Рішення

від 03.08.2017 по справі 926/1741/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа № 926/1741/17

а позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепіт"

до Національного природного парку "Черемоський"

про стягнення заборгованості в розмірі 37 730,57 грн.

Суддя С.О. Миронюк

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 - керівник

від відповідача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 03-03-367 від 13.06.2017р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепіт" звернулось з позовом до Національного природного парку "Черемоський" про стягнення заборгованості згідно Договору оренди № 22 від 26.03.2014 р. в сумі в розмірі 359 606,13 грн., що складається з основного боргу у розмірі 31 968,00 грн., пені в сумі 271 408,32 грн., 3% річних в сумі 2 237,76 грн. та інфляційних в сумі 53 992,05 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.05.2017 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 20.06.2017 р.

Ухвалами суду від 20.06.2017 р. та 04.07.2017 р. розгляд справи відкладався для подачі додаткових доказів по справі, судове засідання призначено на 03.08.2017 р.

В судовому засіданні 03.08.2017 р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з Національного природного парку "Черемоський" основний борг в сумі 18 648,00 грн., що виник в межах строків позовної давності в три роки, а саме за період 01.06.2014 р. по 31.12.2014 р. та відповідні нарахування 3 % річних і інфляційних втрат. Від стягнення пені у розмірі 271 408,32 грн. позивач відмовився.

Так, подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

26.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепіт" та Національним природнім парком "Черемоський" укладено Договір оренди № 22 далі - Договір). Згідно з умовами Договору позивач передав відповідачу в оренду нерухоме майно площею 133,2 м 2 , яке розміщене за адресою: с.м.т. Путила, вул. Українська, 86 А , а останній прийняв це приміщення та зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату. Договір укладений строком до 31.12.2014 року.

Докази визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Факт передання приміщення в оренду підтверджується двостороннім актом прийому-передачі від 26.03.2014 р.

Згідно п. 5.1 Договору орендна плата становить 2 664,00 грн. за один календарний місяць.

В порушення умов договору відповідач орендну плату за період з 08.01.2014 р. по 31.12.2014 р. не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 31968,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за оренду, а тому позивачем було заявлено вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі, з урахуванням заяви про зменшення, за період з 01.06.2014 р. по 31.12.2014 року в сумі 18 648,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1664,53 грн. та інфляційних втрат в розмірі 17418,04 грн. за період з 01.06.2014 року по 22.05.2017 року.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепіт" зменшило позовні вимоги з 359 606,13 грн. до 37 730,57 грн., суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3 804,00 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до розгляду в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 , ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного природного парку "Черемоський" (59100, с.м.т. Путила, вул. Українська, 174-А, код 36754760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепіт" (59100, с.м.т. Путила, вул. Українська, 86-А, код 36754404) заборгованість з орендної плати у сумі 18 648,00 грн., 3% річних в сумі 1664,53 грн., інфляційні нарахування в сумі 17418,04 грн. та судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

3. В решті позову провадження у справі припинити.

4. Повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 804,00 грн. сплачений згідно квитанції № 85 від 18.05.2017 р.

5. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2017 року

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.О. Миронюк