Постанова

від 03.08.2017 по справі 813/1099/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 року № 813/1099/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представника позивача Караваєва І.І.,

представника відповідача Антонюка І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Алко-Груп" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Алко-Груп" (надалі по тексту - ТзОВ "Захід-Алко-Груп", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі по тексту - Офіс ВПП ДФС, відповідач) враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 10.07.2017 року, з наступними позовними вимогами:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС м. Львова № 0000812200 від 17.02.2017 року;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС № 0001214702/10818 від 08.08.2016 року;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС № 0000982200 від 23.02.2017 року.

Ухвалою судді від 22.03.2017 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що висновки відповідача про порушення ТзОВ "Захід-Алко-Груп" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "ВК "Укрспецтехнологія" (надалі по тексту - ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія") та товариством з обмеженою відповідальністю "Венкорд" (надалі по тексту - ТзОВ "Венкорд") не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з вищевказаними контрагентами. Позивач стверджує, що фактичні обставини даних господарських операцій та надані під час проведення перевірки документи свідчать про протилежне, а саме те, що господарські операції мали реальний товарний характер і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та містять достовірні дані щодо їх змісту. Отже, висновки акта перевірки є необґрунтованими, а прийняті на його основі податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

На заперечення позовних вимог представником відповідача було подано до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Захід-Алко-Груп" по взаємовідносинах з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" та ТзОВ "Венкорд". В результаті вказаної перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Щодо податкового кредиту, сформованого ТзОВ "Захід - Алко - Груп" з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" по операціях з придбання сільськогосподарської продукції у січні 2015 року, представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено неправомірне визначення сум податкових зобов'язань при продажу сільськогосподарської продукції ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" на адресу ТзОВ "Захід - Алко - Груп". Крім того, згідно податкової інформації від 09.03.2016 року № 149/10-113-22-05/39318639 складеної ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ТОВ "ВК "Укрспецтехнологія" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. Щодо правовідносин позивача з ТзОВ "Венкорд", представник відповідача наголосив, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних спостерігається підміна товару по ланцюгу постачання. Крім того, згідно наданої оперативним управлінням СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС інформації ТзОВ "Венкорд" є підприємством - транзитером з метою формування "схемного" податкового кредиту. Отже, на підставі встановлених порушень, контролюючим органом було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ТзОВ "Захід - Алко - Груп" та його контрагентами ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" та ТзОВ "Венкорд" та як наслідок винесено оскаржувані у даній справі податкові повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на позов та просив суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 01.07.2016 року по 20.07.2016 року СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Захід - Алко - Груп" (код ЄДРПОУ 38067234) з питань господарських відносин з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" (код ЄДРПОУ 39318639) за листопад - грудень 2014 року, січень 2015 року та ТзОВ "Венкорд" (код ЄДРПОУ 39870195) за грудень 2015 року, січень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

Перевірку проведено з відома директора ТзОВ "Захід - Алко - Груп" ОСОБА_3 та в присутності головного бухгалтера ТзОВ "Захід - Алко - Груп" ОСОБА_4

За результатами перевірки складено акт від 27.07.2016 року № 238/28-06-14-00/38067234.

Проведеною перевіркою встановлено такі порушення:

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, а саме завищено податковий кредит на суму 5844774,54 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за загальну суму 3480390,54 грн. (за листопад 2014 року - 942017,82 грн., за грудень 2014 року - 1312792,72 грн., за січень 2015 року - 589761,00 грн., за грудень 2015 року - 308014,00 грн., за січень 2016 року - 327805,00 грн.) та зменшення від'ємного значення в сумі 2364384,00 грн., (за січень 2015 року - 1898882,00 грн., за січень 2016 року - 465502,00 грн.) по взаєморозрахунках з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" та ТзОВ "Венкорд";

-пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 135 ст. 135, п. 137. 1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме занижено податок на прибуток на суму 4478726,46 грн., в тому числі у 2014 році на суму 2238948,66 грн., у 2015 році - 2239777,80 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта податковим органом було прийнято:

-податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС № 0001214702/10818 та № 0001234702/10817 від 08.08.2016 року;

-податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС № 0001224702/10816 від 10.08.2016 року.

Не погоджуючись з висновками перевірки, 26.08.2016 року позивачем було подало скаргу до Офісу ВПП ДФС.

27.10.2016 року відповідачем прийнято рішення, яким оскаржені податкові повідомлення - рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачем було подано скаргу до ДФС України.

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийнято рішення № 460/6/99-99-11-01-02-25 від 13.01.2017 року, відповідно до якого, скаргу позивача було задоволено частково.

Так, вказаним рішенням було скасовано податкові повідомлення - рішення № 0001214702/10818 від 08.08.2016 року, № 0001234702/10817 від 08.08.2016 року, № 0001224702/10816 від 10.08.2016 року в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за рахунок невизнання перевіркою за 2014 рік взаємовідносин з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" у відповідній частині штрафну санкцію з вказаних податків і у визначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги та у частині донарахувань з податку на прибуток по операціях за період 2015 року яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати позивачем на користь ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" та не встановлено дебіторської заборгованості за 2015 рік та у зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги. У зв'язку з чим, було відкликано податкові повідомлення - рішення № 0001224702/10816 від 10.08.2016 року та № 0001234702/10817 від 08.08.2016 року та винесено податкові повідомлення - рішення № 0000982200 від 23.02.2017 року та № 0000812200 від 17.02.2017 року.

Не погоджуючись з частковим задоволенням скарги ТзОВ "Захід - Алко - Груп" з метою врегулювання даного спору звернулося до суду.

Суд при вирішенні даної адміністративної справи виходив з наступного.

ТзОВ "Захід - Алко - Груп", код ЄДРПОУ 38067234, місцезнаходження юридичної особи: 35705, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1-А.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основними видами діяльності позивача є: 11.01 дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв. 46.34 оптова торгівля напоями, 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

Щодо правовідносин ТзОВ "Захід - Алко - Груп" та ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія".

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ "Захід - Алко - Груп" та ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" було укладено договір поставки № 19/11/14-01 СГ від 19.11.2014 року, згідно якого ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" (постачальник) зобов'язувався передати ТзОВ "Захід - Алко - Груп" (покупець) сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки. Якість даного товару вказувався у додатках (та/або в специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного товару.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем було долучено до матеріалів справи специфікації №№ 22, 23 від 04.01.2015 року, № 24 від 05.01.2015 року, № 25 від 15.01.2015року, № 26 від 21.01.2015 року, № 27 від 22.01.2015 року, № 28 від 23.01.2015 року, №№ 29-31 від 25.01.2015 року, №№ 32, 33 від 29.01.2015 року до договору поставки № 19/11/14-01 СГ від 19.11.2014 року. З наданих специфікацій вбачається, що позивачу поставлялася соя, висівки пшеничні гранульовані та макуха соняшникова. Дата поставки вказаного товару також обумовлювалася у специфікаціях.

На підтвердження доставки товару, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, акти прийняття - передачі товарно - матеріальних цінностей та податкові накладні за січень 2015 року.

Щодо правовідносин ТзОВ "Захід - Алко - Груп" та ТзОВ "Венкорд".

Згідно матеріалів справи, між ТзОВ "Захід - Алко - Груп" та ТзОВ "Венкорд" було укладено договір поставки № 22/12/15 від 22.12.2015 року, згідно якого ТзОВ "Венкорд" (продавець) зобов'язувався передати у власність ТзОВ "Захід - Алко - Груп" (покупець) товар, який обумовлений у накладних.

На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні № РН - 0000061, № РН - 0000064, № РН - 0000073 від 22.12.2015 року, № РН - 0000066, № РН - 0000067 від 25.12.2015 року, № РН - 0000083 від 31.12.2015 року, № РН - 0000004 від 13.01.2016 року, № РН - 0000039 від 25.01.2016 року, № РН - 0000062 від 28.01.2016 року та № РН - 0000063 від 31.01.2016 року. Згідно вказаних видаткових накладних позивачем придбавалися піддони дерев'яні, щити притискні, пляшки різної ємності, ковпачки, декоративні оболонки, пробки, етикетки, тубуси.

Крім того, в матеріалах справи містяться податкові накладні та накладні за період грудень 2015 року - січень 2016 року, грудень 2016 року та лютий 2017 року.

Зазначені документи були надані податковому органу при проведенні перевірки та долучені позивачем до матеріалів справи.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд керувався наступним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (надалі по тексту - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1)будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2)будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3)будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

-особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

-особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Водночас, наявність деяких первинних бухгалтерських документів загалом, і податкової накладної зокрема, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та для включення визначених у такій податковій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11, в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з поданих позивачем документів не підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" та ТзОВ "Венкорд".

Суд зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналізуючи договір між позивачем та ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія", суд звертає увагу на те, що в п. 1.3 договору вказано, що якість товару, який поставляється вказується в додатках (та/або в специфікаціях), які невід'ємною частиною даного договору. Водночас, у п. 3.3. цього ж договору зазначається про те, що якість товару визначається згідно з актом приймання - передачі товару та відповідно до посвідчення якості, виданого складом зберігання.

Крім вказаних невідповідностей, суд також звертає увагу на п. 2.1 договору в якому зазначено про те, що постачальник зобов'язаний відвантажити та доставити товар згідно до умов зазначених в специфікаціях до даного договору.

У зв'язку з наявними невідповідностями у тексті договору, суд вважає за потрібне роз'яснити наступне.

Положеннями ст. 266 Господарського кодексу України (надалі по тексту - ГК України) передбачено, що право сторін узгодити між собою загальну кількість товарів, що становитимуть предмет договору поставки, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатуру) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами.

Як правило, належні до поставки товари визначаються в договорі на основі замовлення покупця та погоджуються у специфікації.

Під специфікацією розуміють технічний документ, що включає назву частин, вузлів і деталей будь-якого виробу, вказує їх кількість, матеріал, вагу та інші дані. В основному виділяють два види специфікацій. Перший вид - документ, який містить детальну характеристику ознак товару. Такі випадки мають місце тоді, коли об'єм характеристик товару є значним і його неможливо розмістити у змісті договору. Другий вид - це документ, який містить увесь спектр товарів, які є предметом договору. Такі випадки мають місце, коли договір передбачає поставку великої кількості різних товарів.

Специфікація, як і договір поставки, підлягає підписанню уповноваженими особами та є його невід'ємною частиною.

У специфікації товари можуть розміщатися за асортиментом, сортиментом, номенклатурою. Під асортиментом слід розуміти розподіл товарів за окремими групами та співвідношенням. Виділяють асортимент груповий і розгорнутий. Груповий асортимент - це співвідношення більш-менш значних груп певної продукції, обумовленої в договорі. Розгорнутий (або внутрішньогруповий) асортимент - це характеристика в договорі окремих груп належної до поставки продукції більш детальними показниками (за моделями, фасонами, артикулами, розмірами тощо). Якщо йдеться про поставку продукції, замість терміна "асортимент" іноді вживають рівнозначний термін "номенклатура".

Виходячи з наведеного, у специфікації зазначається виключно інформація про характеристику та якість товару, що поставляється.

У даному випадку позивачем було представлено специфікації до договору поставки № 19/11/14-01 СГ від 19.11.2014 року в яких крім зазначення якісних характеристик товару було обумовлено про умови оплати та поставки, що не відповідає загальноприйнятій формі даного документу.

Більше того, у тексі долучених специфікацій зазначається про поставку товару на умовах СРТ згідно з "Інкотермс", редакції 2010 року. У долучених актах прийняття - передачі товарно - матеріальних цінностей також зазначається про те, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ згідно з "Інкотермс", редакції 2010 року.

З цього приводу суд зазначає, що правила "Інкотермс" це міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.

Суд звертає увагу, що у даному випадку позивачем було укладено договір з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" (адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63) суб'єктом господарювання в Україні, згідно якого позивач придбавав сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки, країна походження якого - Україна, врожай 2014 року.

Виходячи з наведеного, жодного відношення правила міжнародної торгівлі "Інкотермс" до регулювання умов досліджуваного договору не мають.

Також при вирішення даної справи суд бере до увагу узагальнену податкову інформацію щодо ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" за звітний період та декларування ПДВ за січень 2015 року № 149/10-13-22-05/39318639 від 09.03.2016 року, складену ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, з питань проведення фінансово - господарських операцій з ТзОВ "Захід - Алко - Груп".

Так, у вказаній інформації зазначається про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій за січень 2015 року по ланцюгу постачання.

Представник відповідача у наданих запереченнях звернув увагу суду на те, що ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" (код ЄДРПОУ 39318639) здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування кредиту.

Аналізуючи договір поставки між позивачем та ТзОВ "Венкорд" № 22/12/15 від 22.12.2015 року, суд звертає увагу на наступне. В п. 1.1 вказаного договору зазначено, зокрема про те, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до кількості та ваги, що вказується в накладних на кожну партію. Ціна за одиницю товару визначається на кожну партію окремо, згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Оглянувши долучені до справи видаткові накладні, суд зазначає, про відсутність інформації про особу одержувача товару від позивача. У всіх видаткових накладних міститься лише печатка товариства та підпис невідомої особи, однак відсутнє прізвище та ініціали особи, номер і дата довіреності, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка приймала придбаний товар. Крім того у вказаних видаткових накладних не зазначено адреси, де відбувалося складування товару.

Представник відповідача при запереченні позовних вимог покликався на податкову інформацію від 02.03.2016 року, складену ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у Київській області з питань проведення фінансово - господарських операцій ТзОВ "Венкорд" з контрагентами постачальниками за звітний період декларування ПДВ за січень 2016 року.

Так, згідно опрацювання податкової інформації, а саме згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних спостерігається підміна товару по ланцюгу постачання, так як було надано асортимент послуг, які було придбано в підприємств - постачальників, що в свою чергу сформували податковий кредит за рахунок купівлі вина, сигарет і газу.

Водночас, податковий кредит ТзОВ "Захід-Алко-Груп" сформований з ТзОВ "Венкорд" по операціях з придбання пляшок, етикеток, ковпачків та іншої продукції.

Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на те, що згідно оперативної інформації ТзОВ "Венкорд" є підприємством транзитером з метою формування "схемного" податкового кредиту, а директором та головним бухгалтером ТзОВ "Венкорд" є особа, що згідно АІС "Податковий блок" є керівником ще близько 10 суб'єктів підприємницької діяльності.

На підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТзОВ "Венкорд" товарів, позивачем долучено видаткові накладні № РН - 0000146 від 30.12.2016 року та № РН - 0000002 від 28.02.2017 року та податкові накладні № 136 від 30.12.2016 року та № 2 від 28.02.2017 року. Згідно вказаних видаткових накладних, позивач постачав пляшки та ковпачки ПАТ "Чернігівський ЛГЗ". Однак жодних інших доказів, а також договору № 30 від 20.11.2014 року, додатками до якого є вказані видаткові накладні до матеріалів справи позивачем не долучено.

На підтвердження реалізації придбаної у ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, позивачем долучено контракт № SC - В/1011-14 від 10.11.2014 року, контракт № SВ - В/2011-14 від 20.11.2014 року, контракт № WВ - В/1011-14 від 10.11.2014 року та митні декларації.

Аналізуючи вказані документи, суд виявив суттєві розбіжності.

Так, як уже зазначалося, договір поставки між ТзОВ "Захід - Алко - Груп" та ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" № 19/11/14-01 СГ про купівлю сільськогосподарської продукції та відходів її переробки було укладено 19.11.2014 року. Згідно специфікації № 24 від 05.01.2015 року, яка відповідно до п. 1.3 вказаного договору є його невід'ємною частиною, було серед іншого обумовлено дату поставки макухи соняшникової, а саме у період з 05.01.2015 року по 07.01.2015 року. Крім того у справі наявні специфікації № 25 від 15.01.2015 року, № 26 від 21.01.2015 року, № 27 від 22.01.2015 року та № 28 від 23.01.2015 року, у яких обумовлено дату поставки макухи соняшникової у січні 2015 року.

Водночас, наданий суду контракт на продаж вказаної сировини укладений позивачем раніше, а саме 10.11.2014 року.

З огляду на це, суд критично ставиться до наданого на підтвердження реалізації у власній господарській діяльності контракту № SC - В/1011-14 від 10.11.2014 року, укладеного позивачем з ТзОВ "Expertos Venture LP" про торгівлю макухи соняшникової, країна походження України, врожай 2014/2015 року. Адже, з аналізу вказаних документів вбачається відсутність часової кореляції по датах укладення договорів, оскільки надані докази вказують на те, що позивачем було укладено контракт на продаж продукції, яка ним ще не була придбана.

Аналогічна розбіжність наявна і по інших контрактах. Так, контракт позивача з ТзОВ "Expertos Venture LP" № SВ - В/2011-14 від 20.11.2014 року про продаж сої укладений раніше, ніж вказана продукція була придбана у ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія". Вказане підтверджується специфікаціями № 22 від 04.01.2015 року, № 30 та 31 від 25.01.2015 року та № 32 від 29.01.2015 року, в яких обумовлена дата поставки, а саме період січень - лютий 2015 року.

Контракт № WВ - В/1011-14 від 10.11.2014 року, укладений позивачем з ТзОВ "Expertos Venture LP" про продаж висівок пшеничних гранульованих раніше, ніж вказана продукція була придбана у ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія", що підтверджується специфікаціями № 23 від 04.01.2015 року та № 29 від 25.01.2015 року, в яких обумовлена дата поставки 04.01.2015 року та період з 25.01.2015 року по 28.01.2015 року.

Щодо долучених до справи митних декларацій, суд встановив, що товар відправлявся за межі України з Херсонської митниці за виконання умов контрактів, укладених з ТзОВ "Expertos Venture LP", що знаходиться за адресою: вул. Брунсвика, 71, м. Единбург, Сполучене Королівство.

В долучених до справи митних деклараціях, в графі - країна призначено вказані: Туреччина, Кіпр, Іспанія та Франція.

Суд зазначає, що інформація про країну призначення повинна обумовлюватися в контракті чи додатках до контракту. Водночас вказана інформація наявна лише в контракті № SВ - В/2011-14 від 20.11.2014 року, однак в інших контрактах даної інформації не наведене. Будь яких інших додаткових угод щодо визначення країни надходження до матеріалів справи позивачем не долучено.

Отже, підсумовуючи вищенаведену податкову інформацію щодо контрагентів позивача та взявши до уваги наявність численних невідповідностей у первинних документах позивача з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" та ТзОВ "Венкорд" та доказах реалізації придбаного товару у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ТзОВ "Захід - Алко - Груп" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТзОВ "ВК "Укрспецтехнологія" та ТзОВ "Венкорд".

У зв'язку з чим, оскаржувані у даній справі податкові повідомлення - рішення Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС м. Львова № 0000812200 від 17.02.2017 року, № 0000982200 від 23.02.2017 року та податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС № 0001214702/10818 від 08.08.2016 року є правомірними і скасуванню не підлягають.

Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Згідно з ст. 94 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 серпня 2017 року.