Постанова

від 05.04.2007 по справі 1689-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1689-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 303

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.04.2007Справа №2-17/1689-2007А

За позовом Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополь (95000, вул. Гагаріна 14-А)

До відповідача   Центру культури та бізнесу “Космос”  (95000, вул. Гагаріна 2-А, м. Сімферополь)

про стягнення  3625,14  грн.

                                                                                                            Суддя В.І. Гайворонський                                                                                                                                                                              при  секретарі судового засідання

Шенягіной Т.Ю   

                                                      ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  Надворний С.С., дов. № 8 від 05.03.2007 року

Від відповідача – не з'явився

Сутність спору: Управління ПФУ в Київському  районі м. Сімферополь  звернулося до господарського суду АР Крим з позовом  про стягнення з відповідача заборгованості в сумі     4568,16 грн.  

            За клопотанням позивача ухвалою ГС АРК  в частині стягнення  943,02 грн. провадження по справі закрито  у зв'язку з  відмовою від стягнення указаної суми, у зв'язку з чим   позивач зменшив позовні вимоги, і визначив їх в сумі 3625,14 грн., що згідно  ст. 51  КАС України є його правом. Таким чином,  на момент прийняття рішення  позовні вимоги вважаються заявленими  в сумі 3625, 14 грн.

            Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином -  рекомендованою поштою,  про вручення якої є поштові повідомлення.

  Згідно Розрахунку  суми страхових внесків  на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті  за   вересень 2006 року,  а також  вимоги про сплату боргу  № 1193-Ю від 07.11.2006 року, яка згідно поштового повідомлення відповідачем отримана 09.11.2006 року, відповідач має заборгованість  по страховим внескам  на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування в сумі  943,02  грн.

  Згідно Рішення № 759 від 30.10.2006 року  “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувателями  страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувателями або органом Пенсійного фонду” до відповідача застосовані штрафні санкції в сумі 3625,14 грн., яке згідно поштового повідомлення відповідачем отримане 07.11.2006 року

 Згідно довідки позивача № 752 від 26.02.2007  року  відповідач зареєстрований  в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя – 02.12.1997 року.

            По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

            Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                                   в с т а н о в и в:

  Центр культури та бізнесу “Космос” зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України  в Залізничному районі м. Сімферополь  як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним номером № 13-02-2268,  що указується самим відповідачем у    Розрахунку  суми страхових внесків  на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті  за   вересень 2006 року, а також підтверджується довідкою позивача.

          Відповідно до п. 6. ст. 17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

          Відповідно до абзацу 1 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок вирахування й сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  в Пенсійний фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. під № 64/8663, відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

           Наявність заборгованості підтверджується Рішенням № 759 від 30.10.2006 року  “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувателями  страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувателями або органом Пенсійного фонду”, Розрахунком  суми страхових внесків  на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті  за   вересень 2006 року, вимогою про сплату боргу, розрахунком  суми боргу.

          Відповідач  самостійно  вирахував суми страхових  внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за  вересень 2006 року, відобразив це у відповідних Розрахунках суми страхових внесків загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті.

           Згідно статті 202 ЦК України указаний звіт  є правочином.

           Указаний правочин у встановленому Законом порядку  не  визнаний недійсним, а цьому не приймати його до уваги  у суду немає підстав згідно ст. 204  ЦК України.

           Крім цього, відповідачу на суму боргу виставлялася вимога № Ю-1193-С від 07.11.2006 року,  яка не оспорена, що згідно статті 106  Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатньою підставою вважати  наявність заборгованості.

           Рішення позивача у встановленому Законом порядку не оспорено, що згідно статті 106  Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатньою підставою вважати  наявність заборгованості.

           Отримання указаного рішення відповідачем  підтверджено поштовим повідомленням. Крім цього, про указане рішення  відповідачу відомо у зв'язку з розглядом цієї справи. Однак, відповідачем не представлено доказів того, що  ним прийняті заходи по оскарженню цього рішення з будь-яких підстав.

           В цьому судовому засідання предметом  позову є  стягнення боргу, а не визнання дій та рішень позивача  протиправними.

           Виходячи із закріпленого  ст. 129 Конституції України принципу  диспозитивності сторін суд не вправі давати рішенню позивача оцінку на предмет невідповідності законодавству.

Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

           Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12 по аналогічному питанню), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.           

           Відповідачем не представлено доказів того, що  борг їм погашений, а також доказів в обґрунтування  заперечень.

           Оскільки відповідні докази по справі не представлені до винесення постанови, немає підстав їх залучати до матеріалів  справи після прийняття постанови по цій справі.

         Таким чином, у суду немає підстав не приймати до уваги рішення позивача про застосування до відповідача фінансових санкцій.

          Якщо відповідач погасив заборгованість до прийняття цієї  постанови, або ж рішення про застосування фінансових санкцій буде у встановленому Законом порядку  відмінено, або визнане нечинним, він вправі звернутися в суд з завою про  перегляд  постанови  за нововиявленими обставинами.

          За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Крім цього,  про рішення про застосування фінансових санкцій відповідачеві було відомо у зв'язку з розглядом цієї справи.

          На момент  прийняття рішення  позивачем  заявлена вимога в сумі 3625,14 грн., яка підлягає задоволенню  повністю.

          Позивач, згідно ст.  81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17  Кодексу адміністративного судочинства України, яка  є відносно інших норм спеціальною.

         Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори  повинні розглядатися за нормами КАС України.

          Згідно ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -     

ПОСТАНОВИВ:           

            Позов задовольнити повністю.

            Стягнути  з  відповідача  Центру культури та бізнесу “Космос”  (95000, вул. Гагаріна 2-А, м. Сімферополь; р/р 260053866 в КРД АППБ “Аваль”, МФО 324021, ЗКПО 13773471) на  користь  Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь (95013, м. Сімферополь, вул. Гагаріна 14-А, р/р 25606010045501 в КРУ ВАТ  “Державний ощадний банк України” м. Сімферополя,  МФО 324805, ОКПО 20727038)   заборгованість в сумі   3625,14  грн.

             Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

                Постанова може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:   про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

                 Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

            Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.