Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
====================================================================================================================================================================
Іменем України
РІШЕННЯ
"08" серпня 2017 року Справа № 927/563/17
Позивач: Борзнянська міська рада Чернігівської області , код ЄДРПОУ 04061725, вул. П.Куліша, 107, м. Борзна, Чернігівська область, 16400
Відповідач: Фермерське господарство Виробничо-торгова фірма "Борзна- Агросервіс", код ЄДРПОУ 22820850, вул. Л.Українки 4, м. Борзна, Чернігівська область, 16400
про розірвання договору оренди землі
Суддя Бобров Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - міський голова, посвідчення № 1, термін дії 2015-2020 роки;
від відповідача: участи не взяв.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем - Борзнянською міською радою Чернігівської області подано позов до Фермерського господарства Виробничо-торгова фірма "Борзна-Агросервіс" про розірвання договору оренди землі.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалася перерва.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що між Борзнянською міською радою та ФГ ВТФ "Борзна-Агросервіс", на підставі рішення позачергової сесії 6 скликання міської ради від 24.11.2014 Про надання в оренду земельної ділянки , було укладено 01.01.2015 договір оренди земельної ділянки площею 7775,0 м кв., яка знаходиться за адресою: м. Борзна, вул. Островського, 4, в зв'язку з тим, що на земельній ділянці майно, що належало ТОВ Декс-2005 , передано в оренду ФГ ВТФ "Борзна-Агросервіс".
Згідно з цим договором земельна ділянка за цільовим призначенням передається в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ - 01.13). Проте, вказує у позові позивач, в рішенні Борзнянської міської ради від 24.11.2014 не зазначено, що земельна ділянка передається відповідачу в користування за цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення. Рішення щодо зміни цільового призначення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Борзнянською міською радою не приймалося.
Передана в оренду земельна ділянка, зазначає позивач, належить до комунальної власності, її цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Згідно з інформацією із Публічної кадастрової карти України орендована відповідачем земельна ділянка відноситься до земель промисловості.
Крім того, вказує позивач, акт приймання-передачі земельної ділянки не оформлявся, схема розташування земельної ділянки до договору не прикладалася, договір не був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст.125 Земельного кодексу України. На земельній ділянці відповідачем здійснюється деревообробна діяльність, що підтверджується ОСОБА_1 обстеження земельної ділянки, який складено комісією міської ради.
Депутати міської ради рішенням 5 сесії 7 скликання від 18.02.2016 відмінили рішення позачергової 32 сесії 6 скликання від 27.11.2014 Про надання в оренду земельної ділянки ФГ ВТФ "Борзна-Агросервіс"в особі директора ОСОБА_2 за адресою: м. Борзна, вул. Південна, 4 (колишня вулиця Островського)у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на будівлі, які розташовані на земельній ділянці та нецільовим використанням земельної ділянки і припинили договір оренди земельної ділянки.
Позивач вважає, що неправомірні дії ФГ ВТФ "Борзна-Агросервіс" проявляються в тому, що, не переоформивши в законному порядку право власності на будівлі, які розташовані на даній земельній ділянці, відповідач самовільно здійснив цільове використання земельної ділянки, заключив договір оренди, який не відповідає рішенню позачергової 32 сесії 6 скликання міської ради від 27.11.2014 і, як наслідок, спричинив збитки міському бюджету за 2015-2016 роки у сумі 14306,22 грн.
Незважаючи на рекомендований лист позивача з пропозицією припинити користування земельною ділянкою та не здійснювати перерахунок коштів за оренду плату за договором оренди, відповідач не виявив доброї волі для вирішення цього спору у позасудовому порядку.
Посилаючись зокрема на ч.3 ст.31 Закону України Про оренду землі , позивач вказує, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін або ж на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, в порядку встановленому законом.
Позивача просить суд розірвати договір оренди землі, укладений між Борзнянською міською радою та Фермерським господарством Виробничо-торгова фірма "Борзна-Агросервіс" від 01.01.2015.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.44) проти позову заперечує, позовних вимог не визнає, зокрема вказуючи, що позов не містить жодних правових підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами.
Відповідач вважає, що укладений між сторонами 01.01.2015 договір оренди землі укладено правомірно.
У відзиві на позов відповідач вказує на те, що цей договір не був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст.125 Земельного кодексу України, тому що в даному договорі на останній сторінці зазначено, що, відповідно до ст.4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , договір не є обов'язковим в державній реєстрації.
Рішення Борзнянської міської ради від 27.11.2014 про надання в оренду земельної ділянки, зазначає відповідач, приймалося на підставі заяви ФГ ВТФ "Борзна-Агросервіс" про передачу в оренду земельної ділянки, в якій було зазначено що дана земельна ділянка буде використовуватися для інших сільськогосподарських потреб.
Посилаючись на абз.3.5 п.5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 1-9/2009, відповідач вказує на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення.
ФГ ВТФ "Борзна Агросервіс", зазначає відповідач, користується майном ТОВ Декс-2005 на підставі договору оренди і діяльність проводить у відповідності до чинного законодавства України та Статуту господарства.
Відповідач вважає, що орендована земельна ділянка використовується ФГ ВТФ "Борзна-Агросервіс" за цільовим призначенням, орендна плата сплачується у повному обсязі та у відповідності до розрахунку доданого до договору оренди землі.
У відзиві на позов відповідач просить повного відхилення вимог позивача, припинення провадження у справі, так як відсутній предмет спору, просить визнати неможливим розірвання договору оренди земельної ділянки та покласти судові витрати на позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у відзиві на позов.
До початку призначеного після перерви судового засідання на 08.08.2017 від відповідача засобами факсимільного зв'язку надійшло клопотання (а.с.77), в якому він просить суд розглянути справу без його участі.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, між Борзнянською міською радою (Орендодавець) та Фермерським господарством Виробничо-торгова фірма "Борзна-Агросервіс" (Орендар) 01.01.2015 було укладено договір оренди землі (далі - Договір) (а.с.12).
Цей договір було укладено на підставі рішення позачергової 32 сесії 6 скликання Борзнянської міської ради від 27.11.2014 Про надання в оренду земельної ділянки (а.с.19).
Згідно з п.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення (вид діяльності код КВ ЦПЗ - 01.13). земельна ділянка знаходиться за адресою: м. Борзна, вул. Островського, 4 (після перейменування - вул. Південна).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 7775,0 м.кв, у тому числі на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, споруди - виробничі приміщення (п.2 Договору).
Згідно з п.8 Договору його укладено на 5 років до 31.12.2019.
Згідно з п.40 Договір набирає чинності після підписання його сторонами.
У доданій до позовної заяви копії Договору запис про державну реєстрацію відсутній (а.с.13). Додана відповідачем до відзиву на позов копія останнього аркушу Договору (а.с.48) містить запис, що, відповідно до ст.4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , договір не є обов'язковим в державній реєстрації.
Згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч.9 ст.93 ЗК України, ч.2 ст.792 ЦК України).
Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон №161), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №161, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду передбачено ст.124 Земельного кодексу України.
У ч.1 ст.15 Закону №161, в редакції станом на 01.01.2015, встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з ч.2 цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.
У договорі, зокрема, відсутня така істотна умова об'єкта оренди як кадастровий номер земельної ділянки площею 7775,0 м кв.
Водночас, згідно з ч.4 ст.15 Закону №161, невід'ємними частинами договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно з законом.
Ці документи перелічені і в п.40 Договору.
Проте таких документів сторонами суду не надано у зв'язку з їх відсутністю.
Відповідно до ч.6 ст.6 Закону №161, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 ЗК України).
Згідно з ч.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV, на яку посилається відповідач, державній реєстрації прав підлягає зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельних ділянок.
Як свідчать матеріали справи, підписавши Договір, сторони не здійснили державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Цей факт сторонами не заперечується.
У п.п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
Враховуючи наведене вище, суд вважає Договір неукладеним, таким, що не породжує для сторін жодних цивільних прав та обов'язків.
Позивач обрав спосіб захисту порушеного права як розірвання Договору. Проте, розірвати можливо лише укладений договір .
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у позові.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
В судовому засіданні 08.08.2017, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 09.08.2017.
Суддя Ю.М. Бобров
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 08.08.2017 |
Оприлюднено | 10.08.2017 |
Номер документу | 68189791 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Бобров Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні