Постанова

від 08.08.2017 по справі 809/2544/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6826/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства ,,Конструктив" до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

15 серпня 2013 року приватне підприємство (ПП) ,,Конструктив" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) від 06.08.2013 року за №№0000572204 та № 0000582204.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року позов задоволено повністю. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 06.08.2013 року за №0000572204 та за №0000582204.

Також суд стягнув з Державного бюджету України на користь приватного підприємства ,,Конструктив" судовий збір в сумі 2294,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року апеляційна скарга ДПІ у м. Івано-Франківську залишена без задоволення, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року змінена в частині викладення мотивів задоволення позову

Ухвалою від 23 травня 2017 року Вищий адміністративний суд України постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу податковий орган мотивує тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ТзОВ ,,БТК ,,Євробуд", ПП ,,Один Два Три", ПП ,,Юридична фірма ,,Фортеця", ТзОВ ,,Інтеграл Ай Ті", ТзОВ ,,Гарант-Буд-Сервіс".

Відповідач також вважає, що господарські операції, які відображені позивачем у наданих суду документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та операційних витрат.

За таких обставин податковий орган вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ПП ,,Конструктив" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, оформленої актом №673/09-15-22-04/31790008 від 23.07.2013 року, ДПІ у м. Івано-Франківську 06 серпня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення: за № 0000582204, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 262740,00 грн., в тому числі 256621,00 грн. за основним платежем та 97284,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- за № 0000572204, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 333705 грн. 00 коп., в тому числі 236421,00 грн. за основним платежем та 6119,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.15,16).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств"; пункту 138.2 статі 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 256621,00 грн., у томі числі: за III квартал 2010 року - на 24475,00 грн., за II квартал 2011 року - на 30255,00 грн., за III квартал 2011 року - на 157122,00 грн., за IV квартал 2011 року - на 44769,00 грн.

Крім того, порушення позивачем вимог пункту 7.1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.45 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" , пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пунктів 201.1, 201.4, статті 201 Податкового кодексу України призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 236421,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року - на 19580,00 грн., за жовтень 2010 року - 17847,00 грн., за травень 2011 року - на 23144,00 грн., за липень 2011 року - на 39443,00 грн., за серпень 2011 року - на 53841,00 грн., за вересень 2011 року - на 24944,00 грн., за жовтень 2011 року - на 21045,00 грн., за листопад 2011 року - на 7422,00 грн., за грудень 2011 року - на 23199,00 грн., за січень 2012 року - на 5956,00 грн.

Вказані порушення, на думку податкового органу, були допущені позивачем у зв'язку з відображенням у податковій звітності (сформовано витрати, визначено податок на прибуток та податковий кредит по ПДВ) безтоварних угод, укладених між позивачем та наступними суб'єктами господарювання: ПП ,,Юридична фірма Фортеця", ТзОВ ,,Гранд Буд Сервіс", ПП ,,Один Два Три", ТзОВ ,,БТК ,,Євробуд", ТзОВ ,,Інтеграл Ай ті".

До таких висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, на підставі матеріалів, які надійшли від інспекцій за місцем реєстрації контрагентів позивача. Відповідно до цих матеріалів у зазначених підприємств відсутні необхідні трудові та виробничі потужності для здійснення поставок такої кількості товару. В досліджених актах зафіксовано факти здійснення такими господарюючими суб'єктами операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань (відсутність власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких би проводилася господарська діяльність, основних засобів та нематеріальних активів, операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, оскільки перевіркою не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені протиправно, без урахування наявних у позивача первинних документів, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій та принципу індивідуалізації покарання.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 03.10.2011 року ПП ,,Конструктив" та ТзОВ ,,Будівельно-торгова компанія ,,Євробуд" уклали договір постачання будівельних матеріалів. На підтвердження факту виконання умов цього договору підприємство позивача надало копії видаткових накладних на відпуск ТзОВ ,,БТК ,,Євробуд" позивачу будівельних матеріалів, електрообладнання, металоконструкцій, дверних блоків, сантехнічного обладнання, платіжних доручень про перерахування коштів (а.с. 98, 106-118 т.1).

23.09.2010 року підприємство позивача та ПП ,,Один Два Три" уклали договір на постачання товару. На підтвердження факту виконання умов цього договору підприємство позивача надало копію видаткової накладної на поставку ПП ,,Один Два Три" позивачу плит залізобетонних марки ,,ПКЖ 6х1,5" на загальну суму 117480,13 грн. (з ПДВ), платіжного доручення на перерахування коштів (а.с. 120, 132,133 т.1).

28.04.2011 року ПП ,,Коструктив" та ПП ,,Юридична фірма ,,Фортеця" уклали договір на постачання товару. На підтвердження факту виконання умов цього договору позивач надав копії видаткових накладних на отримання від вказаного контрагента будівельних матеріалів, електрообладнання, пиломатеріалів, рам віконних, блоків дверних, плит, розчинника, сантехнічного обладнання, тощо, платіжних доручень про перерахування коштів (а.с. 136, 161-186, 187-194 т.1).

Також, позивач надав копії видаткової накладної від 28.11.2011 року за №28/11-24 та платіжного доручення від 30.11.2011 року за №445 на підтвердження факту придбання у ТзОВ ,,Гарант-Буд-Сервіс" пудри алюмінієвої, уайт-спіріта, блоків дверних металевих та бойлера 100 л. на загальну суму 11519,42 грн. (з ПДВ) (а.с. 216, 219 т.1); копії видаткової накладної від 30.01.2012 року за №30/01-15, платіжного доручення від 06.02.2012 року за №5 та податковою накладною від 30.01.2012 року за №543 на отримання від ТзОВ ,,Інтеграл Ай Ті" цегли на загальну суму 35733,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 192-194 т.1).

Крім того, підприємство позивача та ПП ,,Один Два Три" уклали 01.10.2010 року договір за №153-10 та додаткову угоду до нього від 07.10.2010 року на виконання ремонтних робіт дахів на вул. Шептицького, 2 та на вул. Гаркуші, 8 в м. Івано-Франківську на загальну суму 107080,00 грн. (а.с. 119 т.1, 42 т.5).

Підставою для виконання цих робіт з ремонту дахів слугували звернення ТзОВ ,,Горизонт" до позивача про усунення недоліків за договорами підряду від 03.01.2006 року за №88-06 та від 11.11.2006 року за №75-06 з будівництва громадсько-торгового комплексу та багатоквартирного житлового будинку (а.с. 30-31, 32-41, 43-44 т.5).

На підтвердження факту виконання зазначених робіт позивач надав копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжних доручень (а.с. 124-131, 134-135 т.1).

01.11.2011 року ПП ,,Конструктив" та ТзОВ ,,Гарант-Буд-Сервіс" уклали договір за №177-11 на виконання електромонтажних робіт в адміністративному будинку по вул. Назарія Яремчука в селі Ямниця Івано-Франківської області, на підтвердження факту виконання умов якого позивач надав копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, платіжних доручень (а.с. 195, 200-215, 217-218, 220 т.1).

На обґрунтування своїх висновків про реальний характер зазначених господарських операцій суд першої інстанції зазначив, що всі контрагенти позивача на час укладення договорів та здійснення господарських операцій були зареєстровані в ЄДРПОУ як юридичні особи та перебували на обліку як платники податків, зборів та інших обов'язкових платежів у податкових органах за місцем їх реєстрації, а також мали ліцензії на право виконання будівельних робіт. Угоди позивача, укладені з вказаним вище контрагентами в ході його господарської діяльності, були направлені на настання реальних юридичних наслідків, а саме - придбання товарів та послуг, зокрема, будівельних.

Також, суд вказав, що позивач мав відповідний персонал, основні засоби (приміщення, транспорт та інше рухоме і нерухоме майно) для здійснення господарської діяльності, що підтверджується дослідженими судом письмовими доказами: звітами до органів Пенсійного фонду України про суми нарахованої заробітної плати, звітами до податкових органів про нарахування податку з доходів фізичних осіб, накладними про придбання технічних засобів для виконання будівельних робіт, договорами оренди транспортних засобів, довідками про наявність основних засобів та персоналу (а.с. 59-191, 200-209 т.2, 140-157, 159-161 т.3, 23, 24 т.5).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо наявності у позивача необхідних умов та можливостей для здійснення господарської діяльності, а саме виконання будівельних робіт для Загвіздянської сільської ради, державного підприємства ,,Національна енергетична компанія ,,Укренерго", ВАТ ,,Івано-Франківськцемент" та інших замовників.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду визнає помилковими висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ПП ,,Юридична фірма Фортеця", ТзОВ ,,Гранд Буд Сервіс", ПП ,,Один Два Три", ТзОВ ,,БТК ,,Євробуд", ТзОВ ,,Інтеграл Ай ті", виходячи х наступних аргументів.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні вимоги містили відповідні пункти статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість".

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні вимоги містили відповідні пункти статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств".

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит та формування валових витрат не можна вважати законним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. А відтак додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався платник при виборі контрагента на відповідному ринку товарів.

Тому наявність у позивача видаткових та податкових накладних, виданих ПП ,,Юридична фірма Фортеця", ТзОВ ,,Гранд Буд Сервіс", ПП ,,Один Два Три", ТзОВ ,,БТК ,,Євробуд", ТзОВ ,,Інтеграл Ай ті" як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту та валових витрат, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу валових витрат сум вартості товару та до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши наявні в матеріалах докази встановила, що згідно актів перевірок, складених ДПІ у Печерському районі м.Києва, у ПП ,,Юридична фірма Фортеця", ТзОВ ,,Гранд Буд Сервіс", ПП ,,Один Два Три", ТзОВ ,,БТК ,,Євробуд", ТзОВ ,,Інтеграл Ай ті" відсутні будь-які засоби для здійснення підприємницької діяльності, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Перевірками також встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям ( а.с. 31-53 т.2).

Під час допитів ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які в наданих позивачем документах значаться директорами відповідно ПП ,,Один Два Три", ПП ,,Юридична фірма Фортеця", ТзОВ ,,БТК ,,Євробуд", ТзОВ ,,Гранд Буд Сервіс", ТзОВ ,,Інтеграл Ай ті" показали, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не мали, ніяких документів не складали і не підписували. Вони лише за винагороду надали свої документи для реєстрації вказаних підприємств ( а.с. 26-30 т.2, а.с.217-256 т. 5).

Крім того, позивач не надав жодного документу на підтвердження транспортування товарів від контрагентів, що в сукупності з іншими доказами свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання щодо протиправності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з вказаними контрагентами, оскільки фактичного виконання цих операцій не було.

Що стосується правомірності призначення та проведення позапланової перевірки, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової перевірки, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначає отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Пунктом 78.4. статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Матеріали справи свідчать, що позапланова виїзна документальна перевірка ПП ,,Конструктив" призначена наказом ДПІ у м. Івано-Франківську на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України майора податкової міліції Мазуркевича В.А. від 01 червня 2013 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки по матеріалах кримінального провадження № 32012110060000109 від 17.12.2012 р. (а.с. 181-182 т.5).

Оскільки позапланова перевірка ПП ,,Конструктив" була призначена на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні не стосовно посадових осіб ПП ,,Конструктив", колегія суддів не вбачає порушень податковим органом вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України, а відтак відсутні правові підстави для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень з підстав порушенням вимог законодавства під час призначення та проведення позапланової перевірки позивача.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу приписів п 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак дійшов помилкового висновку щодо наявності реального характеру господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентами та відповідно щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.1 ст. 41, ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі № 809/2544/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову приватного підприємства ,,Конструктив" до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Н.В. Ільчишин

Т.І. Шинкар

Постанова в повному обсязі складена 10 серпня 2017 року.