Рішення

від 31.07.2017 по справі 910/6930/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017Справа № 910/6930/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дніпряни

до Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдинг

про стягнення 434 594 грн 42 коп.

Представники сторін:

від позивача: Мовчан А.О. - представник за довіреністю

від відповідача: Головач І.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпряни" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ММК Холдінг" про стягнення 381 763 грн 84 коп. заборгованості за договором купівлі - продажу № 16-08/2016 від 16.08.2016.

Ухвалою Господарського суду від 27.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6930/16, розгляд справи призначено на 12.06.2017.

15.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

02.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

09.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 розгляд справи відкладено до 31.07.2017, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

У судовому засіданні 31.07.2017 з'явились представники сторін на надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 350 000 грн 00 коп. основного боргу, 74 847 грн 02 коп. пені, 7 388 грн 50 коп. інфляційних втрат та 2 358 грн 90 коп. 3 % річних.

З урахуванням рекомендацій, викладених у пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 350 000 грн 00 коп. основного боргу, 74 847 грн 02 коп. пені, 7 388 грн 50 коп. інфляційних втрат та 2 358 грн 90 коп. 3 % річних.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

У судовому засіданні 31.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дніпряни (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ММК Холдинг (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №16-08/2016 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погодженні строки (строк) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами згідно виставлених рахунків-фактур, та видаткових накладних.

Згідно п.2.4. Договору покупець повинен сплатити відповідну партію відвантаженого йому постачальником товару по факту поставки даної партії товару або протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно п.3.1. Договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем неналежним чином виконувались умови Договору, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 065 663 (один мільйон шістдесят п'ять тисяч шістдесят три) грн., 66 коп.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними,довіреностями на право отримання матеріальних цінностей та податковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 0020 від 17.08.2016, довіреність на отримання ТМЦ №430 від 18.08.2016, податкова накладна № 8 від 17.08.2016 на загальну суму 29 199,41 грн;

- видаткова накладна № 0023 від 18.08.2016, довіреність на отримання ТМЦ №429 від 18.08.2016, податкова накладна № 13 від 18.08.2016 на загальну суму 109 319,10 грн;

- видаткова накладна № 0029 від 19.08.2016, довіреність на отримання ТМЦ №422 від 18.08.2016, податкова накладна № 15 від 19.08.2016 на загальну суму 146 044,77 грн;

- видаткова накладна № 0054 від 25.08.2016, довіреність на отримання ТМЦ №460 від 25.08.2016, податкова накладна № 20 від 18.08.2016 на загальну суму 31 600,80 грн;

- видаткова накладна № 0059 від 27.08.2016, довіреність на отримання ТМЦ №465 від 26.08.2016, податкова накладна № 33 від 27.08.2016 на загальну суму 142 642,44 грн;

- видаткова накладна № 0065 від 29.08.2016, довіреність на отримання ТМЦ №471 від 29.08.2016, податкова накладна № 34 від 29.08.2016 на загальну суму 57 558,60 грн;

- видаткова накладна № 0078 від 30.08.2016, податкова накладна №38 від 30.08.2016 на загальну суму 186 934,81 грн;

- видаткова накладна № 0095 від 01.09.2016, довіреність на отримання ТМЦ №482 від 01.09.2016, податкова накладна № 4 від 01.09.2016 на загальну суму 173 932,35 грн;

- видаткова накладна № 0110 від 06.09.2016, довіреність на отримання ТМЦ №493 від 05.09.2016, податкова накладна № 10 від 06.09.2016 на загальну суму 188 431,38 грн;

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені в заявках покупця та узгодженні з постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати.

В якості доказів, позивачем надано суду копії рахунків на оплату товару, а саме:

- рахунок на оплату №55 від 17.08.2016 року на загальну суму 29 199,41 грн.

- рахунок на оплату №56 від 18.08.2016 року на загальну суму 109 319,10 грн.

- рахунок на оплату №57 від 19.08.2016 року на загальну суму 146 044,78 грн.

- рахунок на оплату №58 від 25.08.2016 року на загальну суму 31 600,80 грн.

- рахунок на оплату №59 від 27.08.2016 року на загальну суму 142 642,44 грн.

- рахунок на оплату №60 від 29.08.2016 року на загальну суму 57 558,60 грн.

- рахунок на оплату №61 від 30.08.2016 року на загальну суму 186 934, 81 грн.

- рахунок на оплату №62 від 01.09.2016 року на загальну суму 173 932,34 грн.

- рахунок на оплату №63 від 06.09.2016 року на загальну суму 188 431,38 грн.

Відповідачем було частково оплачено вартість поставленого позивачем товару на загальну суму 715 663,66 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідачем було надано суду відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що позивач не надав суду документів, які б підтверджували отримання відповідачем товару.

Проте, це не відповідає дійсності, так як до матеріалів справи було долучено накладні та довіреності на одержання товару.

Також відповідач звертає увагу на те, що у видаткових накладних відсутнє посилання на Договір та підпис на них не відповідає останньому, та посилається на те, що в довіреностях зазначено посилання на рахунки, які не збігаються з рахунками та видатковими накладними.

Вказані доводи відповідача не стосуються предмету спору, а тому до уваги суду не приймаються.

Крім того, позиція, викладена відповідачем у своєму письмовому відзиві спростовується наявними у матеріалах справи документами та приписами чинного законодавства України.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар за Договором у розмірі 350 000,00 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 350 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 74 847, 02 грн., 3% річних в розмірі 2 358,90 грн. та втрати від інфляції в розмірі 7 388,50грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої вартості товару з ПДВ, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості, але не нижчому за курс перерахунку на дату укладення даного Договору, за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості.

Судом здійснено перерахунок пені і встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 74 847,02 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру 3 % річних інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем було вірно розраховано розмір зазначених показників.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 2 358,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 388,50 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3-х відсотків річних в загальному розмірі 434 594 грн 42 коп. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", стосовно того, що … згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни в бік збільшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо розподілу судових витрат вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016, № 1801-VIII, з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 1600 гривень.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 6 518 грн 92 коп., виходячи з ціни позову 434 594 грн 42 коп. (350 000 грн 00 коп. основний борг + 74 847 грн 02 коп. пеня + 7 388 грн 50 коп. інфляційні втрати + 2 358 грн 90 коп. 3 % річних). Проте, до позовної заяви позивачем додано квитанції № 0.0.7381733081 від 03.04.2017 та № 21 від 21.04.2017, які свідчить про сплату останнім судового збору в сумі 5 726 грн 54 коп. Таким чином, враховуючи те, що позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням збільшення позовних вимог) з позивача підлягає стягненню в державний бюджет України 792 грн 38 коп. недоплаченого судового збору.

Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ММК Холдінг" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, будинок 5; ідентифікаційний код 39982239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпряни" (09600, Київська обл., Рокитнянський район, вул. Вокзальна, будинок 109 Г; ідентифікаційний код 38983320) заборгованість в розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) 00 коп., пеню в розмірі 74 847 (сімдесят чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн 02 коп., 3 % річних в розмірі 2 358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 388 (сім тисяч триста вісімдесят вісім) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 6 518 (шість тисяч п'ятсот вісімнадцять тисяч) грн 92 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпряни" (09600, Київська обл., Рокитнянський район, вул. Вокзальна, будинок 109 Г; ідентифікаційний код 38983320) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) 792 (сімсот дев'яносто дві) грн 38 коп. недоплаченого судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.08.2017

Суддя Н.Б. Плотницька