Ухвала

від 19.07.2017 по справі 757/25472/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25472/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю представника володільця майна ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Печерського районного суду міста Києва клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_5 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського р-го суду м. Києва з клопотанням про арешт майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання СВ Печерсського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування №42016100000001181 від 01.12.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що у ході досудового розслідування встановлено, що 02.06.204 р. за №7/14/12-3/009-14 замовнику та генеральному підряднику ТОВ «Житлобувінвест» (ЄДРПОУ 32162782) Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, а саме на вул. Новоселицька, 23, 25/4 та вул. Буслівська, 12, 14/2 у м. Києві. У подальшому 17.03.2015 за №ІУ115150760137 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ Житлобудінвест« видано дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом » на вул.Новоселицька, 23, 25/4 та вул. Буслівська, 12, 14/2 у м. Києві.

Будівництво здійснюється на земельних ділянках, які на прві власності налажеть ТОВ «Житлобудінвест» та, відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у м. Києві №0-26-0.21-1909/2-17 та мають наступне цільове призначення:

- м. Київ, вул. Новоселицька, 23 ( кадастровий номер 8000000000:82:135:0015, цільове призначення для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва);

- м. Київ, вул. Новоселицька, 25/4 ( кадастровий номер 8000000000:82:135:0017, цільове призначення для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва);

- м. Київ, вул. Буслівська,12 ( кадастровий номер 8000000000:82:135:0016, цільове призначення для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва);

- АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 8000000000:82:135:0019, цільове призначення для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва);

- АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 8000000000:82:135:0018, цільове призначення для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва);

Земельні ділянки на яких здійснюється будування за функціональним призначенням відносяться до житлової садибної забудови.

Відповідно до ч.2 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.4 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проте, незважаючи на вказані вимоги Закону Департаментом містобудування та архітектури видано відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт, що свідчить про можливе вчинення службовими особами Департаменту та Державної архітектурно-будівельної інспекції України кримінального правопорушення.

Таким чином, вказані земельні ділянки мають значення для кримінального провадження, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовими доказами, тому з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, а також встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження у слідства виникла необхідність в накладенні арешту на зазначені земельні ділянки

У судовому засідання прокурор внесене клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Представник володільця майна проти задоволення клопотання заперечувала.

Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вдповідно до ч.1 ст. 170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 171з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно з ч.1 ст. 173 слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників, враховуючи, що до цього часу жодній службовій особі ТОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ не було повідомлено про підозру, підстав відповідно до яких закон пов`язує необхідність застосування такого заходу забезпечення як арешт майна щодо зазначених земельних ділянок, прокурором не було доведено, так само як і не доведено, що вказані земельні ділянки є предметом злочинної діяльності або підлягають конфіскації, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заяваN 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, SeriesAN 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав контрактної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73 SeriesAN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n.50, SeriesAN 98).

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи, у зв`язку з чим вважає необхідним скасувати арешту майна.

Керуючись ст. ст.131, 132, ст.ст.170-174,309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42016100000001181 від 01.12.2016 про накладення арешту у формі позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, яке на прав власності належить ТОВ «Житлобуінвест» (ЄДРПЛУ 32162782 ) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1