Рішення

від 28.07.2017 по справі 910/10570/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2017Справа №910/10570/17

За позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом доТовариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач простягнення 16423 грн. 80 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач про стягнення 14682 грн. 51 коп., з яких 13140 грн. 00 коп. основного боргу, 1241 грн. 39 коп. пені, 160 грн. 90 коп. 3% річних та 140 грн. 22 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 не здійснив оплату за надані позивачем послуги зі зберігання зерна у період з червня 2016 по травень 2017 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 13140 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1241 грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 160 грн. 90 коп. та інфляційні втрати у розмірі 140 грн. 22 коп. за загальний період нарахування з 21.07.2016 по 26.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10570/17, розгляд справи призначено на 14.07.2017.

У судовому засіданні 14.07.2017 представник позивача подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 14220 грн. 00 коп. основного боргу, 1858 грн. 08 коп. пені, 205 грн. 50 коп. 3% річних та 140 грн. 22 коп. інфляційних втрат, що разом становить 16423 грн. 80 коп.

Розглянувши у судовому засіданні 14.07.2017 вказану заяву позивача, суд дійшов висновку, що вона, по суті, є заявою про збільшення позовних вимог в частині основного боргу, пені та 3% річних.

Вказана заява позивача була прийнята судом, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.07.2017.

Таким чином, суд здійснює розгляд позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі14220 грн. 00 коп. за період з червня 2016 року по червень 2017 року, пені у розмірі 1858 грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 205 грн. 50 коп. та інфляційних втрат у розмірі 140 грн. 22 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 28.07.2017.

26.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 28.07.2017 не з'явився, 26.07.2017 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.07.2017 та розпискою про відкладення розгляду справи від 14.07.2017.

Представник відповідача у судове засідання 28.07.2017 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103043095726.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 28.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Складське господарство (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач (поклажодавець) укладено Договір відповідального зберігання № 9, відповідно до умов якого зберігач надає поклажодавцю послуги відповідального зберігання на Рівненському відділенні ВП Складське господарство наступного майна - колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ, кількістю 1 шт., ціною 1509000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 право власності на ТМЦ залишається за поклажодавцем. Майно не може бути задіяне в господарській діяльності зберігача.

Згідно з п. 2.4 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 зберігач зобов'язаний зберігати майно за адресою: м. Кузнєцовськ, промзован, Рівненське відділення Відокремленого підрозділу Складське господарство .

Згідно з п. 3.1 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах: загальна площа, на якій зберігається майно - 2 кв.м.; вартість послуги за 1 кв.м. за місяць - 81,30 грн.; загальна вартість зберігання майна за місяць становить 162,60 грн.

Протоколом узгодження договірної ціни сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна становить 162,60 грн. за місяць.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 поклажодавець здійснює попередню оплату наданих послуги щомісяця згідно наданого рахунку зберігача шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача в термін до початку місяця надання послуг. За період з 01.02.2012 до моменту підписання даного договору обома сторонами поклажодавцю провести оплату на підставі виставленого рахунку за фактичний час зберігання протягом 10 днів з моменту направлення рахунку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 3 ст. 937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 договір діє протягом одного року. Умови даного договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами стосовно предмету даного договору до моменту його укладення з 01.02.2012.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 при відсутності письмової заяви однієї зі сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору про його розірвання або про зміну істотних умов, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення будь-якою стороною договору наміру про його розірвання або про зміну його істотних умов за один місяць до закінчення терміну його дії, суд дійшов висновку, що Договір № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 був чинним у спірному періоді (на умовах, викладених у договорі).

Згідно з п. 2.2 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 поклажодавець зобов'язаний передати майно на відповідальне зберігання зберігачу по акту приймання-передачі майна, підписаному уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що 01.02.2012 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт. (вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач та Відокремленим підрозділом Складське господарство Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ; копія долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 22.10.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1 вказаного договору переліком ТМЦ - кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки).

Крім того, Додатковою угодою № 1 від 22.10.2013 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 у новій редакції, зазначивши, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах: збільшити площу майна на 1 кв.м. Загальна площа, на якій зберігається майно - 3 кв.м.; вартість послуги за 1 кв.м. за одну добу з 22.10.2013 становить 6 грн. 00 коп.; загальна вартість зберігання майна за одну добу становить 18,00 грн.

Протоколом узгодження договірної ціни сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна за одну добу становить 18,00 грн.

Судом встановлено, що 22.10.2013 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - кришку кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач та Відокремленим підрозділом Складське господарство Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ; копія долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що 06.10.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1 вказаного договору переліком ТМЦ - прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штук.

Крім того, Додатковою угодою № 3 від 06.10.2015 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 у новій редакції, зазначивши, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах: збільшити площу майна на 3 кв.м. з 11.04.2014. вартість послуги за 1 кв.м. за одну добу становить 6,00 грн. За період з 11.04.2014 по 30.09.2015 поклажодавець сплачує зберігачу суму 9684 грн. 00 коп. протягом 30 календарних днів після укладення договору на підставі виставленого рахунку.

З 01.10.2015 загальна площа, на якій зберігається майно, становить 6 кв.м. Загальна вартість зберігання з врахуванням додаткової угоди № 3 від 06.10.2015 за добу становить з 01.10.2015 становить 36,00 грн.

У разі зменшення площі (часткового повернення майна з відповідального зберігання), на якій розміщено майно, оформлюється акт приймання-передачі з відповідального зберігання, в якому вказується площа, на якій було розміщене повернуте майно, та загальна площа, на якій залишилося майно, без укладення додаткової угоди до договору.

Протоколом узгодження договірної ціни сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна за одну добу становить 6 кв.м.

Судом встановлено, що 17.11.2015 між сторонами було складено акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач передав на зберігання позивачу майно - прокладку (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки), вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач та Відокремленим підрозділом Складське господарство Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ; копія долучена позивачем до позовної заяви.

Таким чином, з 17.11.2015 на зберіганні у позивача перебувало майно: колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ; загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв.м.; загальна вартість зберігання за 1 добу становить 36,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з п. 2.10 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 поклажодавець зобов'язаний щомісяця оплачувати послуги за зберігання майна відповідно до розрахунку, встановленого розділом 3 цього договору.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відповідачу оплату за надані позивачем послуги зі зберігання за червень 2016 року у розмірі 1080 грн. 00 коп., за липень 2016 року - 1116 грн. 00 коп., за серпень 2016 року - 1116 грн. 00 коп., за вересень 2016 року - 1080 грн. 00 коп., за жовтень 2016 року - 1116 грн. 00 коп., за листопад 2016 року - 1080 грн. 00 коп., за грудень 2016 року - 1116 грн. 00 коп., за січень 21017 року - 1116 грн. 00 коп., за лютий 2017 року - 1008 грн. 00 коп., за березень 2017 року - 1116 грн. 00 коп., за квітень 2017 року - 1080 грн. 00 коп., за травень 2017 року - 1116 грн. 00 коп., за червень 2017 року - 1080 грн. 00 коп., що разом становить 14220 грн. 00 коп. (відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви та до заяви про збільшення позовних вимог копії рахунків, виставлених відповідачу для здійснення оплат за вказаний період та копії актів приймання-передачі наданих послуг за Договором № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі послуг за червень 2016 року, акт приймання-передачі послуг за липень 2016 року, акт приймання-передачі послуг за серпень 2016 року, акт приймання-передачі послуг за жовтень 2016 року підписані уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач .

Водночас, інші акти приймання-передачі послуг за Договором № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 за спірний період, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, відповідачем не підписані.

Разом з тим, враховуючи відсутність підпису уповноваженого представника відповідача та відбитку печатки відповідача на всіх актах приймання-передачі послуг за спірний період (з червня 2016 року по червень 2017 року), суд зазначає, що послуги, які надаються позивачем, - зберігання майна, мають постійний та безперервний характер, що зумовлено природою таких послуг, з огляду на що відповідач як поклажодавець зобов'язаний здійснити оплату за надані позивачем послуги за весь період фактичного зберігання майна.

При цьому, обов'язок відповідача здійснювати оплату за зберігання майна позивачу виникає не з факту підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (що може бути одним із доказів надання послуг), а з самого факту надання позивачем послуг зі зберігання за Договором № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012.

Факт надання послуг зі зберігання підтверджується обставинами щодо передачі відповідачем на зберігання позивачу майна та відсутністю доказів повернення майна зі зберігання, зокрема, на вимогу поклажодавця (відповідача).

Як встановлено судом, з 17.11.2015 на зберіганні у позивача перебувало майно: колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ; загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв.м.; загальна вартість зберігання за 1 добу становить 36,00 грн.

При цьому, відповідно до п. 2.7 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю по акту повернення ТМЦ зі зберігання, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 2.8 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 зберігач має право вимагати оплату за фактичний термін зберігання зерна.

Доказів звернення відповідача до позивача із вимогою про повернення переданого на зберігання майна за Договором № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012, а також доказів повернення позивачем майна, переданого відповідачем на зберігання, у вказаному періоді (з червня 2016 року по червень 2017 року) матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що у період з червня 2016 року по червень 2017 року на зберіганні у позивача перебувало майно (колесо робоче (насос ГЦН-317) кр. 1309-01-0101 СБ у кількості 1 шт., кришка кожуха (Н17.67.002.00 у кількості 3 штуки) та корпус кожуха (Н17.67.003.00 у кількості 3 штуки), прокладка (насос ГЦН - 195М (195-00-1027) у кількості 3 штуки, тобто 10 одиниць ТМЦ; загальна площа, на якій зберігається майно, - 6 кв.м.), та відповідач повинен здійснити оплату за надані позивачем послуги зі зберігання у вказаному періоді.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за зберігання майна за спірний період (відповідно до розрахунку заборгованості, рахунків на оплату та актів приймання-передачі послуг), суд дійшов висновку в його обґрунтованості, оскільки розрахунок позивача відповідає умовам нарахування плати за зберігання майна, визначених у Договорі № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 (за одну добу зберігання плата становить 36,00 грн., з огляду на що плата за весь місяць зберігання становить 1080,00 грн. (за 30 календарних днів), 1116,00 грн. (за 31 календарний день) або 1008,00 грн. (за 28 календарних днів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за період з червня 2016 року по червень 2017 року відповідач повинен був здійснити оплату за надані позивачем послуги зі зберігання майна у загальному розмірі 14220 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 в редакції Додаткової угоди № 3 від 06.10.2015 поклажодавець здійснює оплату надання послуг за фактичний період зберігання згідно наданого зберігачем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача, в термін до 20-го числа наступного за звітним місяцем надання послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за надані позивачем послуги зі зберігання у строк до 20 числа наступного за звітним місяцем надання послуг (тобто, за послуги зі зберігання, надані у червні 2016 року, - у строк до 20.07.2016, і т.д.).

Разом з тим, суд зазначає, що умова договору про здійснення оплати на підставі рахунку, викладена у п. 3.2 договору, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова договору про здійснення відповідачем оплати на підставі рахунку не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 14220 грн. 00 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач у розмірі 14220 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач суми основного боргу у розмірі 14220 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 1858 грн. 08 коп. (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог), а саме: 297 грн. 78 коп. за період з 21.07.2016 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у червні 2016 року; 277 грн. 84 коп. пені за період з 21.08.2016 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у липні 2016 року; 248 грн. 61 коп. пені за період з 21.09.2016 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у серпні 2016 року; 213 грн. 96 коп. пені за період з 21.10.2016 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у вересні 2016 року; 194 грн. 12 коп. пені за період з 21.11.2016 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у жовтні 2016 року; 163 грн. 01 коп. пені за період з 21.12.2016 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у листопаді 2016 року; 141 грн. 90 коп. пені за період з 21.01.2017 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у грудні 2016 року; 115 грн. 36 коп. пені за період з 21.02.2017 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у січні 2017 року; 82 грн. 55 коп. пені за період з 21.03.2017 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у лютому 2017 року; 65 грн. 28 коп. пені за період з 21.04.2017 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у березні 2017 року; 40 грн. 09 коп. пені за період з 21.05.2017 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у квітні 2017 року; 17 грн. 58 коп. пені за період з 21.06.2017 по 13.07.2017 за прострочення оплати послуг, наданих у травні 2017 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.2 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов'язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (долучений до заяви про збільшення позовних вимог), суд дійшов висновку в його необґрунтованості в частині розрахунку пені, здійсненого за прострочення оплати послуг за червень 2016 року - листопад 2016 року, оскільки, як вбачається з розрахунку, позивач здійснює нарахування пені за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно було виконане, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що умова п. 4.2 Договору № 9 відповідального зберігання від 01.02.2012 про нарахування пені за кожен день прострочення платежу не встановлює іншого періоду нарахування пені ніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане), а визначає лише порядок та механізм нарахування пені.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення оплати відповідачем наданих позивачем послуг зі зберігання у період з червня 2016 року по листопад 2016 року (в межах заявлених позовних вимог).

Сума боргу (грн) - за червень 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1080 21.07.2016 - 28.07.2016 8 16.5000 % 7.79 1080 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 44.82 1080 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 37.18 1080 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 34.70 1080 09.12.2016 - 20.01.2017 43 14.0000 % 35.53 Всього: 160,02 грн.

Сума боргу (грн) - за липень 2016 року Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1116 21.08.2016 - 15.09.2016 26 15.5000 % 24.58 1116 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 38.42 1116 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 35.86 1116 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 41.83 1116 27.01.2017 - 20.02.2017 25 14.0000 % 21.40 Всього: 162,09 грн.

Сума боргу (грн) - за серпень 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1116 21.09.2016 - 27.10.2016 37 15.0000 % 33.85 1116 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 35.86 1116 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 41.83 1116 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 29.11 1116 02.03.2017 - 20.03.2017 19 14.0000 % 16.27 Всього: 156,92 грн.

Сума боргу (грн) - за вересень 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1060 21.10.2016 - 27.10.2016 7 15.0000 % 6.08 1060 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 34.06 1060 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 39.74 1060 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 27.65 1060 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 34.97 1060 14.04.2017 - 20.04.2017 7 13.0000 % 5.29 Всього: 147,79 грн.

Сума боргу (грн) - за жовтень 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1116 21.11.2016 - 08.12.2016 18 14.0000 % 15.37 1116 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 41.83 1116 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 29.11 1116 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 36.81 1116 14.04.2017 - 20.05.2017 37 13.0000 % 29.41 Всього: 152,53 грн.

Сума боргу (грн) - за листопад 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1080 21.12.2016 - 26.01.2017 37 14.0000 % 30.57 1080 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 28.17 1080 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 35.63 1080 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 32.31 1080 26.05.2017 - 20.06.2017 26 12.5000 % 19.23 Всього: 145,91 грн. Розрахунки пені, здійснені позивачем за прострочення оплати відповідачем послуг зі зберігання за період з грудня 2016 року по травень 2016 року, є обґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач пені у розмірі 1858 грн. 08 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1388 грн. 02 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 205 грн. 50 коп. та інфляційні втрати у загальному розмірі 140 грн. 22 коп. за загальний період нарахування з 21.07.2016 по 13.07.2017 (щодо кожного простроченого платежу за період з червня 2016 року по травень 2017 року) окремо (відповідно до розрахунку, долученого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач 3% річних у розмірі 205 грн. 50 коп. та інфляційних втрат у розмірі 140 грн. 22 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Укрспеценергопостач (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 19, кв. 129; ідентифікаційний код: 36853376) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) суму основного боргу у розмірі 14220 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 205 (двісті п'ять) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 140 (сто сорок) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 1554 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 07.08.2017

Суддя І.М. Отрош