Рішення

від 31.07.2017 по справі 382/1118/17

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа 382/1118/17

Провадження 2/382/601/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 липня 2017 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л. І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, в котрому зазначено, що 29 травня 2002 року померла його бабуся ОСОБА_4. Після смерті останньої залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки загальною площею 4,46 га, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,23 га, кадастровий номер 3225581800:02:001:0032 та земельна ділянка площею 2,23 га, кадастровий номер 3225581800:02:001:0034, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області. 15 жовтня 1999 року на випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_5 В передбачений законодавством термін ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, однак фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, так як проживала разом із померлою в належному їй житловому будинку та продовжила проживати в ньому після її смерті, здійснювала оплату комунальних послуг (газ та світло), розпорядилася та користувалася речами померлої матері. Відповідно до ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. В силу п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» № 4 від 24.06.83 року «передбачений ст.549 ЦК шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку» . Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК ЦРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця; місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст. 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. За правовою конструкцією ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Із судової практики вбачається, що особа вважається такою, що прийняла спадщину, якщо вона вчинила певні дії, необхідні для цього, зокрема, вступила у володіння та/або управління спадковим майном. Верховний Суд України у постанові від 06 лютого 2013 року в справі №6-167цс12 (http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/7616CE0B526C5ABBC2257C92003A6A8F) висловив правову позицію, за якою: Згідно з положеннями ст.ст. 548, 549, 554 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв . Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. …Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. . Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - Вищий спецсуд) в ухвалі від 07 квітня 2016 року у справі №6-3061ск16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57169186) зазначив: …судами встановлено, що ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_9 вступила у володіння та управління спадковим майном шляхом догляду за спірним житловим будинком, а згодом - і шляхом проживання в ньому. Так, позивач здійснила поховання батька, влаштовувала після його смерті у будинку поминальні обряди. У неї знаходились і ключі від будинку. …Таким чином, суд першої інстанції… дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_9, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а тому правильно визнав за нею право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частини спірного житлового будинку (половину від належних спадкодавцю ѕ частин будинку).…Доводи касаційної скарги про те, що позивач не проживала у спірному будинку впродовж шести місяців після смерті батька - ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки ст. 549 ЦК УРСР (норми якої були чинними на час відкриття спадщини) визначав факт прийняття спадщини шляхом, зокрема, вступу в управління або володіння спадковим майном, що являє собою сукупність дій щодо фактичного користування (в тому числі - зберігання) спадковим майном і не зводиться виключно до проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент смерті останнього. . В ухвалі від 09 березня 2016 року у справі №6-32227ск15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56372723) Вищий спецсуд відмітив: …Під фактичним вступом в управління або володіння спадковим майном розуміються дії спадкоємців, які за своїм характером свідчать про розпорядження і користування спадковим майном, підтримання його в належному стані, тощо. Суди у своїх рішеннях вказали на те, що сторони не заперечили факту обробки землі та догляду за господарством, яке входило до складу спадщини, ОСОБА 3 та іншими дітьми спадкодавця після відкриття спадщини після його смерті. Суди першої та апеляційної інстанцій у порушення ст.ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не дали належної оцінки зазначеним вище посиланням та показанням свідків про те, що ОСОБА_3 обробляла частину земельної ділянки біля спірного будинку, а також користувалася допоміжними приміщенням, зокрема погребом. Отже, висновок судів про недоведеність ОСОБА_3 факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 обґрунтований на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Посилання судів на те, що ОСОБА_3 не надала доказів вступу в управління саме житловим будинком як на підставу відмову у задоволенні позову є помилковим, оскільки за правилами ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року спадщина в цілому приймалася шляхом вступу в управління або володіння хоча б частиною спадкового майна. Також суди не врахували того, що незвернення спадкоємця до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права власності на спадкове майно. Таке право виникає з часу відкриття спадщини та не обмежене певними часовими рамками щодо отримання відповідного свідоцтва. . В ухвалі від 18 січня 2016 року у справі №6-33676ск15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55161163) Вищий спецсуд дійшов до висновку: …задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вони обидві є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_7 та обидві прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції від 1963 року, а тому за кожною слід визнати право власності на 1/13 частини спірної квартири. . Вищий спецсуд в ухвалі від 23 грудня 2015 року у справі №6-31745ск15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54765526) зазначив: задовольняючи позовні вимоги щодо встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8, суди посилаючись на вимоги ст. 549 ЦК УРСР правильно виходили з того, що позивачі фактично вступили у володіння та управління спадковим майном померлого шляхом поділу рухомого майна відповідно до сімейної угоди. . В ухвалі від 25 листопада 2015 року у справі №6-20881ск15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53900076) Вищий спецсуд дійшов до висновку: Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: - довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним;- довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; - копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; - запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); - інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. …Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи мають досліджуватись з врахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. . Вищий спецсуд в ухвалі від 14 липня 2014 року у справі №6-20620св14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39980595) зазначив: …Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визнаючи за нею право власності на ј частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, суди на підставі поданих сторонами документів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позивачка фактично прийняла спадщину (ст. 549 ЦК УРСР). . В ухвалі від 02 липня 2014 року у справі №6-3441св14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39746969) Вищий спецсуд вказав: …Позивачі звернулися до нотаріуса для оформлення спадщини, однак 19 лютого 2013 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі того, що вони пропустили строк для прийняття спадщини. На момент смерті матері в будинку проживали і були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Також доказом того, що позивачка ОСОБА_6 вступила в управління та володіння спадковим майном, є те, що в шестимісячний строк після смерті матері вона здійснювала догляд за спадковим будинком, підтримувала будинок в належному стані. …Таким чином, суди не перевірили з урахуванням вказаних вимог закону, чи фактично вступили позивачі у володіння спадковим майном, незважаючи на відсутність письмового звернення із відповідною заявою до нотаріальної контори, вчинили дії, що свідчать про прийняття ними спадщини, у порядку, передбаченому ст. 549 ЦК УРСР, дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позову. . В ухвалі від 16 жовтня 2013 року у справі №6-25893св13 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34433016) Вищий спецсуд дійшов до висновку: …Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. …Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач вступив в управління та володіння спадковим майном, що залишилось після смерті матері. Судом встановлено, що позивач після смерті матері зніс окремі надвірні споруди: вугільний сарай і курник, вимкнув електрику у спірній частині будинку. . Вищий спецсуд в ухвалі від 09 листопада 2011 року у справі №6-1902св11 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19512029) зауважив: …Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 не прийняв спадщину, оскільки не подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, але не врахував при цьому, що за ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, але обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 вчинив відповідні дії щодо управління чи володіння спадковим майном, суд не встановлював. .

12 серпня 2016 року померла його мати ОСОБА_5. Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 18 квітня 2017 року було встановлено, що він прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5, яка померла 12 серпня 2016 року, шляхом проживання із спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В той же час, одержати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 він не може, в зв'язку з тим, що оригінал правовстановлюючого документу є частково пошкодженим, крім того, згідно відомостей Публічної кадастрової карти у власності ОСОБА_4 перебуває дві земельні ділянки площею по 2,23 га з кадастровим номером 3225581800:02:001:0032 та кадастровим номером 3225581800:02:001:0034, в той же час державний акт на право приватної власності на земелю виданий на земельну ділянку загальною площею 4,46 га, а тому нотаріус не може прийняти даний правовстановлюючий документ для оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Згідно п. 4.15 розділу 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за №296/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За змістом ч.ч. 1, 2 гл. 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження. Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом відповідної посадової особи і печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка видала документ . Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Крім того, як з'ясувалося на даний час у неї відсутнє свідоцтво про смерть ОСОБА_4, в зв'язку з чим, просив встановити, що ОСОБА_5, фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла 29 травня 2002 року, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном та визнати за ним право власності на спадкове майно.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка в судове засідання не з"явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності та про визнання позову.

Перевіривши матеріали справи, роз'яснивши сторонам процесуальні наслідки визнання позову, враховуючи, що відповідачка позов визнала та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом, а позов підлягає до задоволення.

Враховуючи, що в силу ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, суд вважає, що позовні вимоги грунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 174 ЦПК України, ст.ст.61, 321,1218,1225 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити. Встановити, що ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла 29 травня 2002 року, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2,23 га, кадастровий номер 3225581800:02:001:0034, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2,23 га, кадастровий номер 3225581800:02:001:0032, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Литвин Л.І.