Рішення

від 02.08.2017 по справі 910/8226/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2017Справа №910/8226/17

За позовомДочірнього підприємства Савсервіс Карпати доТовариства з обмеженою відповідальністю Д Торговий дім Тернопіль простягнення 13 926,44 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:не з'явився; відповідача:Король Ю.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Савсервіс Карпати (надалі - Підприємство ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Д Торговий дім Тернопіль (надалі - Товариство ) про стягнення 13 926,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки № TG-01/1810 від 18.10.2016 позивач поставив товар, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 918,27 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 705,28 грн., інфляційних у розмірі 251,84 грн., штрафу у розмірі 2 975,48 грн. та 3 % річних у розмірі 75,56 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.06.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2017 розгляд справи відкладено на 24.07.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.07.2017 судом оголошено перерву на 02.08.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою уповноваженого представка позивача від 24.07.2017 про встановлення господарським судом міста Києва наступного судового засідання та протоколом судового засідання від 24.07.2017. Крім того, позивачем були отримані ухвали господарського суду міста Києва від 25.05.2017 та від 14.06.2017, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103031291970 та № 0103043112710.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з тим, що спірну партію товару відповідач не отримував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Досліджуючи матеріали справи, судом втсановлено, що при порушенні провадження у справі, в ухвалі господарського суду міста Києва від 25.05.2017 невірно зазначена сума стягнення, що потягло за собою допущення технічних описок у подальших процесуальних документах, а відтак при написанні рішення суд враховує зазначене та вказує вірну суму стягнення.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) був укладений договір поставки № TG-01/1810 (надалі - Договір ), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник передає у власність, покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених в даному Договорі.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент, кількість та звичайна ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Пунктом 2.1.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язується на підставі поданої покупцем заявки передати у власність останнього товар у відповідності з розділом 1 цього договору з оформленням видаткової накладної на товар, та інших документів погоджених сторонами.

Відповідно до п. 4.4 Договору датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі). Факт прийму-передачі товару підтверджується покупцем шляхом проставляння підпису матеріально-відповідальної особи та печатки/штампу, зразки яких наведені в додатку № 2 до цього Договору.

18.10.2016 сторонами укладено Додаток № 1М (МІХ Молочка) та Додаток № 1Ф (МІХ Ферреро) до Договору № TG-01/1810 від 18.10.2016 відповідно до яких строк, визначний в календарних днях, починаючи з дати прийому-передачі товару, протягом якого покупець повинен сплатити постачальнику ціну товару встановлений у 45 (сорок п'ять) днів.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 24 054,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками. Відповідачем частково було оплачено поставлений товар.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 9 918,27 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні № 95195451 від 02.12.2016, № 95195452 від 02.12.2016, № 95194942 від 02.12.2016, № 95291006 від 09.12.2016) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на заявлену позивачем суму 24 054,87 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, умов Додатку № 1М (МІХ Молочка) та Додатку № 1Ф (МІХ Ферреро) до Договору, а також часткової оплати відповідачем поставленого товару, заборгованість відповідача за Договором становить 9 918,27 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 9 918,27 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Заперечення відповідача про неотримання спірної партії товару спростовується наявністю підписів уповноваженої особи та печаткою підприємства відповідача на видаткових накладних № 95195451 від 02.12.2016, № 95195452 від 02.12.2016, № 95194942 від 02.12.2016 та № 95291006 від 09.12.2016, оригінали яких судом оглянуто в судовому засіданні 24.07.2017, що відповідно до п. 6.1 Договору є доказом прийому передачі товару.

Таким чином, суд вважає доведеним факт поставки позивачем на користь відповідача товару на суму 9 918,27 грн. на підставі видаткових накладних № 95195451 від 02.12.2016, № 95195452 від 02.12.2016, № 95194942 від 02.12.2016 та № 95291006 від 09.12.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 9 918,27 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 705,28 грн., інфляційних у розмірі 251,84 грн., штрафу у розмірі 2 975,48 грн. та 3 % річних у розмірі 75,56 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Положеннями п. 7.1 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

Згідно з п. 7.4 Договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь постачальника, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 705,28 грн., інфляційних у розмірі 251,84 грн., штрафу у розмірі 2 975,48 грн. та 3 % річних у розмірі 75,56 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 17.01.2017 по 10.05.2017.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Д Торговий дім Тернопіль на користь ДП Савсервіс Карпати заборгованості у розмірі 9 918,27 грн., пені у розмірі 705,28 грн., інфляційних у розмірі 251,84 грн., штрафу у розмірі 2 975,48 грн. та 3 % річних у розмірі 75,56 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства Савсервіс Карпати задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Д Торговий дім Тернопіль (04107, м. Київ, вул. Соляна, будинок 70, офіс 11; ідентифікаційний код 40048996) на користь Дочірнього підприємства Савсервіс Карпати (79069, м. Львів, вул. Т. Шевченка, будинок 335; ідентифікаційний код 30387458) заборгованість у розмірі 9 918 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 27 коп., штраф у розмірі 2 975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 48 коп., пеню у розмірі 705 (сімсот п'ять) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн. 56 коп., інфляційні у розмірі 251 (двісті п'ятдесят один) грн. 84 коп., судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.08.2017.

Суддя В.П. Босий