Рішення

від 03.08.2017 по справі 910/10335/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017Справа №910/10335/17 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА"

про стягнення 89 399,87 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Бойко Г.В.(дов. від 04.10.2016)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за переданий товар у розмірі 89 399,87 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2017 порушено провадження у справі №910/10335/17 та призначено до розгляду на 20.07.2017.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2017 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 20.07.2017 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 03.08.2017.

Представник позивача з'явився в судове засідання 03.08.2017, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судове засідання 03.08.2017 представник відповідача вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем та повернулась до суду з наступної причини: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Судом встановлено, що протягом 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест (далі - позивач, покупець) купувало у товариства з обмеженою відповідальністю НВП САБ-АРМАТУРА (далі - відповідач, продавець) товар (вентиля, заглушки, фланці та інше). Продавець повідомляв покупця про асортимент, найменування та ціну наявного у продавця товару. Покупець надсилав продавцю замовлення на певну кількість того чи іншого товару. Продавець виставляв покупцю рахунки-фактури на товар. Покупець оплачував виставлені продавцем рахунки. Продавець передавав у власність покупця оплачений товар.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, сторонами вчинено письмовий правочин, який в розумінні норм ч. 1 ст. 265 і ч. 1 ст. 181 ГК України є Договором купівлі-продажу, що укладений в спрощений спосіб.

На виконання досягнутих домовленостей, в лютому-липні 2015 року покупець перерахував на рахунок продавця в якості авансової оплати за товар, зазначений в рахунках продавця, грошові кошти в сумі 371 193,30 грн. наступними платежами:

- 17.02.2015 - в сумі 58 539,84 грн. (виписка банку в матеріалах справи);

- 27.02.2015 - в сумі 15 277,85 грн. (виписка банку в матеріалах справи);

- 07.05.2015 - в сумі 215 275,96 грн. (виписка банку в матеріалах справи);

- 28.05.2015 - в сумі 10 277,09 грн. (виписка банку в матеріалах справи);

- 17.06.2015 - в сумі 62 477,60 грн. (виписка банку в матеріалах справи);

- 23.07.2015 - в сумі 9 344,96 грн. (виписка банку в матеріалах справи).

З урахуванням вхідного сальдо станом на 01.01.2015 (4 287,32 грн.) всього на рахунок відповідача (продавця) позивач (покупець) перерахував 371 193,30 грн.+4 287,32 грн. = 375 480,62 грн. , що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.10.2015 (в матеріалах справи).

Проте, продавець передав у власність покупця товару лише на загальну суму 286 080,75 грн., що підтверджується і Актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.10.2015 і наступними видатковими накладними Продавця:

-№55 від 19.02.15 - на суму 53 976,58 грн. (в матеріалах справи);

-№71 від 04.03.15 - на суму 15 277,85 грн. (в матеріалах справи);

-№213 від 12.05.15- на суму 29 802,00 грн. (в матеріалах справи);

- №220 від 13.05.15 - на суму 62 411,23 грн. (в матеріалах справи);

- №254 від 20.05.15 - на суму 31 752,00 грн. (в матеріалах справи);

- №288 від 29.05.15 - на суму 10 277,09 грн. (в матеріалах справи);

- №330 від 08.06.15 - на суму 8 543,84 грн. (в матеріалах справи);

- №410 від 18.06.15 - на суму 62 477,60 грн. (в матеріалах справи);

- №409 від 24.06.15 - на суму 2 217,60 грн. (в матеріалах справи);

-№688 від 24.07.15р.- на суму 9 344,96 грн. (в матеріалах справи).

Таким чином продавець не передав покупцю товар на суму:

375 480,62 грн. - 286 080,75 грн. = 89 399,87 грн.

Саме ця сума заборгованості була узгоджена Сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків станом на 18.10.2015.

Це також підтверджується і порівняльним аналізом переліку товару, зазначеного в рахунку-фактурі №398 від 23.04.2015 (в матеріалах справи), повністю оплаченого покупцем в сумі 215 275,96 грн. 07 травня 2015 року, з переліком фактично отриманого покупцем товару від продавця згідно виписаних продавцем видаткових накладних.

Зокрема, згідно оплаченого рахунку-фактури №398 від 23.04.2015 продавець мав передати у власність покупця 730 штук товару спринклер ZSTP 68С ? хром (рядок №16 в рахунку-фактурі) на загальну суму 64 386,00 грн., а фактично передав лише 300 шт. на суму 31 752,00 грн.( накладна №254 від 20.05.15р. - в матеріалах справи).

Також товар спринклер пристінний , зазначений в рядку 17 оплаченого рахунку- фактури №398 від 23.04.2015, Продавець мав передати у власність покупця в кількості 352 штук на суму 31 046,40 грн., а в дійсності взагалі не був переданий покупцю.

Позивач сплатив продавцю 17.02.2015 суму 58 539,84 грн., а товару отримав згідно видаткової накладної №55 від 19.02.2015 лише на суму 53 976,58 грн.

Як свідчать матеріали справи, покупець направив продавцю претензію (вих. №303 від 30.05.2017) з вимогою поставити покупцю раніше оплачений товар на 89 399,87 грн. або узгодити з покупцем перелік наявного у продавця товару по кількості та асортименту на цю суму вже сплаченого продавцю авансу. При цьому покупець попередив продавця про те, що у випадку ігнорування вимог претензії продавцем, покупець відмовиться від отримання товару і буде вимагати повернення сплачених коштів. Претензія була направлена і на юридичну адресу продавця і на домашню адресу керівника продавця, зазначеного в інформації про відповідача, розміщеної на офіційному сайті Мінюсту України https://usr.minjust.gov.ua . Згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті Укрпошта поштове відправлення 0421405159924 (направлене на адресу директора відповідача) було вручене адресату 03.06.2017 (в матеріалах справи).

Жодної відповіді на даний лист позивач не отримав, кошти відповідачем повернуто не було.

Згідно з нормою ч. 8 ст. 222 ГК України про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Однак, відповідач жодної відповіді на претензію позивача не надіслав, грошові кошти позивачу не повернув .

Відповідно до абзацу 2 п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

В абзаці 3 п. 1.7 цієї ж Постанови встановлено, що ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, датою пред'явлення позивачем претензії до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів слід вважати дату повідомлення про вручення поштового відправлення позивача відповідачу, тобто - 03.06.2017, а останнім днем для задоволення відповідачем даної претензії слід вважати - 05.06.2017.

Таким чином, у зв'язку з фактичною непоставкою товарів, передбачених домовленістю між позивачем та відповідачем та, разом із тим, фактом оплати позивачем даних товарів в повному обсязі за виставленими відповідачем рахунками- фактурами, вищезазначені грошові кошти в загальній сумі 89 399,87 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар становить 89 399,87 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пленумом вищого господарського суду роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд зазначає, що між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо поставки оплачених позивачем товарів, то позовні вимоги про стягнення з нього основного боргу в розмірі 89 399,87 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА" (04050, м.Київ, вул.. Глибочицька, буд. 72, офіс 303, код ЄДРПОУ 39115152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (04073, м.Київ, вул. Семена Скляренка, буд. 17, код ЄДРПОУ 31175387) основний борг в розмірі 89 399(вісімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 1600(одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.08.2017