Постанова

від 16.03.2007 по справі 1342-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1342-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 414

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.2007Справа №2-8/1342-2007А

Суддя Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. за участю секретаря судового засідання Яриловой О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом – ТОВ «Турсервіс», м. Алушта

До відповідача – Алуштинська міська Рада, м. Алушта

Про визнання рішення частково недійсним.

Головуючий суддя Чумаченко С.А.

Секретар Ярилова О.С.  

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Елисєєва М.В., пред-к за дов. від 05.02.2007 року

Від відповідача –  Сільванович Ю.С., пред-к за дов. №02.1-13/3620 від 15.12.2006 р.

Сутність спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Турсервіс» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача, Алуштинської міської Ради, просить визнати частково недійсним рішення Алуштинської міської Ради №25/369 від 07.12.2005 року «Про надання ТОВ «Турсервіс» дозволу на складання проекту відводу додаткової земельної ділянки» в частині вказівки річного строку, в період якого дозволено складання проекту відводу земельної ділянки.

Позивач представив клопотання відповідно до якого просить визнати причини пропущення строку звернення до суду поважними та поновити строе позовної давності.

Відповідач представив відзив на адміністративний позов відповідно до якого просить відмовити в повному обсязі позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав суду заперечення проти доводів і міркувань відповідача, та підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Справа слуханням відкладалась, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 Кодексу Адміністративного Судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.02.1993 року Виконавчим комітетом Алуштинської міської Ради Автономної Республіки Крим зареєстровано юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю «Турсервіс», про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №449179 серії А00.

22.11.2005 року ТОВ «Турсервіс» направила на адресу міського голови м. Алушта лист №21 з проханням збільшити площу земельної ділянки, переданого товариству, відповідно до Рішення №24/86, 24-ї сесії 4-го скликання Алуштинської міської Ради, за адресою м. Алушта, вул. Леніна, у морського порту, площею 41 кв.м., під благоустрій прилеглої території з доведенням загальної площі земельної ділянки до 100 кв.м..

07.12.2005 року Рішенням №25/369, 25-ї сесії 4-го скликання Алуштинської міської Ради «Про дозвіл ТОВ «Турсервіс» складання проекту відводу додаткової земельної ділянки» вирішено дозволити в період річного строку ТОВ «Турсервіс» складання проекту відводу додаткової земельної ділянки площею до 0,0060 га за рахунок земель міської ради під благоустрій території (без права її забудови та огородження), яка прилегла до земельної ділянки площею 0,0041 га наданому замовнику на умовах оренди, відповідно договору оренди від 09.08.2005 року (строком до 18.10.2015 року) під установку торгового павільйону та розташованого по вул. Леніна у морського порту в м. Алушті.

02.11.2006 року між Єлісєєвою М.В. та ТОВ «Турсервіс» складений Акт приймання – передачі відповідно до якого Єлісєєва М.В. передала, а ТОВ «Турсервіс» отримав документи: 1. Рішення 25-ї сесії 4-го скликання №25/369 від 07.12.2005 року;2. висновок управління архітектури та містобудування Алуштинського виконавчого комітету №525 від 20.12.2005 року;3. висновок комітету по охороні культурної спадщини №527 від 31.01.2006 року; 4. висновок Алуштинської міської СЕС №264 від 14.04.2006 року;5. висновок державної азово – чорноморської екологічної інспекції №11/894 від 18.05.2006 року;6. акт приймання зелених насаджень на відповідальне зберігання 2006 р.; 7. висновок Алуштинського міського управління земельних ресурсів №791 від 25.10.2006 року.

03.11.2006 року ТОВ «Турсервіс» направило на адресу міського голови лист №09 з проханням продовжити строк складання проекту відводу додаткової земельної ділянки за адресою: м. Алушта, вул. Леніна біля морпорта, площею до 0,0060 га під благоустрій території (без права його застройки та огородження) яка прилегла до земельної ділянки площею 0,0041 га наданому на умовах оренди відповідно до договору оренди від 09.08.2005 року (строком до 18.10.2015 року), на підставі рішення 25-ї сесії 4-го скликання від 07.12.2005 року №25/369 «про дозвіл ТОВ «Турсервіс» складання проекту відводу.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та зазначає, що встановлення відповідачем обмежених строків складання проекту відведення земельної ділянки суперечить земельному законодавству України та обмежує права та законні інтереси осіб, щодо яких надається дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відноситься розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності; рішення інших питань у сфері земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч.8 ст. 118 Земельного кодексу України, проект   відведення  земельної  ділянки  розробляється  за замовленням громадян організаціями,  які мають відповідні  дозволи (ліцензії)   на   виконання   цих   видів   робіт,  у  строки,  що обумовлюються угодою сторін.

       Відповідно до п. В, ч.1, ст.186 Земельного кодексу України відповідними органами місцевого самоврядування затверджуються проекти  відведення  земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої  влади або  органами  місцевого  самоврядування,  які надають і вилучають земельні ділянки;

       Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із земель запасу під забудову проводиться за проектами відводу в порядку, встановленому статтями 118,123, 124 Земельного кодексу України.

       Згідно ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України, умови  і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором,  укладеним замовником з виконавцем цих  робіт  відповідно  до  типового  договору.   Форма   типового договору,   нормативи   та  строки  розробки  проектів  відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

       Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України юридична особа,  зацікавлена в одержанні земельної ділянки у  постійне  користування  із  земель  державної  або  комунальної власності,  звертається  з  відповідним  клопотанням  до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій  або сільської, селищної, міської ради.

      Також відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект   відведення   земельної  ділянки  погоджується  із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним  органами,  органами  архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання  висновку  державної землевпорядної   експертизи   по   об'єктах,  які  їй  підлягають, подається до відповідної державної  адміністрації  або  сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах  своїх  повноважень,  визначених  цим  Кодексом,   приймають рішення про надання земельної ділянки.

      Відповідно до ч. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який видав цей акт. Обов'язковою  умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта  прав та охоронюваних   законом   інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.

       Захист прав громадян та юридичних осіб  на  земельні  ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав;   відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють  небезпеку  порушення  прав;  визнання  угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої  влади  або  органів місцевого   самоврядування;   відшкодування   заподіяних  збитків; застосування інших передбачених  законом  способів.  Зокрема,  при оскарженні  рішень  органів  виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань,  віднесених до їх компетенції (наприклад, про  відмову  в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта),  суд у  разі  задоволення  позову  визнає рішення  цих  органів  недійсними  і  зобов'язує  їх,  залежно від характеру спору,  виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

       Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язанні діяти тільки на підставі та в межах компетенції.

       У відповідності до Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі”, Закону України “Про місцеве самоврядування в України” не передбачено право або обов'язок ради визначати строк протягом якого повинен бути складений проект відводу.  

       Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

         Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

       До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

       У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-з  використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

-обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване

це рішення(дія);

- з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

       Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ч. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Так за загальним правилом, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який видав цей акт. Обов'язковою  умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта  прав та охоронюваних   законом   інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.

       Відповідно до ст. 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

      Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

Як було зазначено вище, позивач представив клопотання про поновлення строків позовної давності, на підставі того, що ТОВ «Турсервіс» не отримувало копії оспорюваного рішення. Позивач, в позовній заяві також зазначає, що про включення в Рішення №25/369, 25-ї сесії 4-го скликання Алуштинської міської Ради від 07.12.2005 року річного обмеження складання проекту відводу додаткової земельної ділянки, ТОВ «Турсервіс» дізналося лише при підписанні акту приймання – передачі довірено збирання усіх узгоджень та висновків.

За таких обставин, суд задовольняє клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

Згідно ч.2 ст.99 Кодексу Адміністративного судочинства України, для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,  який, якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була  дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.

     Відповідно до ч.1 ст.102 Кодексу Адміністративного судочинства України, пропущений  з   поважних   причин   процесуальний   строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом,  - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

       В судовому засіданні 16.03.2007 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

       Повний текст постанови підписано 23.03.2007 року.

      Враховуючи вищевикладене, керуючись 158, 159, 161, 162, 163,  ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Поновити строк позовної давності.

2.          Позов задовольнити в повному обсязі.

3.          Визнати частково недійсним Рішення №25/369, 25-ї сесії 4-го скликання Алуштинської міської Ради від 07.12.2005 року «Про дозвіл ТОВ «Турсервіс» на складання проекту відводу додаткової земельної ділянки» в частині вказівки річного строку, в період якого дозволено складання проекту відводу земельної ділянки.

4.          Відшкодувати ТОВ «Турсервіс» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Вл. Хромых, д18; р/р2600931339001, МФО 324032 в Алуштинському відділенні КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь, ідентифікаційний код юридичної особи 19449317) з державного бюджету України (р/р31115095700002 в банку ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач УДК у м. Сімферополі, код банку 824026, код ЄДРПОУ 34740405) 85грн. державного мита.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чумаченко С.А.