Рішення

від 10.08.2017 по справі 547/1198/16-ц

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/1198/16-ц

Провадження №2/547/102/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до суду, обґрунтовуючи позовні вимоги неможливістю для неї, як для спадкоємця за заповітом своєї матері ОСОБА_3, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,48 га, що належала померлій матері, через неможливість ідентифікувати нотаріусом майна, яке заповідано спадкодавцем спадкоємцеві, та неможливістю через це оформити спадщину у нотаріальному порядку.

У квітні 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що як повнолітній непрацездатний син своєї матері ОСОБА_3 має право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, а саме на 1/4 частку земельної ділянки площею 3,48 га, що належала померлій.

ОСОБА_1 позов підтримала, пояснила, що спадщину матері ОСОБА_3 слід ділити за заповітом: позивачеві всю землю, а відповідачеві ОСОБА_2 будинок, грошовий вклад, тобто виконати її волю.

ОСОБА_4ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позов підтримав, пояснив, що ОСОБА_1 прийняла спадщину матері ОСОБА_3. У заповіті вказано на заповідання їй земельної та майнової частки (паїв), що ОСОБА_1 тлумачить як земельна ділянка матері ОСОБА_3 площею 3,48 га за державним актом на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 114909 від 31.12.2004. ОСОБА_1 у встановленому порядку спадщин прийняла. Спадщина повинна бути розділена між дітьми спадкодавця відповідно до заповіту.

ОСОБА_6ОСОБА_3 - ОСОБА_7 заперечувала проти первісного позову частково зазначивши, що ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині матері ОСОБА_3 незалежно від змісту заповіту, оскільки є її повнолітньою непрацездатною дитиною. Не заперечувала щодо того, що вказана у заповіті "земельна та майнова частка (паї)" є саме земельною ділянкою матері ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ОСОБА_3 площею 3,48 га за державним актом на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 114909 від 31.12.2004.

ОСОБА_6ОСОБА_3 - ОСОБА_8 заперечував щодо первісного позову частково, пояснив, що ОСОБА_1, можливо мала намір приховати від ОСОБА_2 відповідну справу, пропонувала йому потім письмово відмовитися від своєї обов'язкової частки у спадщині. ОСОБА_6 вважає, що спірна земельна ділянка має бути поділена у частках 3/4 і 1/4.

Погребняківська сільська ради Семенівського району Полтавської області просила розглянути справу за відсутності свого представника, щодо задоволення первісного позову не заперечує (а.с. 107).

ОСОБА_6ОСОБА_2 - ОСОБА_7 підтримала зустрічний позов повністю, зазначивши, що ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині матері ОСОБА_3 незалежно від змісту заповіту, оскільки є її повнолітньою непрацездатною дитиною. У 2012 році ОСОБА_2 став непрацездатним, йому присвоєно першу групу інвалідності.

ОСОБА_6ОСОБА_2 - ОСОБА_8 зустрічний позов підтримав, вказав, що не існує грошових коштів, на яків казано у заповіті ОСОБА_3 як на спадщину для ОСОБА_2. ОСОБА_9ОСОБА_2 будинок для ОСОБА_2 має вартість близько 14000 грн. Будинок є значно дешевшим, ніж земельна ділянка. Таке співвідношення було як на дату складення заповіту, так і на час розгляду справи у суді.

ОСОБА_1 заперечувала щодо зустрічного позову, оскільки спадкування землі повинно здійснюватися за волею спадкодавця, яка викладена у заповіті, тобто їй повністю.

ОСОБА_4ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заперечував щодо зустрічного позову, вказав, що ОСОБА_2 приховує розмір грошових коштів, які йому було заповідано ОСОБА_3, надана вартість будинку не може братися до уваги, оскільки визначена у березні 2005 року, коли діяли інші правила оцінки нерухомості. Вартість успадкованого ОСОБА_2 житлового будинку перевищує четверту частину вартості спірної земельної ділянки, тому правила ст. 1241 ЦК щодо права на обов'язкову частку у спадщині щодо ОСОБА_2 застосуванню не підлягають.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3, яка померла 20.04.2016 у с. Дем'янівка Семенівського району Полтавської області (а.с. 2, 6, 79), проживала одиноко (а.с. 8).

Після її смерті залишилася спадщина, зокрема спірна земельна ділянка, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 114909 від 31.12.2004, яка розташована на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області площею 3,48 га, кадастровий номер земельної ділянки 5324586300:00:001:0049 (а.с. 9), нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 81796,46 грн. (а.с. 10).

01.03.2005 ОСОБА_3 склала заповіт, яким, зокрема, "земельну та майнову частки (паї)" заповіла ОСОБА_1 (а.с. 7, 8). Особи, які беруть участь у справі, не заперечувала, що вказане у заповіті є земельною ділянкою площею 3,48 га за державним актом серія ПЛ № 114909.

Приватний нотаріус Семенівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 листом від 28.11.2016 № 01-16 повідомила, що спадкова справа на майно померлої ОСОБА_3 № 163/2016 відкрита на підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 13.07.2017. Також нотаріус вказав, що не може видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину, оскільки заповіт складено на земельну частку (пай), а спадковим майном є земельна ділянка площею 3,48 га (а.с. 11).

Заявами від 29.06.2016 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повідомили приватному нотаріусу ОСОБА_10 про прийняття спадщини за заповітом після смерті їх матері ОСОБА_3. Заяви отримано нотаріусом 13.07.2016 та у цей же день заведено спадкову справу № 163/2016.

Оглянута у судовому засіданні спадкова справа № 163/2016 не містить відомостей про існування будь-якого грошового вкладу спадкодавця ОСОБА_3, та належність їй будь-якого будинку із господарськими будівлями.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 03.03.2005 ОСОБА_3 отримала у спадок житловий будинок у с. Дем'янівка Семенівського району Полтавської області з надвірними будівлями, інвентаризаційна оцінка житлового будинку становить 14806,00 грн. Право власності зареєстровано за ОСОБА_3 24.03.2005 КП "Лубенське МБТІ".

23.04.2012 ОСОБА_2 довічно встановлено першу групу інвалідності, на що вказує довідка до акта огляду МСЕК № 0414861 та відповідне посвідчення (а.с. 56, 58, 82-84). Також він є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (а.с. 57).

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК) - дня смерті спадкодавця.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ст. 1269 ЦК).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).

Статтею 1241 ЦК передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Конституційний Суд України у рішенні 1-рп/2014 від 11.02.2014 розтлумачив, що положення ч. 1 ст. 1241 ЦК щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах щодо спадкування при визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі(ч. 1 ст. 11 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак суд робить висновок, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у встановлений законом 6-місячний строк прийняли спадщину своєї матері ОСОБА_3, подавши відповідні заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_11ОСОБА_3 інвалідність (непрацездатність повнолітньої дитини) надає йому право на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_3, яка становить 1/4 частки усієї спадщини ОСОБА_3 (1 / 2 / 2). При цьому суд враховує, що при спадкуванні за законом у ОСОБА_3 було б лише 2 спадкоємці першої черги - її діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Для визначення розміру обов'язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

Визначається дійсна вартість спадкового майна як заповідана, так і не заповідана, з урахуванням усіх спадкоємців за законом, які були б закликані до спадкування.

До обов'язкової частки зараховується все, що особа, яка має право на таку частку, отримує зі спадщини за будь-якою підставою: вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість встановленого на її користь заповідального відказу, банківський вклад, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Обов'язкова частка визначається шляхом визнання права за спадкоємцем на ідеальну частку спадщини чи виділенням йому при розділі визначених речей із спадкової маси. Якщо спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов'язковій або більша, то правила статті 1241 Цивільного кодексу України не застосовуються.

Суд наголошує, що ОСОБА_2 має право на обов'язкову (ідеальну) частку у спадщині ОСОБА_3 у розмірі 1/4.

Склад та вартість заповіданого ОСОБА_2 грошового вкладу із належними процентами, компенсаціями та індексаціями - не встановлено.

Вартість належного ОСОБА_3 житлового будинку, який успадковано ОСОБА_2 за заповітом, складає 14806,00 грн.

Вартість спірної земельної ділянки складає 81796,46 грн.

Доказів іншої вартості зазначеного майна судові не надано.

Отже обов'язкова (ідеальна) частка у спадщині ОСОБА_2 із повідомленої судові спадкової маси у грошовому еквіваленті складає (81796,46 + 14806,00) х 1/4 = 24150,62 грн.

Із вказаних 24150,62 грн (ідеальна частка) ОСОБА_2 успадкував будинок вартістю 14806,00 грн, тобто "нестача" його права на обов'язкову частку у спадщині складає 9344,62 грн (24150,62 - 14806,00), яка й повинна бути визначена як частка у спірній земельній ділянці спадкоємців ОСОБА_3, відповідно 9344,62 / 81796,46 і 72451,84 / 81796,46 частки.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок, що первісний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності на вказану частку спірної земельної ділянки як спадкоємця за заповітом, а зустрічний позов частковому задоволенню шляхом визнання за позивачем відповідної частки права власності спірну земельну ділянку, як спадкоємця, якому належить право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Керуючись ст.ст. 11, 57, 60, 158, 209, 212, 214, 215, 223, 291, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задоволити первісний позов частково.

Визнати за ОСОБА_1 (Полтавська обл., Семенівський р-н., с. Дем'янівка; РНОКПП НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування на 72451,84 / 81796,46 частки земельної ділянки площею 3,48 га на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яка належала померлій 20.04.2016 ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 114909 від 31.12.2004, кадастровий номер земельної ділянки 5324586300:00:001:0049.

У задоволенні первісного позову у іншій частині відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) право власності в порядку спадкування на 9344,62 / 81796,46 частку земельної ділянки площею 3,48 га на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яка належала померлій 20.04.2016 ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 114909 від 31.12.2004, кадастровий номер земельної ділянки 5324586300:00:001:0049.

У задоволенні зустрічного позову у іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Семенівський районний суд Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.Ф.Харченко