власник намагається приховати, а також обставина його реалізації є умовними, побудованими на припущеннях, не підтверджуються позивачем наданими до матеріалів справи документами.

Позивачем також не надано доказів існування щодо відповідачів невиконаних судових рішень, вжиття відповідачами заходів щодо укладення значних угод, наявності невиконаних договорів позики (кредитних договорів), укладення договорів поруки, прийняття рішень щодо ліквідації, вчинення дій, спрямованих на відчуження належного їм майна, у зв'язку з чим суд вважає, що позивач не обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачам у справі.

При цьому, місцевим господарським судом не надано оцінку п. 9 укладеного між Приватним підприємством "Воздвиженське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Агроінвест+" договору поруки від 06.10.2016р., щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення, як підстави для дійсності укладеного правочину, та, як наслідок, з'ясування наявності обставин, з якими пов'язана можливість вжиття заходів забезпечення позову у відношенні до поручителя за таким договором в межах судового спору про стягнення коштів за договором позики від 06.10.2016р.

В оскаржуваній ухвалі місцевим господарським судом також не зазначено мотивів, з якими пов'язана наявність правового зв'язку між не укладенням з ТОВ "ВК "Дорбудмеханізація", яке не визнано учасником даного судового процесу, нотаріально посвідченого договору застави транспортного засобу та заходами до забезпечення позову - накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачам у справі.

При цьому, необґрунтованим є посилання позивача на наявність причинно-наслідкового зв'язку між тим, що директором та засновником ТОВ "ФПГ "Алькор" та засновником ТОВ "ВК "Дорбудмеханізація" є одна і та сама особа - ОСОБА_2, оскільки останнє є окремою юридичною особою, що здійснює господарську діяльність самостійно та розпоряджається належним йому майном на власний розсуд. Разом з тим, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами у справі.

Судова колегія зазначає, що наявність між сторонами спору про стягнення боргу за договором позики не є достатньою та безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невиконання зобов'язань відповідачем є предметом спору, що вимагає доведення.

Враховуючи вищевикладене, колегія Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем у заяві щодо накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ТОВ "Фінансова-промислова група "Алькор" та ПП "Воздвиженське" в межах суми позову в загальній сумі 2500000,00 грн., є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвалу господарського суду Сумської області від 30.06.2017р. у справі №920/593/17 слід скасувати, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+» про забезпечення позову - відмовити.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. 2 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова група «Алькор» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 30.06.2017р. у справі №920/593/17 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+» про забезпечення позову (вх.№ 1930к від 29.06.2017р.) відмовити.

Повний текст постанови складений 07.08.2017р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя І.А. Шутенко