Рішення

від 02.08.2017 по справі 910/9006/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.08.2017Справа №910/9006/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної О.С. розглянувши справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "БРОВАРИ-МОЛОКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАВО СЕРВІС" про стягнення 59 423,66 грн., за участю представників позивача – не з'явився, відповідача – не з'явився, ВСТАНОВИВ: У червні 2017 року  до господарського суду м. Києва звернувся позивач з позовом до відповідача про стягнення 32  209,72 грн. основного боргу, 19 519, 96 грн. пені, 1 596,42 грн. 3% річних та 6 097,56 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленного товару за договором поставки №15/09/01 від 15.09.2015 року. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.06.2017 року. Водночас, позивачем у позовній заяві було заявлено вимогу про вжиття заходів про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт рахунки відповідача, в межах розміру заявлених позовних вимог. Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин, в задоволенні вимоги позивача про забезпечення позову, викладеного в позовній заяві, шляхом накладення арешту на рахунки відповідача слід відмовити. Представники позивача та відповідача в судове засідання 02.08.2017 року не з'явилися, відповідач відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України. Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 15.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-МОЛОКО" (надалі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРАВО СЕРВІС" (надалі – покупець) було укладено договір поставки продукції №15/09/01 (надалі – договір), за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує (далі по тексту – продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових та товарно-транспортних (TTH Форма № 1-ТН ) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору). Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, що продасться за цим договором, вказуються в додатковій  угоді (додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної (них) і вказується в ній(них). Відповідно до п. 2.9. договору покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошовий коштів у касу постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ГІН Форма № 1-ТН, або цей договір. Згідно п. 2.11. договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції: -          у перший місяць роботи (від дати першої поставки) – по факту поставки: -          у подальшому – нe пізніше 5 (п'яти ) календарних днів з моменту передачі продукції покупцеві. Відповідно до п. 3.1. договору приймання товару за якістю і кількістю проводиться покупцем у момент отримання продукції від постачальника в присутності уповноваженого представника останнього (водія/експедитора). Розбита, бракована, пошкоджена, дефектна продукція повертається постачальнику в день поставки, про що робиться запис у відповідних графах ТТН форми №1-ТН і складається акт, форма якого затверджена діючим законодавством України. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних №368 від 17.09.2015 року, №388 від 17.09.2015 року, №416 від 20.09.2015 року, №448 від 21.09.2015 року, №465 від 22.09.2015 року, №474 від 23.09.2015 року, №499 від 24.09.2015 року, №520 від 25.09.2015 року, №521 від 27.09.2015 року, №540 від 28.09.2015 року, №564 від 29.09.2015 року, №576 від 30.09.2015 року, №603 від 01.10.2015 року, №619 від 02.10.2015 року, №647 від 05.10.2015 року, №669 від 06.10.2015 року, що містяться в матеріалах справи, позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 71 677,07 грн. Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та на даний час має перед позивачем заборгованість у сумі 32  209,72 грн, з урахуванням часткової оплати та частково повернутого товару. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано. Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають  задоволенню на суму 32  209,72 грн. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований та підлягає задоволенню 3% річних у розмірі 1 596,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 097,56 грн., за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Згідно пункту 4.1. договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п.п. 2.9. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. На підставі вищевикладених норм закону та умов договору у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з оплати у визначений договором строк за поставлену продукцію позивачем нараховано 19 519,96 грн. пені. Позовні вимоги в частині стягнення 19 519,96 грн. пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону. Судові витрати    відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ:      Позов  задовольнити.    Стягнути з Товариства з обмеженою "БРАВО СЕРВІС" (04060, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАКСИМА БЕРЛІНСЬКОГО, будинок 8; код 33308143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-МОЛОКО" (07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ БОЖЕНКА, будинок 5; код 00445825) 32 209 (тридцять дві тисячі двісті дев'ять) грн. 72 коп. основного боргу, 1 596 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн. 42 коп. 3 % річних, 19 519 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 96 коп. пені, 6 097 (шість тисяч дев'яносто сім) грн. 56 коп. інфляційних втрат та 1  600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.      Після вступу рішення в законну силу видати наказ.    Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.       Повне рішення складено 07.08.2017р. Суддя                                                                                                С.О. Чебикіна