Рішення

від 09.08.2017 по справі 905/1493/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.2017р. Справа № 905/1493/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до відповідача: Приватного підприємства "Камтопсервіс", м. Дружківка, Донецька область

про: стягнення штрафу у розмірі 37120,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 17.05.2017р.;

від відповідача: не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 09.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро звернулось із позовом до Приватного підприємства "Камтопсервіс", м.Дружківка, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 37120,00грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою від 04.07.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 20.07.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в грудні 2016 року зі станції Красний Луч Донецької залізниці відповідач згідно накладної №53306577 у вагоні №65951667 відправив вантаж на станцію Молочанськ Придніпровської залізниці. На попутній станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці проведено залізницею перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 37120,00грн., який він просить стягнути з відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 3, 10 Закону України Про залізничний транспорт , ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 33, 49, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: накладну №53306577 від 23.12.2016р.; комерційний акт №460005/39 від 06.01.2017р.; копію технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №120; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача, правоустановчі документи; довіреності на представників позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: копія технічного паспорту на ваги станції Запоріжжя-Ліве №87; копія технічного паспорту на ваги станції Великий Токмак №120 .

04.08.2017р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №28/17-07 від 28.07.2017р., в якому останній позовні вимоги визнав у сумі 37120,00грн. та просив суд розстрочити виконання рішення, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Представник позивача у судове засідання 09.08.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав, надав документи на виконання вимог ухвал суду для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 09.08.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у матеріалах справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2016р. Приватне підприємство "Камтопсервіс", м. Дружківка, Донецька область зі станції Красний Луч Донецької залізниці на станцію Молчанськ Придніпровської залізниці відвантажив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ОС-НОВА 2007 (вантажоодержувач) за залізничною накладною №53306577 у вагоні №65951667 вантаж.

При оформленні залізничної накладної №53306577 від 231.12.2016р. відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 69000кг.

В накладній також відображено, що вантаж розміщено й закріплено згідно п.4.1, 4.3, 4.4 гл. 1ТУ, п.п. 2.1, 2.2, 3.1 гл.14 Додатку 3 до СМГС. Як свідчить розділ 28 вищевказаної накладної, вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №65951667 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №31358 від 06.01.2017р.

На підставі акту загальної форми №31358 від 06.01.2017р., за результатами перевірки станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №460005/39 від 06.01.2017р., відповідно до якого за результатами переважування вагону №65951667 на справних вагонних вагах станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці виявилось: у вагоні №65951667 при переваженні вага брутто складає 98400кг, тара з документу 25000кг, нетто 73400кг, що складає різницю проти документа в сторону збільшення на 4300 кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 20см, рівномірне, вантаж маркований вапняним розчином. Маркування не порушене і відповідає перевізному документу, виїмки, заглиблення відсутні, двері цільнометалеві, люки зачинені, течі вантажу не виявлено. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно технічного паспорту ваг №87 станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 28.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт №460005/39 від 06.01.2017р., підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв'язку з невірним зазначенням маси вантажу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №460005/39 від 06.01.2017р., який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, порушень немає. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 7424,00грн., заявлений штраф до стягнення в загальному розмірі 37120,00грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими. Крім того, відповідач визнав позовні вимоги в сумі 37120,00грн. та просив розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

Суд встановив:

- по-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

-по-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - директором ОСОБА_2

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення стягнення штрафу у розмірі 37120,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги відповідача, викладені у відзиві, про розстрочення виконання рішення, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочка або розстрочка є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на сторін в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Суд вважає, що відстрочка або розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин унеможливлюючих виконання рішення у строк.

Разом з цим, суд враховує рівність сторін в господарському процесі та зазначає, що відповідач не позбавлений процесуального права у будь-який час на стадії виконання рішення звернутися із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, надавши документальні докази в обґрунтування.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 59, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро до Приватного підприємства "Камтопсервіс", м. Дружківка, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 37120,00грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Камтопсервіс" (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Нахімова, б. 1, код. ЄДРПОУ 33393396, р/р 26008001000113 ПАТ АПЕКС-БАНК у м. Київ, МФО 380720) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Придніпровська залізниця (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237, Р/Р 26002301527468 В ФІЛІЇ Дніпропетровське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 305482) суму штрафу в розмірі 37120,00грн., а також витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.08.2016р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина