Рішення

від 18.05.2017 по справі 905/612/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.2017р. Справа №905/612/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , м.Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570

до відповідача: Приватного підприємства Аллат , м.Донецьк, код ЄДРПОУ 34435282

про стягнення 86695,10 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк , м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства Аллат , м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №DO32NQ від 23.06.2006р. в загальному розмірі 86695,10 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 9849,05 грн, заборгованості по відсоткам - 35683,24 грн, заборгованості по пені - 41162,81 грн.

Під час розгляду справи Приватне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк змінило місцезнаходження з м.Дніпро на м.Київ.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 23.06.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунка №DO32NQ від 23.06.2006р., згідно з яким Приватне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк відкрив Приватному підприємству Аллат поточний рахунок №26056051800269. Крім того, сторонами було підписано додаток 7 від 23.06.2006р. до договору банківського рахунка - Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, відповідно до якого відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 10000 грн на рахунок №26056051800269. За твердженням позивача, свої зобов'язання за договором останній виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. При цьому, відповідач взятих на себе зобов'язань зі своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними за вказаним правочином не виконав, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач в судові засідання 06.04.2017р., 18.05.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Приватне підприємство Аллат було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 83008, м.Донецьк, вул.60-річчя СРСР, буд.24-А.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 21.03.2017р., 11.04.2017р. на офіційному веб-порталі Судова влада України ( dn.arbitr.gov.ua) , у розділі Новини та події суду були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/612/17, призначених на 06.04.2017р., 18.05.2017р.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду Донецької області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

У відповідності до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами від 20.03.2017р., 06.04.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання 18.05.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 23.06.2006р. між Приватним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк та Приватним підприємством Аллат було укладено договір банківського рахунка №DO32NQ від 23.06.2006р.

Згідно з п.1.1 Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток 7 від 23.06.2006р. до договору банківського рахунка №DO32NQ від 23.06.2006р.) банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення офердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта №26056051800269, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3 цього додатку шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

На момент підписання цього додатку до даного договору ліміт складає 2500 грн. Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до даного договору, здійснюється банком у термін до 25.06.2007р. (п.1.3 Регламенту).

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/170217110044 від 17.02.2017р., розмір ліміту змінювався, зокрема, з 15.12.2006р. встановлений на рівні 10000 грн.

За приписами п.1.4 Регламенту, овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п.1.3, з періодом безперервного користування кредитом не більш 30 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на картковому рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Згідно з п.1.5 Регламенту клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно з п.п.3.1 - 3.3 цього додатка до чинного договору. Так, з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 (п.4.1.1 додатку 7 від 23.06.2006р.): при користуванні кредитом протягом 1-3 днів - 12%, протягом 4-7 днів - 13%, протягом 8-15 днів - 17%, протягом 16-30 днів - 19%. Відсотки, не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (п.3.3 Регламенту).

Відповідно до п.4.2.5 зазначеного Регламенту, у випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвоєна процентна ставка, визначена в п.3.2 цього додатка до договору, за змістом якого клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу 16-30 днів від суми залишку непогашеної заборгованості, тобто 38%.

За змістом п.4.2.6 Регламенту, у випадку повного погашення кредиту - виникнення на картковому рахунку нульового дебетового сальдо при закритті операційного дня, починаючи з наступного дня клієнту надається кредит зі сплатою відсотків за цей день по процентній ставці інтервалу 1-3 дні , і з цього дня починається відлік наступного періоду безперервного користування кредитом.

За своїм змістом та правовою природою правовідносини, що склались між сторонами пов'язані з овердрафтовим кредитуванням рахунку відповідача та підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.345 - 346 Господарського кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №DO32NQ від 23.06.2006р. позивачем здійснювалось кредитування рахунку відповідача. Проте, починаючи з 01.08.2007р., дебетове сальдо на вказаному рахунку клієнтом обнулено не було, у зв'язку з чим в подальшому банком нараховувались відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою встановленою на час нарахування.

Відтак, як вказує позивач, станом на 17.02.2017р. у клієнта наявна заборгованість за кредитом в сумі 9849,05 грн та по процентам за користування кредитом в сумі 35683,24 грн. На вимогу суду позивачем до матеріалів справи №905/612/17 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з рахунків позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які підтверджують наявність заборгованості у вищевказаних сумах.

Ухвалами від 20.03.2017р., 06.04.2016р. відповідача було зобов'язано надати докази часткової чи повної оплати заборгованості, яка визначена позивачем (за наявності).

Проте, як зазначалось вище, відповідачем вимоги суду виконано не було, правової позиції по суті спору не висловлено, витребуваних доказів не представлено, факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк не спростовано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до Приватного підприємства ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 9849,05 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 35683,24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про стягнення пені в сумі 41162,81 грн підлягають частковому задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частина 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.1.5, 1.9, 1.12, 3.1, 3.2, 3.3 цього додатка до договору, термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п.п.1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 цього додатка до договору, винагороди, передбаченої п.п.1.10, 3.4, 3.5, 3.6 цього додатка до договору клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане клієнтом. Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені штрафів за цим додатком до даного договору установлюються сторонами тривалістю 5 років (п.п.5.3, 5.4 Регламенту).

Наразі, за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №DO32NQ від 23.06.2006р. позивачем нараховано пеню у сумі 41162,81 грн за період з 06.08.2007р. по 17.02.2017р.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.02014р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно з ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014р. з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 ст.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Донецьк.

Одночасно, відповідно до ст.1 Закону України Про боротьбу з тероризмом антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий наказ №33/6/а від 07.10.2014р. Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014р.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України.

Закріплене в ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст.58 Конституції України приписи ст.2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14.04.2014р. мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України Про боротьбу з терроризмом , прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України наказ №33/6/а від 07.10.2014р. керівника Антитерористичного центру при СБУ Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення , суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з вищенаведеним, до стягнення підлягає пеня в розмірі 19959,77 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , м.Дніпро до Приватного підприємства Аллат , м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №DO32NQ від 23.06.2006р. в загальному розмірі 86695,10 грн , яка складається з заборгованості за кредитом - 9849,05 грн, заборгованості по відсоткам - 35683,24 грн, заборгованості по пені - 41162,81 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Аллат (83008, Донецька область, м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.60-річчя СРСР, буд.24А, код ЄДРПОУ 34435282) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м.Київ, вул..Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом - 9849,05 грн, заборгованість по відсоткам - 35683,24 грн, заборгованість по пені - 19959,77 грн, а також судовий збір в сумі 1208,69 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 18.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.05.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця