Рішення

від 08.08.2017 по справі 927/649/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?08? серпня 2017 року                      справа № 927/649/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк»

01001, м. Київ, вул.. Грушевського,1Д

Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги,50

Відповідач: Приватне підприємство «Перлина – 1»

14013, м. Чернігів,вул. Мендєлєєва,5А

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРУС»

49019, м. Дніпро,вул.. Набережна Заводська,9

Про стягнення 49401,84грн.

                                                            Суддя                               Н.О.Скорик

Представники сторін:

Від позивача : ОСОБА_2 – дов. № 6445-К-О від 17.05.2017 старший юрисконсульт

Від відповідача : не з’явився

Від третьої особи: не з’явився

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк “Приватбанк” подано позов до Приватного підприємства “Перлина – 1”, а участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС” про стягнення 17363,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 26983,75 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом, 5054,13 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом згідно договору банківського обслуговування № б/н від 20.06.2011,заяви про відкриття поточного рахунку від 20.06.2011.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 25.07.2017 по справі № 927/649/17 направлялась відповідачу за визначеною позивачем в позовній заяві та відповідачем в заяві про відкриття поточного рахунку адресою: м. Чернігів, вул.. Менделєєва,5А. 04.08.2017 на адресу суду повернулась як неотримана ухвала суду, направлена відповідачу за вищезазначеною адресою з відміткою відділення зв’язку “за не запитом”.

Третя особа пояснень по справі не надала.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 12.07.2017 не одержана третьою особою, повернута відділенням зв’язку на адресу суду як неодержана з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників судового провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який завчасно, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

                                                            Встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

20.06.2011 року між Приватним підприємством "Перлина-1" (відповідачем) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (позивачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір № б/н банківського обслуговування від 20.06.2011 року та зобов'язався виконувати умови договору.

Згідно з умовами договору клієнту був встановлений кредитний ліміт у сумі 1000,00 грн. - з 14.03.2013 року та 10000,00 грн. - з 21.06.2013 року на поточний рахунок №26003060730511 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг"

На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 20.06.2011 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" надавалися Приватному підприємству "Перлина-1" кредитні кошти у межах встановленого ліміту.

Відповідно до п.3.2.1.1.1. “Умов та Правил надання банківських послуг” (далі - Умови) кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту – фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) . Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок чи настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

В п. 3.2.1.1.3. Умов зазначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України (загальні умови виконання господарських зобов'язань) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу в межах кредитного ліміту грошові кошти в сумі 9923,52 грн.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 3.2.1.4 Умов затверджено порядок розрахунків за користування кредитом, яким встановлюється диференційована процентна ставка. Процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту і може бути змінена банком у порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач обов'язок зі сплати коштів за договором не виконав, грошові кошти не повернув, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість за кредитом в сумі 9923,52 грн.

Відповідно до ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014 по справі № 904/3667/14.

Крім того, відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014 по справі № 904/3667/14 про стягнення заборгованості за спірним договором відповідачами виступали ПП «Перлина – 1» (відповідач по справі № 927/649/17) та ТОВ «ВЕРУС» (третя особа по справі № 927/649/17). Останній являється поручителем (згідно договору поруки № 10620CNGLS0OE від 11.11.2012) перед кредитором за виконання ПП «Перлина – 1» усіх своїх обов’язків за договором банківського обслуговування від 20.06.2011 р. Рішенням суду від 01.07.2014 по справі № 904/3667/14 заборгованість за невиконання кредитного договору стягнуто солідарно. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що поручителем (третьою особою по справі № 927/649/17) заборгованість за спірним договором не сплачувалась, кредитні кошти не повертались.

Позивачем нараховувались відповідачу відсотки за користування кредитом за період з 01.10.2013 по 12.04.2017 в сумі 19639,75 грн. За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014 по справі № 904/3667/14 з відповідача стягнуто 2275,79 грн. Таким чином, станом на день винесення рішення 08.08.2017 заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом становить 17363,96 грн. за період з 01.10.2013 по 12.04.2017.

Відповідач свої зобов’язання щодо сплати відсотків за весь період користування кредитом не виконав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що факт наявності заборгованості відповідача по несплаті відсотків за користування кредитом перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги про стягнення 17363,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.3.2.1.4.4 та 3.2.1.4.5 Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

За період з 01.10.2013 року по 12.04.2017 року, позивачем нараховано 5589,99 грн. комісії за користування кредитом. За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014 по справі № 904/3667/14 з відповідача стягнуто 535,86 грн. комісії Таким чином, станом на день винесення рішення 08.08.2017 заборгованість відповідача по комісії за користування кредитом становить 5054,13 грн. за період з 01.10.2013 по 12.04.2017, яка не сплачена відповідачем.

Оскільки, доказів сплати 5054,13 грн. боргу по комісії не надано відповідачем, позов в цій частині вимог про стягнення підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.3.2.1.5.1 “Умов та правил надання банківських послуг” при порушенні клієнтом будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом , термінів повернення кредиту , винагороди, передбаченого п.п.3.2.1.4.4, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Підпунктом 3.2.1.5.4. “Умов та правил надання банківських послуг” передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов’язань, передбаченої п.3.2.1.5.1.,3.2.1.5.2.,3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 (п’ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов‘язання мало бути виконано клієнтом.

Термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.п 3.2.1.5.7. Умов).

За несвоєчасне виконання зобов’язань за договором позивачем нараховано 27685,31 грн. пені за період прострочення з 01.10.2013 по 12.04.2017. Згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2017 по справі № 904/3667/14 стягнуто 701,56 грн. пені. На момент винесення рішення судом 08.08.2017 заборгованість по несплаті пені за прострочку виконання зобов’язань по договору становить 26983,75 грн. за період прострочення виконання зобов’язань з 01.10.2013 по 12.04.2017.

Доказів відсутності своєї вини в простроченні платежів та доказів оплати пені відповідач не надав, а тому вимоги позивача в цій частині позову є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи доведеність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем по кредитному договору від 20.06.2011 року, суд визнає позов обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись           ст..173,174,175,193,218 Господарського кодексу, ст.ст. 11,202,205,207,526,530,549,610,611,612,626,634,638,639 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити повністю.

          Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПЕРЛИНА – 1», м. Чернігів, вул.. Менделєєва,5А, код 24838896 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», м. Київ, вул.. Грушевського,1Д, код 14360570, 17363,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 26983,75 грн. пені, 5054,13 заборгованості по комісії за користування кредитом,1600 грн. судового збору.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Повне рішення підписано 09.08.2017

                    Суддя                                                              Н.О. Скорик