Постанова

від 16.03.2007 по справі 2470-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2470-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 414

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.2007Справа №2-8/2470-2007А

Суддя Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. за участю секретаря судового засідання Яриловой О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом – ТОВ “Турсервіс”, м. Алушта

До відповідача – Алуштинська міська Рада, м. Алушта

Про визнання рішення частково недійсним.

Головуючий суддя Чумаченко С.А.

Секретар Ярилова О.С.  

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Елисєєва М.В., пред-к за дов. від 05.02.2007 року

Від відповідача –  Сільванович Ю.С., пред-к за дов. №02.1-13/3620 від 15.12.2006 р.

     Сутність спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Турсервис” звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача, Алуштинської міської Ради, просить визнати частково недійсним рішення Алуштинської міської Ради №26/37 від 18.01.2006 року “Про надання ТОВ “Турсервіс” дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки” в частині вказівки річного строку, в період якого дозволено складання проекту відводу земельної ділянки.

Відповідач представив відзив на адміністративний позов відповідно до якого просить відмовити в повному обсязі позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав суду заперечення проти доводів і міркувань відповідача, та підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Справа слуханням відкладалась, в судовому засідання оголошувалась перерва в порядку ст. 150 Кодексу Адміністративного Судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.02.1993 року Виконавчим комітетом Алуштинської міської Ради Автономної Республіки Крим зареєстровано юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю “Турсервіс”, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №449179 серії А00.

13.12.2005 року ТОВ “Турсервіс” направило міському голові м. Алушта листа з проханням виділити земельну ділянку під розміщення павільйону для екскурсійного обслуговування населення, орієнтовною площею 30 кв.м. за адресою: м. Алушта, Професорський уголок, вул. Набережна, між пляжем санаторію “Морський уголок” та пляжем пансіонату “Западний Донбасс”.

18.01.2006 року Рішенням №26/34, 26-ї сесії 4-го скликання Алуштинської міської Ради “Про надання ТОВ “Турсервіс” дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки” вирішено дозволити в період річного строку ТОВ “Турсервіс” складання проекту відводу земельної ділянки площею до 0,0030 га за рахунок земель міської ради під розміщення тимчасового об'єкту торгівлі – збірно – розбірного торгового павільйону між пляжем санаторію “Морський” та пляжем пансіонату “Западный Донбасс” в м. Алушта.

05.12.2006 року ТОВ “Турсервіс” направило на адресу міського голови

м. Алушта заяву з проханням продовжити строк складання проекту відводу земельної ділянки за адресою: м. Алушта, вул. Леніна між пляжем санаторію “Морський” та пляжем пансіонату “Западний Донбасс”, площею до 0,0030 га під розміщення тимчасового об'єкту торгівлі – збірно – розбірного торгового павільйону, на підставі рішення 25-ї сесії 4-го скликаннявід 18.01.2006 року №26/34 “Про надання ТОВ “Турсервіс” дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки” так як у відведений строк (в річний строк) не вдалося отримати всі необхідні висновки.  

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та зазначає, що встановлення відповідачем обмежених строків складання проекту відведення земельної ділянки суперечить земельному законодавству України та обмежує права та законні інтереси осіб, щодо яких надається дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відноситься розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності; рішення інших питань у сфері земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч.8 ст. 118 Земельного кодексу України, проект   відведення  земельної  ділянки  розробляється  за замовленням громадян організаціями,  які мають відповідні  дозволи (ліцензії)   на   виконання   цих   видів   робіт,  у  строки,  що обумовлюються угодою сторін.

       Відповідно до п. В, ч.1, ст.186 Земельного кодексу України відповідними органами місцевого самоврядування затверджуються проекти  відведення  земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої  влади або  органами  місцевого  самоврядування,  які надають і вилучають земельні ділянки;

       Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із земель запасу під забудову проводиться за проектами відводу в порядку, встановленому статтями 118,123, 124 Земельного кодексу України.

       Згідно ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України, умови  і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором,  укладеним замовником з виконавцем цих  робіт  відповідно  до  типового  договору.   Форма   типового договору,   нормативи   та  строки  розробки  проектів  відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

       Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України юридична особа,  зацікавлена в одержанні земельної ділянки у  постійне  користування  із  земель  державної  або  комунальної власності,  звертається  з  відповідним  клопотанням  до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій  або сільської, селищної, міської ради.

      Також відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект   відведення   земельної  ділянки  погоджується  із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним  органами,  органами  архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання  висновку  державної землевпорядної   експертизи   по   об'єктах,  які  їй  підлягають, подається до відповідної державної  адміністрації  або  сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах  своїх  повноважень,  визначених  цим  Кодексом,   приймають рішення про надання земельної ділянки.

      Відповідно до ч. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який видав цей акт. Обов'язковою  умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта  прав та охоронюваних   законом   інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.

       Захист прав громадян та юридичних осіб  на  земельні  ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав;   відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють  небезпеку  порушення  прав;  визнання  угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої  влади  або  органів місцевого   самоврядування;   відшкодування   заподіяних  збитків; застосування інших передбачених  законом  способів.  Зокрема,  при оскарженні  рішень  органів  виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань,  віднесених до їх компетенції (наприклад, про  відмову  в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта),  суд у  разі  задоволення  позову  визнає рішення  цих  органів  недійсними  і  зобов'язує  їх,  залежно від характеру спору,  виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

       Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язанні діяти тільки на підставі та в межах компетенції.

       У відповідності до Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі”, Закону України “Про місцеве самоврядування в України” не передбачено право або обов'язок ради визначати строк протягом якого повинен бути складений проект відводу.  

       Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

         Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

       До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

       У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-з  використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

-обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване

це рішення(дія);

- з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

       Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ч. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Так за загальним правилом, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який видав цей акт. Обов'язковою  умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта  прав та охоронюваних   законом   інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.

       Відповідно до ст. 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

      Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

      Відповідно до ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

       В судовому засіданні 16.03.2007 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

       Повний текст постанови підписано 23.03.2007 року.

      Враховуючи вищевикладене, керуючись 158, 159, 161, 162, 163,  ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Визнати частково недійсним рішення Алуштинської міської Ради №26/37 від 18.01.2006 року “Про надання ТОВ “Турсервіс” дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки” в частині вказівки річного строку, в період якого дозволено складання проекту відводу земельної ділянки.

3.          Відшкодувати ТОВ “Турсервіс” (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Вл. Хромых, д18; р/р2600931339001, МФО 324010 в КРФ АКБ “Укрсоцбанк”, м. Сімферополь, ідентифікаційний код юридичної особи 19449317) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач УДК у

м. Сімферополі, код банку 824026, код ЄДРПОУ 34740405) 85грн. державного мита.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чумаченко С.А.