Постанова

від 07.08.2017 по справі 922/1512/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р. Справа № 922/1512/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І.,

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №747 від 12 грудня 2016 року,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №1884 від 12 червня 2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2088 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року у справі № 922/1512/17,

за позовом ПАТ "Укртелеком",

до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації ,

про стягнення 85906,54 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року у справі № 922/1512/17 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

07 серпня 2017 року повторним автоматичним розподілом справи № 922/1512/17, у зв'язку з відпусткою судді Тихого П.В., судді Гетьман Р.А., для розгляду справи було сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.

У судове засідання, яке відбулось 07 серпня 2017 року, з'явились належні представники сторін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, інших законодавчих актів України.

Як вказує позивач, у період з січня 2016 року по грудень 2016 року (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" надавало телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню смт. Золочів та Золочівського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальні захисту" , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захисті", ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на суму 85 906,54 грн.

У зв'язку з цим Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах в сумі 85 906,54 грн.

Судом першої інстанції з огляду на відсутність договірних зобов'язань між сторонами з приводу відшкодування витрат, понесених позивачем наданням телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) та невизначеності Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, відмовлено в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує про існування на законодавчому рівні обов'язку у Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації з відшкодування позивачеві витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах, в той час, як не визначеність Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенцій з Державного бюджету України на відповідне відшкодування не звільняє відповідача від зазначеного обов'язку.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам законодавства зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, інших законодавчих актів України.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

За змістом ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно Закону України від 20 грудня 2016 року № 1789-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку. Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31 серпня 2016 року за №31-09010-16-16/24984 року, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення смт. Золочів та Золочівського району Харківської області є Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (відповідач), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню смт. Золочів та Золочівського району Харківської області послуг зв'язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з січня 2016 року по грудень 2016 року (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" надавало телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню смт. Золочів та Золочівського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальні захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захисті", ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) відповідачем відшкодовані не були і за ним рахується заборгованість в сумі 85 906,54 грн.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) у 2016 році підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги звязку (Том 1, а. с. 37-49).

Відповідач безпідставно зазначає про недоведеність позивачем виконання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах у визначеній сумі у зв'язку відсутністю доказів отримання останнім проектів розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг у 1-12 місяцях 2016 року (Том 1, а.с. 12-35) та не підписанні розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за період січень - грудень 2016 р оку (Том 1, а.с. 75-148), оскільки в матеріалах справи наявна роздруківка скриншоту папки "Отправленые" в програмі Microsoft Outlook (Том 1, а.с. 36), якою підтверджується надсилання ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" даної документації.

Колегія судді, розглядаючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з огляду на Акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги звязку (Том 1, а. с. 37-49), в яких відповідачем підтверджується повне визнання факту виконання ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах у визначеній сумі, дійшла до висновку про доведеність позивачем факту надання послуг саме в сумі 85 906,54 грн.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII; "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII; "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікації надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, всупереч доводам суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Оскільки факт надання позивачем пільговій категорії населення смт. Золочів та Золочівського району Харківської області підтверджується оформленими між сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги звязку (Том 1, арк. с. 37-49), позовні вимоги про стягнення 85 906,54 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах, підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.

Доводи суду першої інстанції щодо відсутності субвенцій з Державного бюджету України на надання послуг звязку пільговій категорії населення та будь-яких рішень органів місцевого самоврядування не спростовують правомірність заявлених позовних вимог оскільки відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Положеннями статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Пунктом 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року №14 встановлено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

Крім того, пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 липня 2012 року №01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України" від 15 березня 2011 року № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначено, що за змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446).

Отже, Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, відповідно до положень частини першої статті 96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобовязаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 22 червня 2017 року у справі № 918/1301/16, від 12 липня 2017 року у справі № 918/1361/16, від 20 липня 2017 року у справі № 909/1007/16, від 27 липня 2017 року у справі № 918/1302/16.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) в сумі 85 906,54 грн.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року у справі № 922/1512/17 з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року у справі № 922/1512/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (62203, Харківська обл., Золочівський район, селище міського типу Золочів, площа Слобожанська , будинок 2, код ЄДРПОУ 03196452) на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61010, м.Харків, Нетіченська набережна, 8, код ЄДРПОУ 25614660) 85 906,54 грн заборгованості.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя В.І.Сіверін

Суддя О.І.Терещенко