Рішення

від 07.08.2017 по справі 911/2124/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р. Справа № 911/2124/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Медіком , м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ірпінь Київської області

про стягнення 45 486, 17 грн.

За участю представників:

від позивача: Телещак Н.М. (довіреність 1/17 від 16.07.2017);

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

10.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Медіком (далі - позивач, ТОВ Фірма Медіком ) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення з останнього 45 486,17 грн, з яких: 40 000,00грн - основний борг; 3 101,36грн - пеня; 348,00грн - 3% річних; 2 036,81грн - інфляційні втрати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 509, 526, 625, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на порушення відповідачем умов договору №1/17 від 27.01.2017 про надання медичної допомоги (послуг) в частині оплати за отримані послуги.

11.07.2017 ухвалою суду порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Госпадарського процесуального кодексу України (далі- ГПК Україна) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 07.08.2017.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлено суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 31-35).

Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.

До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

27.01.2017 між ТОВ Фірма Медіком (за договором - виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - замовник) було укладено договір про надання медичної допомоги (послуг) за №1/17 від 27.01.2017 (далі - Договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надавати медичні послуги пацієнтам замовника з залученням кваліфікованих спеціалістів, з виконанням сертифікованого обладнання (пп.2.1.1 Договору), а замовник зобов'язується передати закладу телефонне замовлення на обслуговування пацієнта та направляти пацієнтів на обслуговування в медичний заклад на узгоджений з виконавцем час за умови попередньої заявки замовника (пп.2.2.1, 2.2.2 Договору) (а.с 10-13).

Вартість медичних послуг розраховується згідно діючого прейскуранту цін (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що документація замовнику надається виконавцем по факту надання послуг та містить наступне: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, із печаткою виконавця в 2-х екземплярах із зазначенням дати обслуговування, прізвища, ім'я та по-батькові, діагнозу, переліку проведених консультацій, обстежень, процедур, а також надається податкова накладна згідно звітного періоду (п.3.4 Договору).

Відповідно до п.3.5 Договору, замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавцю суму за фактом надання медичних послуг пацієнтам замовника не пізніше 3 банківських днів із часу отримання оригіналу рахунку виконавця та іншої документації, вказаної в п.3.3 Договору у відповідності з обсягом допомоги, наданої пацієнту, та цінами, згідно діючого прейскуранту.

Пунктами 8.1 та 8.4 передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і дійний протягом одного року; дія Договору може бути припинена тільки після остаточного взаєморозрахунку сторін.

На виконання умов Договору виконавцем були надані медичні послуги у період з 02.01.2017 по 30.01.2017 на загальну суму 213 634,50грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2017, підписаним обома сторонами (а.с. 20). Замовником оплачено ці послуги на суму 173 634,50грн, що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 26).

Таким чином, замовником недоплачена сума за надання медичних послуг у розмірі 40 000,00грн (213 634,50 - 173 634,50 = 40 000,00).

Разом з цим, між ТОВ Фірма Медіком та ТОВ ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 від 31.01.2017 до Договору на медичне обслуговування №1/17 від 27.01.2017, відповідно до якої замовник підтверджує наявність фінансових зобов'язань перед виконавцем за надані медичні послуги в розмірі 40 000,00грн (а.с.18).

Пунктом 3 Додаткової угоди, передбачено, що замовником розрахунок за цією Додатковою угодою здійснюються у наступному порядку: 40 000,00грн до 25.02.2017.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цією угодою сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України та умовами Договору. Дана угода є невід'ємною частиною Договору (п.п. 5, 8 Додаткової угоди).

Так, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору та Додаткової угоди в частині оплати у останнього виникла заборгованість у розмірі 40 000,00 грн за період невиконання зобов'язання з 27.02.2017-13.06.2017 (включно). Доказів протилежного суду відповідачем надано не було.

Ураховуючи, що відповідач у добровільному порядку зазначену заборгованість не оплатив, зазначене стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Підсумовуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів протилежного сторонами суду не надано. У зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, укладений Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, що підтверджується підписаним без зауважень актом здачі-прийняття робіт від 30.01.2017 та актом про надані медичні послуги від 31.01.2017 (а.с. 21-22). У той час, відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг. Доказів протилежно суду відповідачем надано не було. З огляду на те, що своєчасна оплата наданих послуг є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 40 000,00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 101,36 грн .

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Додатковою угодою строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Так, пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт (медичних послуг), замовник додаткову сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, а виконавець залишає за собою право без попередження припинити прийом пацієнтів замовника та їх біологічного матеріалу до повного погашення заборгованості при умові письмового попередження замовника за 3 календарних дні.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.5), вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3 101,36грн .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 348,00грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с. 4), суд вважає його помилковим. Вірним є наступний розрахунок:

розрахунковий період з 27.02.2017 по 13.06.2017:

3% річних = 40 000 *3:100:365*107= 351,78грн;

З огляду на викладене, загальна сума 3% річних складає 351,78 грн. Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена до стягнення сума у розмірі 348,00грн підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 036,81грн втрат від інфляції . З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що вірним є розрахунок:

розрахунковий період з 27.02.2017-13.06.2017

40 000 * (1,01* 1,018* 1,009* 1,013) - 40 000 = 2 000.

Таким чином, розмір інфляційних втрат , який є обґрунтованим та вірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача, складає 2 000,00грн.

На підставі ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Медіком (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 8, ідентифікаційний код 19261810) 40 000,00грн (сорок тисяч грн) - основного боргу, 3 101,36грн (три тисячі сто одна грн 36коп) - пені, 348,00грн (триста сорок вісім) - 3% річних, 2 000,00грн (дві тисячі) - інфляційних збитків, 1 684,64грн (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири грн 64 коп) - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.08.2017.