Рішення

від 08.08.2017 по справі 913/477/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

08 серпня 2017 року Справа № 913/477/17

Провадження №26/913/477/17

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» , м. Сєвєродонецьк, в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства - філії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» , м. Лисичанськ

до Попаснянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені №1 Попаснянської районної ради Луганської області, м.Попасна

про стягнення 147 222 грн. 23 коп.

Суддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт юридичного відділу правової та договірної роботи ПАТ "Луганськгаз", представник за довіреністю № 19 від 28.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, виконуючий обов'язки директора Попаснянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Попаснянської районної ради Луганської області, згідно наказу №72-К від 16.06.2017.

В судовому засіданні 08.08.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.06.2017 публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» , в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства - філії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Попаснянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені №1 Попаснянської районної ради Луганської області про стягнення 147222,23 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.06.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 27.06.2017, ухвалою від 27.06.2017 розгляд справи відкладено на 25.07.2017, ухвалою від 25.07.2017 розгляд справи відкладено на 08.08.2017.

27.06.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору.

27.06.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав клопотання про виправлення помилки у назві позивача та виклав його назву у такій редакції: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» , від імені якого, на підставі Положення діє Лисичанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства - філії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» .

27.06.2017 відповідач в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, яким просить суд в позові відмовити повністю, з огляду на те, що позивач добровільно без укладання договорів та гарантійних листів з боку відповідача здійснював постачання газу до закладу.

19.07.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав письмові пояснення на відзив відповідача, якими він зазначив, що здійснення постачання природного газу відбувалось на прохання позивача у листах №22/1 від 31.01.2015 та №73 від 30.03.2016, крім того акт перевірки ВОГ №1/27/03/15 від 27.03.2015 підписано відповідачем без зауважень.

25.07.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області супровідним листом №132 від 20.07.2017 подав додаткові документи до матеріалів справи.

25.07.2017 позивачем через канцелярію господарського суду Луганської області подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 147222,23 грн, інфляційні витрати в сумі 83545,13 грн, 3% річних у сумі 10248,78 грн., заява позивача про збільшення позовних вимог подана з дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та в подальшому справа розглядається з урахуванням вказаної заяви.

08.08.2017 позивачем через канцелярію господарського суду Луганської області подав додаткові письмові пояснення, з детальним розрахунком заборгованості, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

08.08.2017 позивач на електронну адресу суду подав претензію №284 від 28.03.2016.

08.08.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, зазначаючи що інфляційні нарахування та 3% річних розраховані на підставі неуточнених даних, також в заяві відповідач визнає борг за використання газу до 26.01.2017 року.

08.08.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав контррозрахунок споживання природного газу.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

06.01.2014 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, як постачальником, та Попаснянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступені №1 Попаснянської районної ради Луганської області, як споживачем, укладено договір №2014/ТП-Б-30-5 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно якого, постачальник протягом 2014 року здійснює споживачу постачання імпортованого природного газу, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначаються сторонами в додатку №2 до договору (п.1.2.); постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу (п.2.3.); послуги за постачання газу документально оформлюються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатках 2 до договору (п.2.3.); акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9.); облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 №618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за №67/11941, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 №1181, а також згідно з Технічною угодою, що є додатком 3 до договору та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його розподілу (п.3.2.); кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. У разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності об'єктів споживача витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку. У разі розташування вузлів обліку за межею балансової належності об'єктів споживача витрати і втрати природного газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку. Витрати і втрати газу розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №570/7891 та Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №571/7892 та оформлюються окремим додатком до договору (п.3.3); розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1) керуючись постановами Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін (тарифів)» зі змінами, №605 від 29.04.2006 «Деякі питання діяльності національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (зі змінами), Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), глава 4 Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, постановою НКРЕКП від 28.12.11 №153 «Про встановлення тарифів на транспортування природного газу для ПАТ «Луганськгаз» , від 28.12.2011 №131 «Про встановлення тарифів на транспортування природного газу та постачання природного газу» , від 18.07.2013 №992 «Про внесення змін до додатку 3 до постанови НКРЕ від 28.12.2011 №1231» , вартість до сплати за 1000 куб.метрів природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів становить 4625,1760 грн., в т.ч. ПДВ (п.4.2.); оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця постачання газу (п.4.6.); цей договір набуває чинності з дати та відповідно до ч.3. ст. 631 ЦК, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2014 та діє до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків- до їх повного здійснення (п.10.1).

Відповідно до листа №01-02-65/3198 від 28.11.2014 про прейскурант цін на природний газ та додатку №1 встановлено ціну з 01.12.2014 для установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів на рівні 7710,72 грн за 1000 куб.м.

Листами №307 від 22.12.2014 та №22/1 від 31.01.2015 відповідач зазначив, що кількість спожитого природного газу у грудні 2014 склала 17000 м 3 , у січні 2015 року склала -9700 м 3 .

Оскільки Попаснянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступені №1 Попаснянської районної ради Луганської області є соціально значимим об'єктом міста Попасна позивач взяв на себе зобов'язання постачати природний газ відповідачу без договору до проведення процедури відкритих торгів та укладення нового договору.

ПАТ «Луганськагз» належним чином виконало взяті на себе зобов'язання та передало у власність позивачу: в період за грудня 2014 природний газ обсягом 17000 куб. м на суму 131082 грн 24 коп., що підтверджується підписаним двостороннім актом про фактичне споживання природного газу від 31.12.2014 та актом прийому-передачі природного газу №ЛІС00001978 від 31.12.2014; в період січень 2015 природний газ обсягом 9700 куб. м на суму 74793 грн 99 коп., що підтверджується підписаним двостороннім актом про фактичне споживання природного газу від 31.01.2015 та актом прийому-передачі природного газу №ЛІС00000208 від 31.01.2015.

02.02.2015 позивачем було складено Акт про пошкодження газопровіду середнього тиску діаметром 50 мм до котельної середньої школи №1 м. Попасна, об'єкт відключено від газопостачання шляхом закриття засувки на вводі та встановлення пломби №4062961.

Актом №1/27/03/15 від 27.03.2015 було здійснено перевірку вузла обліку газу відповідача, який складено та підписано сторонами без зауважень, та встановлено, що у топочній розміщено 2 котли SUPER KAPPA 155 згідно до технічної характеристики їх номінальна потужність -15,5 м3/год. Згідно технічного розрахунку від 31.03.2015, підписаного уповноваженими представника позивача та відповідача без зауважень та скріпленого печатками, за період з 14-00 год 22.01.2015 по 19-00 год. 31.01.2015 відповідачем було спожито 6107 куб.м.

Претензією №284 від 28.03.2016 позивач вимагав від відповідача сплатити борг в розмірі 147222,23 грн. впродовж 10 (десяти) календарних днів з дня отримання претензії.

Листом №13 від 30.03.2016 відповідач відповів на претензію позивача №284 від 28.03.2016, в якому зазначив що не може сплатити заборгованість в сумі 147222,23 грн. через відсутність укладеного у 2015 році тендерного договору на постачання природного газу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» .

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Недійсність договору з газопостачання у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з газопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушення зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що після закінчення терміну дії договору, відповідач продовжував фактично отримувати послуги з газопостачання. Позивач протягом січня 2015 року передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 74793,99 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЛІС00000208 від 31.01.2015 та технічними актами про фактичне споживання природного газу від 31.01.2015, які підписані повноважними представниками сторін та посвідчені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи). Згідно технічного розрахунку від 31.03.2015, підписаного уповноваженими представника позивача та відповідача без зауважень та скріплено печатками, за період з 14-00 год. 22.01.2015 по 19-00 год. 31.01.2015 відповідачем було спожито 6107 куб.м. та згідно коректування грудня 2014, січня 2015 6363 куб.м. на загальну суму 49063,31 грн. (6363*7,71072). Загальна вартість поставленого та спожитого природного газу у січні 2015 року складає 123857,30 грн. (74793,99 +49063,31). Відповідач свої зобов'язання по оплаті спожито природного газу не виконав. Доказів протилежного станом на момент розгляду справи суду надано не було.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за на суму 147222,23 є законною та обґрунтованою, але такою що підлягає задоволенню частково в сумі 123857,30 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10248,78 грн., та інфляційні витрати в розмірі 83545,13 грн., на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п.1.9. постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1. Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1. Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з лютого 2015 по липень 2017 в сумі 83545,13 грн та встановлено, що позивачем невірно визначен період нарахувань інфляційних витрат. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Претензією №284 від 28.03.2016 позивач вимагав від відповідача сплатити борг впродовж 10 (десяти) календарних днів з дня отримання претензії. Враховучи, що останнім днем виконання зобов'язання по оплаті заборгованості за поставлений газ було 07.04.2016, період нарахування інфляційних витрат починається з травня 2016.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі травень 2016 -червень 2017 123857.30 115,46 74456.11 19144,45 За розрахунками суду розмір інфляційних витрат складає 19144,45 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 19144,45 грн.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 05.02.2015 по 30.06.2017 в сумі 10248,78 грн. та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахувань 3% річних. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Претензією №284 від 28.03.2016 позивач вимагав від відповідача сплатити борг впродовж 10 (десяти) календарних днів з дня отримання претензії. Враховучи, що останнім днем виконання зобов'язання по оплаті заборгованості за поставлений газ було 07.04.2016, період нарахування 3% річних починається з 08.04.2016.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок.

Відсоток Граничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн. 3% 04.02.2016 30.06.2017 448 123857,30 4553,24 За розрахунками суду розмір 3% річних складає 4553,24 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 4553,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме сума основного боргу в сумі 123857,30 грн. 3% річних в сумі 4553,24 грн. , інфляційні витрати в сумі 19144,45 грн.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України і складає 2213,32 грн.

Керуючись ст.ст. 33 , 34 , 43, 44, 49 , 82 , 84 , 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Попаснянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені №1 Попаснянської районної ради Луганської області (код ЄДРПОУ 33225015, місцезнаходження: 93305, Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна, вул. Донецька, буд. 2А) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» , (код ЄДРПОУ 05451150, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87) в особі філії Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства - філії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (код ЄДРПОУ 20188365 місцезнаходження ВП: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, будинок 87) основний борг у сумі 123857 (сто двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 30 коп., 3% річних у сумі 4553 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три) грн. 24 коп ., інфляційних витрат у сумі 19144 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 45 коп., а також судовий збір у сумі 2213 ( дві тисячі двісті тринадцять) грн. 32 коп .

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2017

Суддя С.В. Масловський