Рішення

від 31.07.2017 по справі 922/1846/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р.Справа № 922/1846/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Гідравлік Солюшнс" (м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТ" (м. Харків) про стягнення 96403,11 грн., за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача 90000,00 грн. основного боргу, 3,85 грн. пені, 1153,61 грн. річних процентів та 5245,65 грн. інфляційних нарахувань. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором поставки №1662 від 19.10.2016 р.

17.07.2017 р. розгляд справи був відкладений на 31.07.2017 р. о 11:00 год.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач згідно зі ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.10.2016 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №1662 (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки у власність покупцеві товар (продукцію): уплотняючі елементи на гідростойки та гідродомкрати, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар (продукцію) на умовах, встановлених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна продукції зазначаються в рахунках та накладних, які додаються до цього договору та є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 3.2 вказаного договору поставка продукції здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання передоплати в розмірі 30%.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що сума даного договору визначається як сума по всім накладним, підписаним сторонами протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п. 4.2 зазначеного договору оплата продукції здійснюється на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів за платіжними реквізитами постачальника, зазначеними в договорі в наступному порядку:

- 30% - передоплата;

- 70% - протягом 45 календарних з моменту отримання товару.

Згідно з п. 4.3 договору датою оплати продукції є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

20.10.2016 р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1258 за товар (направляючий пояс ГХС/20*2.5 сп 150) на суму з ПДВ 134400,00 грн.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором поставки №1662 від 19.10.2016 р., поставивши відповідачу товар на суму 134400,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №932 від 26.10.2016 р., підписаної уповноваженими представниками сторін без зауважень, а також копією довіреності №159 від 25.10.2016 р. на отримання цінностей за вищевказаним рахунком від позивача.

Відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 44400,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №669 від 24.10.2016 р. на суму 26880,00 грн. та №806 від 13.12.2016 р. на суму 17520,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за договором поставки №1662 від 19.10.2016 р. становить 90000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору сторони визначили, що за у випадку порушення покупцем строків розрахунків за поставлений за договором товар, покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,01% від вартості неоплаченого товару.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 14.12.2016 р. по 18.05.2017 р. в сумі 3,85 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 14.12.2016 р. по 18.05.2017 р. в сумі 3,85 грн. необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі, оскільки позивачем невірно зроблений розрахунок пені без урахування наведеного вище законодавства.

Позивач не надав на вимогу суду обґрунтований розрахунок суми позову.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 14.12.2016 р. по 18.05.2017 р. в сумі 1153,61 грн. та інфляційні за період з 14.12.2016 р. по 18.05.2017 р. в сумі 5245,65 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.12.2016 р. по 18.05.2017 р. в сумі 1153,61 грн., суд вважає підлягаючими задоволенню повністю.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з 14.12.2016 р. по 18.05.2017 р. в сумі 5245,65 грн., суд вважає необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню, оскільки позивач невірно зробив розрахунок інфляційних, а саме невірно розрахував сукупний індекс інфляції, та не вказав період, за який він брав для розрахунку індекси інфляції.

Позивач не надав на вимогу суду обґрунтований розрахунок суми позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар за договором поставки №1662 від 19.10.2016 р. в сумі 90000,00 грн. та 3% річних за період з 14.12.2016 р. по 18.05.2017 р. в сумі 1153,61 грн., або будь-яких заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне в позові відмовити частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТ" (61024, АДРЕСА_1. Код ЄДРПОУ 19383142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Гідравлік Солюшнс" (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, кімната 511. Код ЄДРПОУ 39052716) заборгованість за поставлений товар за договором поставки №1662 від 19.10.2016 р. в сумі 90000,00 грн., 3% річних за період з 14.12.2016 р. по 18.05.2017 р. в сумі 1153,61 грн. та судовий збір в сумі 1512,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_1