Рішення

від 03.08.2017 по справі 916/1735/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2017 р.Справа № 916/1735/17

За позовом: приватного підприємства "СОБ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "КАЕФЕР АНТАЛ"

про стягнення 62 644,81 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: позивач, приватне підприємство "СОБ", звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КАЕФЕР АНТАЛ" 102 265,98 грн., де 96 000,00 грн. - основний борг, 5 236,69 грн. - інфляційні втрати, 1 029,29 грн. - 3% річних

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2017р. позовну заяву (вх.№1842/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1735/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

03.08.2017р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх.№2-4117/17), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 62 644,81 грн., де 60 000,00 грн. - основний борг, 2 157,41 грн. - інфляційні втрати, 487,40 грн. - 3% річних.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача зменшені позовні підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача зменшені позивачем позовні вимоги визнає та просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі до 01.10.2017р. в порядку ст.83 ГПК України, з підстав викладених у клопотанні (вх.№2-4159/17), яке враховано судом при прийнятті рішення.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 жовтня 2015р. між приватним підприємством "СОБ" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КАЕФЕР АНТАЛ" (Замовник) було укладено договір про надання послуг охорони №320/15ФП, згідно умов п.2.1. якого, вбачається, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати за плату послуги з підтримання за допомогою посту фізичної охорони безпеки на об'єкті Замовника, за адресою зазначеною у дислокації постів та розрахунку вартості охорони об'єкта (Додаток №1 до цього Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору, Замовник оплачує надані Виконавцем послуги шляхом здійснення прямого банківського переведення грошових коштів на рахунок Виконавця у безготівковій формі самостійно, щомісячно до 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Зі змісту п.8.1. Договору вбачається, що згідно п.3 ст.631 Цивільного кодексу України, цей Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до "01" жовтня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань сторонами.

Додатковими угодами до вищенаведеного договору сторони погодили дислокацію постів та розрахунок вартості охорони об'єкта.

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу було надано послуги з охорони об'єктів відповідача на загальну суму 96 000,00 грн., що підтверджується актами надання послуг від 31.12.2016р., від 31.01.2017р, від 28.02.2017р., від 31.03.2017р., від 31.03.2017р., від 30.04.2017р., від 31.02.2017р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідачем вартість отриманих послуг було сплачено частково в сумі 36 000,00 грн., внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг охорони в частині оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та визнаного відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати послуг охорони не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 60 000,00 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 60 000,00 грн.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 2 157,41 грн. - інфляційних втрат та 487,40 грн. - 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 487,40 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат в сумі 2 157,41 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 5 ст.78 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідачем заявлені позивачем позовні вимоги визнано в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги приватного підприємства "СОБ", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "КАЕФЕР АНТАЛ" на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 60 000,00 грн., сума 3% річних в розмірі 487,40 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 2 157,41 грн.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Згідно положень ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до клопотання відповідача (вх.№2-4117/17 від 01.08.2017р.), з огляду на неможливість на даний момент повного виконання рішення суду, а також з урахуванням вже прийнятих відповідачем заходів по частковій сплаті заборгованості перед позивачем, відповідач просив суд надати йому відстрочку виконання судового рішення у даній справі на до 01.10.2017р., оскільки вважає, що надання відстрочки сприятиме повному виконанню рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, на думку суду, ненадання товариству з обмеженою відповідальністю "КАЕФЕР АНТАЛ" відстрочки може призвести до призупинення його діяльності, що спричинить негативні наслідки.

Натомість, надання відстрочки, на думку суду, надасть можливість боржнику отримати грошові кошти та виконати рішення суду належним чином.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та надати відстрочку виконання судового рішення у справі №916/1735/17 до 01.10.2017р.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАЕФЕР АНТАЛ" (65028, м. Одеса, вул. Мечнікова, буд. №132, код ЄДРЮОФОПГФ 37679683) на користь приватного підприємства "СОБ" (67543, Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд. №57, код ЄДРЮОФОПГФ 31790846) заборгованість у сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., 2 157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 41 коп. - інфляційних, 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 40 коп. - 3% річних та витрати на оплату судового збору у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Відстрочити виконання судового рішення у справі №916/1735/17 - до 01.10.2017р.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 09 серпня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський