Постанова

від 03.08.2017 по справі 910/22712/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа№ 910/22712/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

За участю представників:

від позивача: Ковтун А.В. - за дов.

від відповідача: Ларьков В.І. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2017

у справі №910/22712/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Радикал Банк

до Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства

про стягнення 121 354,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Радикал Банк (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства (далі, відповідач) про стягнення 121 354,84 грн. заборгованості по орендній платі, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно Договору оренди майна №б/н від 31.12.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 у справі №910/22712/16 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства на користь Публічного акціонерного товариства Радикал Банк 121 356,84 грн. основного боргу, 1 820,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Громадська організація Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 у справі №910/22712/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за 11 місяців фактичного строку користування об'єктом оренди, то сума зобов'язань становить 121 000,00 грн.

Також, позивач просив стягнути заборгованість і за листопад місяць 2016 року, однак, на думку відповідача, позов у даній справі, всупереч пункту 5.4. Договору оренди, було подано до настання обов'язку відповідача зі сплати коштів за листопад 2016 року.

Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції були порушені процесуальні норми при розгляді справи, оскільки він не отримував ні копії позовної заяви та додатків до неї, ні ухвали суду про порушення провадження у справі, що спричинило неявку його представника у судове засідання та неподання відзиву та доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 14.03.2017.

14.03.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.03.2017 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом пов'язаної справи №911/391/17 за позовом Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства до Банку про визнання недійсним Договору оренди майна №б/н від 31.12.2015, стягнення заборгованості за яким є предметом спору в даній справі.

11.04.2017 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про витребування доказів, а саме документів, що підтверджують набуття позивачем права власності на майно, переданого за Договором оренди майна №б/н від 31.12.2015 (договори купівлі-продажу, балансові довідки, акти приймання-передачі тощо), та, відповідно, припинення права власності на майно, яке було передане за договором оренди. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що в момент припинення Договору оренди майна №б/н від 31.12.2015 представниками Банку було повідомлено відповідачу, що спірне орендоване майно вже не знаходиться у власності Банку. Відтак, на думку скаржника, неможливо достовірно підтвердити, що у Банку протягом всього часу дії Договору оренди було право на отримання орендних платежів.

Під час розгляду справи склад суду змінювався, розгляд справи декілька разів було перенесено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 апеляційну скаргу Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства прийнято до провадження у складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Тищенко А.І. та розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 04.07.2017.

У судове засідання, призначене на 04.07.2017, представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 розгляд справи №910/22712/16 відкладено на 03.08.2017.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.08.2017 подав заяву, у якій просив суд не розглядати його клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки підстави для його подання відпали.

Водночас, відповідач підтримав подане ним 11.04.2017 клопотання про витребування доказів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів з підстав, що будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив оскаржене рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 31.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Радикал Банк (орендодавець, позивач) та Громадською організацією Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства (орендар, відповідач) було укладено договір оренди майна №б/н (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно, що знаходиться за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 14, згідно додатку № 1 (далі, об'єкт).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до пункту 3.1.1. Договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в користування об'єкт оренди за актом приймання-передачі, який становить невід'ємну частину цього договору.

Згідно акту прийому-передачі від 31.12.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв майно (перелік наведений у цьому акті).

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 4.2. Договору строк оренди встановлено до 01.04.2016.

Відповідно до пункту 4.3. Договору якщо жодна із сторін за 7 календарних днів до закінчення терміну (строку) дії цього договору письмово не заявить про намір його припинення або зміни, цей договір щоразу автоматично продовжується на той самий термін (строк) та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 121 354,84 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до абз. 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 11 000,00 грн. за кожен місяць фактичного строку користування об'єктом оренди.

Згідно з пунктом 5.4. Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної у пункті 5.1 цього договору на рахунок орендодавця щомісячно до 10-го числа звітного місяця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 3.3.2. Договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на умовах, визначених у розділі 5 цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано факту порушення ним зобов'язання щодо сплати в повному обсязі вартості наданих послуг оренди майна за період з 31.12.2015 по 30.11.2016, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 121 354,84 грн.

Щодо тверджень скаржника про неправильність розрахунку заборгованості з орендної плати колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У наведеному в апеляційній скарзі розрахунку відповідач зазначає, що розрахунок орендної плати мав здійснюватись виходячи із 11 місяців користування майном та сума оренди має складати 121 000,00 грн.

Проте, відповідачем не враховано, що Договір оренди було укладено з 31.12.2015, а відтак, орендна плата за один день грудня місяця 2015 року становить 354,84 грн. (11 000,00 грн. : 31 день), що в загальній сумі становить 121 354,84 грн.

Також, не приймаються судом до уваги посилання скаржника на те, що позов у даній справі, всупереч вимог пункту 5.4. Договору оренди, було подано до настання обов'язку відповідача зі сплати коштів за листопад 2016 року.

Так, за змістом пункту 5.4. Договору орендна плата сплачується на рахунок орендодавця щомісячно до 10-го числа звітного місяця.

Тобто, строк виконання обов'язку зі сплати орендної плати за листопад 2016 року - до 10 листопада 2016 року. У свою чергу, позов у даній справі датований 06.12.2016 та надійшов до суду першої інстанції 12.12.2016, що підтверджується вхідним штемпелем Господарського суду міста Києва на ньому.

Враховуючи вищевикладене, Банком доведено та матеріалами справи підтверджено існування обов'язку у відповідача зі сплати заборгованості з орендної плати за Договором у розмірі 121 354,84 грн. за період з 31.12.2015 по 30.11.2016.

Заявляючи клопотання про витребування доказів від 11.04.2017, відповідач зазначав, що йому невідомо, чи було у Банку протягом всього часу дії Договору оренди право на отримання орендних платежів, оскільки у матеріалах справи відсутні докази щодо належності йому орендованого майна на праві власності.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки встановлення вказаних обставин жодним чином не буде спростовувати факту користування відповідачем орендованим майном у спірному періоді та наявності у нього заявленої до стягнення позивачем заборгованості. Крім того, орендоване згідно Договору оренди №б/н від 31.12.2015 майно вже повернуто позивачу згідно акту-прийому передачі майна від 03.01.2017 (том 1, а.с. 74-75).

Договір оренди №б/н від 31.12.2015 у судовому порядку недійсним не визнаний. Натомість, рішенням Господарського суду Київської області від 05.04.2017 у справі №911/391/17, яке набрало законної сили, відмовлено Громадській організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Радикал Банк про визнання недійсним Договору оренди №б/н від 31.12.2015. Факт наявності у Банку права передавати спірне майно в оренду Громадською організацією Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства під час вирішення справи №911/391/17 не заперечувався, що вбачається зі змісту позовної заяви.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідач не отримував копії позовної заяви та додатків до неї, а також ухвали суду про порушення провадження у справі не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, позивачем до позовної заяви була додана квитанція з описом вкладення у цінний лист, якою підтверджується факт направлення Банком на адресу відповідача (02068, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 3-Б, кв. 132) копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимоги до осіб, які звертаються з позовами до господарського суду, надавати докази отримання відповідачами копії позовної заяви з доданими документами, а містить обов'язок лише про направлення копії позовної заяви з доданими документами. Відсутність доказів отримання відповідачем копії позовної заяви з доданими документами не є підставою для повернення позовної заяви позивачу в розумінні статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, копія ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 13.12.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02068, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 3-Б, кв. 132, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу місцевого господарського суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі, Постанова №18) роз'яснено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, з огляду на приписи статті 64 Господарського процесуального кодексу України та пункт 3.9.1. Постанови №18, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, однак, відзиву на позовну заяву суду не надав, у судові засідання двічі не з'явився.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений та документально підтверджений, висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми є обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Разом з тим, враховуючи матеріали справи, зазначення судом першої інстанції у пункті 2 резолютивної частини оскарженого рішення суми основного боргу, що підлягає стягненню, у розмірі 121 356 (сто двадцять одна тисяча триста п'ятдесят чотири) грн. 84 коп. , оцінюється колегією суддів як технічна описка, оскільки в описовій та мотивувальній частинах рішення судом зазначається саме заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості у розмірі 121 354,84 грн., розмір якої підтверджується матеріалами справи. Крім того, у дужках розмір присудженої до стягнення суми боргу розшифровується вірно, у відповідності зі встановленими обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 89, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 у справі №910/22712/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 у справі №910/22712/16 залишити без змін.

Виправити описку, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Стягнути з Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства (02068, м. Київ, просп. П.Григоренка, 3Б, кв. 132, код ЄДРПОУ 38566507) на користь Публічного акціонерного товариства Радикал Банк (08130, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2-В, код ЄДРПОУ 36964568) 121 354 (сто двадцять одна тисяча триста п'ятдесят чотири) грн. 84 коп. основного боргу, 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ .

Матеріали справи №910/22712/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич