Рішення

від 07.08.2017 по справі 922/2298/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р.Справа № 922/2298/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Черкаська Лозова Харківської області про стягнення 1474996,57 грн. за участю представників:

позивача - Шевляков С.В., довіреність 18.07.2017;

відповідача - ОСОБА_4, довіреність №280 від 26.04.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ (позивач) 11.07.2017 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Черкаська Лозова Харківської області про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 699000023158006 від 21.07.2011 року в розмірі 1 474996,57 грн., що складається з: суми заборгованості по простроченим процентам у розмірі 1 419 750,85 грн., суми пені на несвоєчасне повернення процентів у розмірі 49876,35 грн. та суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів у розмірі 5 369, 37 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 699000023158006 від 21.07.2011 щодо сплати кредиту, відсотків нарахованих за кредитом, суми заборгованості по простроченим процентам, суми пені на несвоєчасне повернення процентів, який було укладено між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; та договором купівлі-продажу права вимоги від 02 грудня 2013 р., який укладено між ПАТ "Астра Банк" (продавець) та АТ "Дельта Банк" (покупець), нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №1535. Позивач вказує, що відповідним кредитним портфелем Публічне акціонерне товариство "Астра Банк" відступило Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" право вимоги серед інших боржників також і до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2298/17 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01.08.2017 об 11:50.

27.07.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про долучення документів (вх. № 24030) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

28.07.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації розгляду справи (вх. № 24265).

28.07.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про долучення документів (вх. № 24264) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

01.08.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 24585).

01.08.2017, у відповідності до ст. 81-1 ГПК України, за клопотанням позивача (т.с. І а.с. 123) запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: КП "Діловодство спеціалізованого суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер CICX-10316.

Позивач в судове засідання 01.08.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позву.

Відповідач в судове засідання 01.08.2017 з'явився, проти позову заперечив, проте письмово оформленого відзиву на позовну заяву, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у даній справі від 12.07.2017 не надав. Також, в засіданні підтримав подане раніше клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 24585), яке просить суд задовольнити та провадження у даній справі зупинити до

01.08.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.08.2017 до 10:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

03.08.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення у справі (вх. № 24891), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

07.08.2017, після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в засіданні проти позову заперечив, проте письмово оформленого відзиву на позовну заяву, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у даній справі від 12.07.2017 не надав. Також, в засіданні підтримав подане раніше клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 24585), яке просить суд задовольнити та з огляду на неможливість розгляду справи, провадження у даній справі зупинити до розгляду Оболонським судом м. Києва цивільної справи №756/15752/15-ц

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 24585 від 01.08.2017), заслухавши думку позивача з приводу вказаного клопотання, який заперечував проти його задоволення, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення Оболонським судом м. Києва цивільної справи №756/15752/15-ц, з огляду на наступне.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

У даному разі, розгляд цивільної справи №756/15752/15-ц не є підставою, що унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справ з огляду на наявність обставин та наявних матеріалів справи для дослідження наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи для встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Разом з тим, господарський суд звертає увагу відповідача на те, що розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості за договором, суд у будь-якому випадку зобов'язаний дослідити питання щодо належного виконання сторонами умов договору та встановити наявність у кредитора права вимоги до боржника, а отже, встановлення таких обставин входить до предмета доказування саме у межах вирішення спору у даній господарській справі №922/2298/17.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити на приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (&66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, господарський суд звертає увагу на те, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що розгляд цивільної справи №756/15752/15-ц, який триває з 14 грудня 2015 року, не є перешкодою для встановлення відповідно до ст. 43 ГПК України суттєвих обставин у даній справі при її розгляді господарським судом, а конкретні обставини даної справи надають можливість розглянути даний спір без очікування результатів вказаної вище цивільної справи №756/15752/15-ц.

Отже, у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи.

З огляду на викладене, обставина, наведена відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі (вх. №24585 від 01.08.2017) не є підставою для зупинення провадження у даній господарській справі, у зв'язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Таким чином, за висновками суду, матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, тому справа №922/2298/17 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.08.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

21 липня 2011 року муж ПАТ "Астра Банк" (як кредитором) та відповідачем (як позичальником) було укладено кредитний договір № 699000023158006 (т.с. І а.с. 14-17) (далі - "кредитний договір").

Відповідно до умов п. 1.1 вищевказаного кредитного договору кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановлює позичальнику кредитний ліміт в розмірі 2400000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим договором. Кожне надання суми кредиту в межах кредитної лінії супроводжується клопотанням про надання в рамках цього договору.

Згідно з умовами п. 1.3 загальний строк кредитної лінії - з 21 липня 2011 року по 20 липня 2014 року включно. Позичальник повертає кредит не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, встановленого в абзаці першому цього пункту договору, з додержанням такого графіку зниження заборгованості за кредитом: листопад 2011 року - липень 2013 року по 42857,15 грн. щомісячно. Остаточне погашення кредиту в останні 3 місяці строку кредитування рівними частинами, якщо інше не випливає з цього договору або договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів на рахунки (п. 1.4 кредитного договору).

Пунктом 1.6 кредитного договору сторонами визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку 17,5 % річних; комісії за встановлення/збільшення кредитного ліміту - одноразово, із розрахунку 0,5% від суми встановленого кредитного ліміту, відповідно до п. 1.1 цього договору, або від суми збільшення кредитного ліміту, відповідно до договорів про внесення змін та доповнень до цього договору, комісію за резервування кредитних коштів - щомісячно, із розрахунку 0,0015% від суми невикористаного кредитного ліміту за день.

Договором про внесення змін та доповнень № 1 від 17 липня 2012 року до кредитного договору (т.с. І звор. а.с. 17) визначено (п. 3), що починаючи з 17.07.2012 р. проценти за користування кредитом сплачуються позичальником із розрахунку 19,5% річних.

Так, з умов змісту п. 2.4 кредитного договору вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.6.1 цього договору здійснюється з дня кредитну згідно п. 2.1 цього договору, до моменту повернення кредиту, щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, за звітний календарний місяць, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, в день повернення кредиту - не включається. При розрахунку процентів приймається фактична кількість днів у місяці, фактична кількість днів у році для кредитів в національній валюті та 360 днів у році для кредитів в іноземній валюті. Якщо день нарахування процентів є неробочим, проценти нараховуються в попередній робочий день. Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним та в день повного повернення кредиту, шляхом перерахування суми нарахованих процентів на рахунок для обліку нарахованих процентів. У разі прострочення строку повернення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом за період прострочення до моменту повного повернення кредиту.

Нарахування комісії за резервування кредитних коштів згідно п. 1.6.2 цього договору здійснюється протягом строку кредитної лінії, визначеного в п. 1.3 цього договору, щомісяця, в останній робочий день кожного місяця в день повернення кредиту, на суму невикористаного кредитного ліміту за кожний день протягом звітного календарного місяця. Для кредитів в іноземній валюті нарахування комісії здійснюється в національній валюті по курсу Національного банку України, який діє на день нарахування. Позичальник сплачує комісію за резервування кредитних коштів в національній валюті, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день повного повернення кредиту, шляхом перерахування суми нарахованої комісії на відповідний рахунок для обліку нарахованої комісії (п. 2.5 кредитного договору).

Згідно з умовами п. 2.6 кредитного договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником шляхом перерахування суми коштів, достатньої для погашення відповідної суми заборгованості на позичковий рахунок.

Відповідно до вимог п. 2.7 кредитного договору день виникнення простроченої заборгованості рахується з наступного робочого дня після настання строку сплати кредиту та/або процентів, та/або комісій згідно з умовами цього договору. У разі, якщо день настання строку сплати кредиту припадає на неробочий день, то днем настання строку сплати кредиту є наступним робочий день. Погашення простроченої заборгованості за цим договором здійснюється шляхом перерахування позичальником суми простроченої заборгованості та можливих штрафних санкцій на відповідні рахунки кредитора або шляхом договірного списання кредитором з поточного рахунку позичальника суму простроченої заборгованості та штрафних санкцій або будь-якої наявної на поточному рахунку позичальника суми грошових коштів (якщо на поточному рахунку позичальника на день проведення договірного списання немає достатньої суми грошових коштів) в перший робочий день після дня надходження грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Договором про внесення змін та доповнень № 3 (т.с. І звор. а.с. 18) було погоджено графік погашення заборгованості за кредитним договором).

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" (як продавцем) та позивачем (як покупцем) було укладеного договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким позивач придбав у ПАТ "Астра Банк" право вимоги до відповідача по кредитному договору.

Станом на момент вчинення вказаної господарської операції заборгованість відповідача за кредитним договором становила 2439747,94 грн.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору даний договір вважається виконаним тільки після повернення Позичальником Кредиту сум заборгованості за кредитом, процентами, комісіями та можливими штрафними санкціями.

Відповідно до Договору про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 699000023158006 від 21.07.2011 року встановлено графік зниження заборгованості.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення вищезазначених умов Кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого в липні 2014 року ПАТ "Дельта Банк подано до господарського суду Харківської області позовну заяву про стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості за договором кредиту № 699000023158006 від 21.07.2011 року в розмірі 2 580523, 27 грн.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2014 року по справі № 922/2791/14 позовні вимоги ПАТ Дельта Банк до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 699000023158006 від 21.07.2011 року в розмірі 2580523, 27 грн. задоволено. (т.с. І а.с. 20-23).

Позивачем наголошено про те, що на даний час вищевказане рішення відповідачем не виконано.

Отже, відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення Київського районного суду міста Харкова від 08.04.2015 року по справі №640/309/15-ц та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №3-123гс14 від 21.12.2016 року та справі №6-120цс15 від 23.09.2015 року.

При цьому, відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в сумі 1 419750,85 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача 5369,37% річних, нарахованих на суму прострочених процентів.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 5369,37 грн. 3% річних, нарахованих на відсотки за користування кредитом підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 49876,35 грн.

З положень п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Так, враховуючи прострочення відповідачем повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства (зокрема, ст.ст. 253-255, 549 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України ст.ст. 1, 3 Закону України Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") та умовам кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 49876,35 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 22124,94 грн. судового збору за майновий характер спору, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) - 1419750,85 грн. заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором №699000023158006 від 21.07.2011р.; 49876,35 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів; 5369,37 грн. 3 % річних від суми прострочених процентів; 22124,94 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 09.08.2017 р.

Суддя Г.І. Сальнікова