Рішення

від 29.05.2007 по справі 8/119-2086

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/119-2086

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2007 р.Справа № 8/119-2086

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді      Гирили І.М.

Розглянув справу:               

за позовом  Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (облспоживспілки), майдан Волі, 4, м. Тернопіль       

до відповідача  Госпрозрахункового відокремленого підрозділу "Громадське харчування" Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Князя Василька, 6, м. Теребовля Тернопільської області        

про стягнення 9000 грн. неповернутої позики та 125 грн. –3% річних

За участю представників:

Позивача: Помазанської С.І. –начальника юридичного відділу, довіреність №11/134 від 15.12.2006р.

Відповідача: Свідерської Л. І. –директора, постанова Правління РайСТ № 27 від 31.12.2002р.

В судовому засіданні представникам позивача та відповідача роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені  статтями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:  

          Тернопільська обласна спілка споживчих товариств (облспоживспілка), майдан Волі, 4, м. Тернопіль звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Госпрозрахункового відокремленого підрозділу "Громадське харчування" Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Князя Василька, 6, м. Теребовля Тернопільської області        заборгованості на загальну суму 9 125 грн., з яких  9000 грн.  - сума неповерненої позики, згідно Договору позики від 14.10.2003р. та 125 грн. - три відсотки річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір позики, який укладений між сторонами по справі 14.10.2003 року, угоди від 13.10.2004 року та від 12.10.2005 року, якими продовжено термін надання позики до 14 жовтня 2005 року та, відповідно, до 14.10.2006 року, виписки з особового рахунку позивача, як доказ надання відповідачу позики в сумі 15 000 грн., «ответные кредитовые документы», як доказ часткового повернення відповідачем коштів в сумі 6 000 грн., стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав недобросовісно та неналежним чином, що зумовило позивача звернутись до господарського суду з даним позовом.  

У відзиві на позов від 29.05.2007 року за № 44 та у судовому засіданні представник відповідачі позовні вимоги визнає повністю. Стверджує, що сума позики в повному обсязі вчасно неповернута, у зв'язку з важким фінансовим станом підприємства.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши доводи представників позивача та відпровідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд  встановив:  

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду  за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивач –Тернопільська обласна спілка споживчих товариств, майдан Волі, 4, м. Тернопіль, згідно довідки Головного управління статистики у Тернопільській області  №31-30, є юридичною особою, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться за ідентифікаційним кодом  №01767413.

Відповідач –госпрозрахунковий відокремлений підрозділ «Громадське харчування»районного споживчого товариства, пров. Князя Василька, 6, м. Теребовля Тернопільської області, згідно довідки Головного управління статистики у Тернопільській області  №22-92, є юридичною особою, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться за ідентифікаційним кодом  №25934749.

Як встановлено в судовому засіданні, 14 жовтня 2003 року між Тернопільської облспоживсілкою, як Позикодавцем, з однієї сторони, та ГВП «Громадське харчування»Теребовлянського РайСТ, як Позичальником, з іншої сторони, укладено Договір позики, за умовами якого Позикодавець (позивач у справі) зобов'язався надати Позичальнику безпроцентну позику, а останній (відповідач у справі) –повернути позику у визначений договором термін.

П.п. 4.1 п. 4 зазначеного Договору сторони передбачили, що термін надання позики Позичальнику визначається з моменту перерахування коштів і становить 1 рік, проте за угодою сторін може бути продовжений (п.п. 4.2. Договору).

Так, 13 жовтня 2004 року сторони по справі /по договору/ уклали угоду, якою продовжили термін надання позики Позичальнику до 14 жовтня 2005 року, а угодою від 12 жовтня 2005 року даний термін ще продовжили до 14.10.2006 року. Зазначені угоди вступають в силу з моменту їх підписання і є невід'ємними частинами  Договору позики від 14.10.2003 року.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору від 14.10.2003 року після закінчення терміну, зазначеного у п. 4.1 договору, і відповідно,  з врахуванням угод про продовження терміну надання позики від 13.10.2004 року та 12.10.2005 року, Позичальник (відповідач по справі) зобов'язався повернути суму позики, а саме в безготівковому  порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідних коштів  на розрахунковий рахунок Позикодавця.

Сума позики за договором становить 15 000 грн.(п. 2 Договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання за договором позики, згідно якого, в силу ст. 1046 Цивільного кодексу України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що Позичальник  зобов'язаний  повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Позика,  надана  за  договором безпроцентної позики,  може бути повернена позичальником достроково,  якщо інше не встановлено договором.

Позика    вважається   повернутою   в   момент   передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання укладеного між сторонами договору позики від 14.10.2003 року, Тернопільська обласна спілка споживчих товариств, м. Тернопіль перерахувала на рахунок відповідача «фінансову допомогу»16.10.2003 року в сумі 10 000 грн. (без ПДВ) та 24.10.2003 року в сумі 5 000 грн. (без ПДВ), що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, належним чином завірені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Однак, відповідач, всупереч умов Договору позики, угод  про продовження терміну надання позики та вимог законодавства, свої зобов'язання по поверненню наданої йому безпроцентної позики  виконав частково, а саме в сумі 6 000 грн., що підтверджується зворотніми кредитними документами № 300 від 20.07.2006р. на суму 2 000грн., № 408 від 20.10.2006 року на суму 2 000 грн., випискою з особового рахунку відповідача, яка свідчить про повернення позики /фінансової допомоги/ в сумі 1 000 грн., платіжним дорученням № 132 від 23.04.2007 року на суму 1 000 грн.(належним чином завірені копії знаходяться у матеріалах справи), позика в сумі 9 000 грн. залишається не поверненою.

Таким чином, зобов'язання по наданню безпроцентної позики Позикодавцем (позивачем по справі) виконано належним чином, і, відповідно, у останнього виникло право вимагати повернення даної позики  у визначений договором позики та угодами до даного договору  термін.

Станом на день звернення позивача до суду з позовом заборгованість Госпрозрахункового відокремленого підрозділу "Громадське харчування" Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Князя Василька, 6, м. Теребовля Тернопільської області    по неповернутій позиці  становить 9 000 грн.

Факт надання безпроцентної позики /фінансової допомоги/ по договору позики від 14.10.2003 року та лише часткового її повернення  відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.

Суд відзначає, що сторони по справі у Договорі позики від 14.10.2003 року, зокрема,  передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 13.10.2004р.(п. 6 Договору).

Враховуючи те, що сума позики повернута частково в сумі 6 000 грн. і неповернутою залишається сума позики в розмірі 9 000 грн., даний договір вважається пролонгованим до проведення повного розрахунку відповідача перед  позивачем по справі.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Таким чином, господарський суд визнає правомірними, обґрунтованими  та такими, що підлягають до задоволення, позовні вимоги Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, м. Тернопіль щодо стягнення з Госпрозрахункового відокремленого підрозділу "Громадське харчування" Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Князя Василька, 6, м. Теребовля Тернопільської області заборгованості по неповернутій позиці в сумі 9 000 грн., згідно Договору позики від 14.10.2003 року.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа , яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

У відповідності до статті 1050 ЦК України: ''якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу''.

Так, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування та стягнення з відповідача  3% річних в сумі 125 грн.

У відповідності до вимог ст. ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 209,509,526,625,1046-1050  Цивільного кодексу України, ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,4,12,22,32,33,43,44-49,69,75,82,84,85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з  Госпрозрахункового відокремленого підрозділу "Громадське харчування" Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Князя Василька, 6, м. Теребовля Тернопільської області  (ідентифікаційний код 25934749) на користь Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (облспоживспілки), майдан Волі, 4, Тернопіль  (ідентифікаційний код 01767413) –9000 грн. неповернутої позики, 125 грн. –3% річних  та 220 грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його  прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                                    І.М. Гирила